Сірка черенкова - Sulfur bacculis

Виплавлена і вилита у формочки сірка. Застосовують для одержання сірчистого ангідриду з метою дезінфекції герметично закритих приміщень і лікування корости коней у газових камерах.

Натрію тіосульфат - Natrii thiosulfas

Синонім: гіпосульфіт натрію.

Властивості: безбарвні прозорі кристали гірко-солоні на смак, розчинні у воді (1:1).

Форма випуску: порошок і 30-процентний розчин в ампулах по 5, 10 і 50 мл.

Дія: протипаразитарна, протизапальна, антитоксична, у кислому середовищі розкладається з утворенням сірки і сірчистого ангідриду.

Показання, способи і дози застосування: зовні для лікування корости за М.П.Дем'яновичем. В уражені місця втирають 2 рази через 10...15 хвилин 60-процентний розчин натрію тіосульфату. Після висихання шкіри втирають 1-процентний розчин соляної кислоти 2...3 рази з інтервалом 5...10 хвилин.

Всередину і внутрішньовенно застосовують при отруєннях солями важких металів, миш'яком, препаратами хлору, брому; при алергічних хворобах, кетонурії в овець, артритах, сепсисі.

Дози всередину: коням і великій рогатій худобі – 25,0..50 г; дрібній рогатій худобі і свиням - 5,0... 10,0; собакам - 1,0...2,0 г.

Внутрішньовенно у формі 10...30-процентного розчину (готують асептично, кип'ятити не можна): коням і великій рогатій худобі - 5,0...15,0 г; дрібній рогатій худобі - 1,0...4,0; собакам -1,0...3,0 г.

Вправи

Виписати рецепти

1.500,0 розчину формальдегіду для консервування патолого-анатомічних препаратів.

2. Вісім порошків такого складу: 0,3 г гексаметилентетраміну, 0,2 г темісалу. Внутрішнє. Собаці по одному порошку 2 рази на добу при циститі.

3.1000 мл розчину, виготовленого з 20,0 г хлораміну на дистильованій воді. Зовнішнє. Для зрошення гнійних ран.

4.50,0 г суміші з йоду і гліцерину у співвідношенні 1:5. Корові для змазування шийки матки.

5. 200 мл 5-процентного спиртового розчину йоду. Собаці для обробки операційного поля.

6. Розчин такого складу: 1,0 г йоду чистого; 2,0 г калію йодиду; до 1700,0 г води дистильованої, інтратрахеально. Телятам по 20...30 мл при диктіокаульозі.

7.75,0 г найдрібнішого порошку з рівних частин йодоформу, борної кислоти і нафталіну. Присипка на рани коню.

8.1000 мл розчину калію перманганату у співвідношенні 1:1000. Зовнішнє. Для промивання гнійників у свиноматки.

9. 200 мл офіцинального розчину перекису водню для обробки гнійної рани у вівці.

10.200,0 г пасти, у яку входить 20,0 г нафталіну, 10,0 г оксиду цинку і 10,0 г сірки осадженої. Зовнішнє. Коню.

11. 30,0 г натрію тіосульфат. Внутрішньовенно корові у формі ампулованого розчину при отруєнні.

12. Розчин з 5,0 г лізоформу і 300 мл дистильованої води. Зовнішнє. Корові для промивання піхви при вагініті.

13. Розчин з 10,0 г гексаметилентетраміну, 2,0 г кофеїн-бензоату натріюідо 100 мл води для ін'єкцій. Внутрішньовенно коню.

Хіміотерапевтичні засоби

Хіміотерапевтичними засобами називають такі сполуки, які, потрапивши в кров, проявляють на збудників захворювання специфічну згубну дію, не впливаючи негативно на організм тварин.

Основними досягненнями в хіміотерапії сучасна наука зобов'язана заслугам відомих вчених - М.В.Ломоносова, М.М.Зініна, О.М.Бутлерова, Д.І.Менделєєва, які своїми відкриттями започаткували розвиток синтетичної хімії. Значний внесок у хіміотерапію зробив російський вчений Д.Д.Романовський, який іще в 1891 році встановив згубну дію хініну на збудників малярії. На основі вірогідних науково-експериментальних даних він вперше чітко сформулював основні принципи хіміотерапії і довів, що хіміотерапевтичні засоби, з одного боку, діють згубно на збудників, а з іншого - підвищують захисні сили організму. Велика роль у розвитку хіміотерапії належить радянському вченому В.І.Лкимову, якого вважають основоположником ветеринарної хіміотерапії.

Хіміотерапевтичні засоби можна застосовувати з метою хіміотерапії і хіміопрофілактики.

Для успішної хіміотерапії слід додержувати таких правил: точно знати збудників хвороби; лікування починати якомога раніше; використовувати препарати спочатку в максимальних дозах для того, щоб запобігти утворенню мікробів, стійких до препарату, що застосовується; у разі потреби призначити комбіновану хіміотерапію (більш ефективну); щоб запобігти рецидивам, продовжувати лікування ще протягом кількох днів після видимого видужування. Слід також врахувати, що необгрунтоване застосування хіміотерапевтичних засобів (великі дози і концентрації, помилкова оцінка стану організму тощо) може призвести до отруєння і навіть до загибелі тварини.

До хіміотерапевтичних засобів належать антибіотики, сульфаніламідні препарати, похідні нітрофурану, лікарські барвники, препарати миш'яку, кокцидіостатики і антигельмінтні препарати.