Дія ліків залежно від виду, статі, віку, загального стану, породи, умов утримання та годівлі тварин

Більшість ліків діють на тварин різного виду однотипно, але анатомічні, морфологічні і фізіологічні особливості кожного виду нерідко зумовлюють неадекватну реакцію на той чи інший засіб. Наприклад, особливості будови чотирикамерного шлунка та фізіології травлення жуйних тварин зумовлюють підвищену чутливість їх до важких металів, особливо ртуті; сильно розвинуті бронхіальні залози в них спричиняють тяжкі ускладнення при застосуванні інгаляційних наркотиків (ефір етиловий, хлороформ), що виключає їх використання; у тварин з недостатньо розвиненим блювотним центром (жуйні, птиця) при введенні блювотних засобів, особливо апоморфіну гідрохлориду, замість блювоти спостерігається алотріофагія, тобто поїдання некормових предметів (пір'я, шерсть, ганчірки тощо); фенол та його препарати діють згубно на котів; птиця та свині дуже чутливі до кухонної соді (натрію хлорид), що зумовлює їх масові отруєння та загибель; і, навпаки, зайці переносять великі дози атропіну, оскільки у них є фермент атропін аза, що швидко руйнує його в тканинах. У собак та кролів морфін викликає пригнічення і сон, а у великої рогатої худоби та котів, навпаки, - сильне збудження.

Більшість ліків діють однотипно на тварин різних видів, але, звичайно, в різних дозах, які залежать від видових особливостей і маси тіла. Вивчивши особливості реакції організму тварин на лікарські засоби, наука та практика ветеринарної медицини відпрацювали певні співвідношення терапевтичних доз для дорослих тварин різних видів. Знаючи ефективну дозу засобу для тварини одного виду, можна за допомогою відповідного коефіцієнта визначити орієнтовну дозу для тварин іншого виду. При цьому за еталон взято терапевтичну дозу для дорослої кобили масою тіла 500 кг.

Для самок інших видів терапевтична доза становить від дози для кобили:

кобила (маса 500 кг)- 1 доза; корова (маса 400 кг) -1... 1,1/2 дози; вівця, коза (маса 60 кг) -1/5...1/6; свиня (маса60кг)-І/5...1/8; сучка (маса 10 кг)- 1/10...1/16;кішка(маса2кг) -1/20... 1/32; курка (маса 2 кг) -1/20... 1/40дози.

Оскільки самці мають дещо більшу масу тіла, то терапевтичні дози їм збільшують на 10..25%. Але це пояснюється не лише більшою масою тіла Прийнято вважати, що самки більш чутливі до лікарських засобів, ніж самці, що, очевидно, пов'язано з більш вираженою реактивністю та зниженою опірністю організму. Зустрічаються випадки, коли самки реагують на деякі засоби значно слабіше, ніж самці, наприклад, на тіопентал-натрію, морфій, кокаїн тощо.

Чутливість самок до ліків залежить також від фізіологічного стану-при вагітності вони сильно реагують на гормональні препарати; вагітним тваринам заборонено вводити проносні засоби в зв'язку з можливим абортом; вагітним тваринам рекомендується обмежувати застосування лікарських засобів, які можуть викликати тератогенний ефект.

Вік тварини також визначає силу фармакологічної дії. Відомо, що новонароджені та старі тварини найбільш чутливі до ліків, тому що в перших ферментативні системи ще не встановилися, а в других - вони уже ослабли. Крім того, у старих тварин закономірно послаблюється функція печінки та нирок, що зумовлює триваліше перебування діючих речовин у тканинах. Враховуючи значно меншу масу тіла молодих тварин, а також вищу їх чутливість, при визначенні ефективної дози необхідно вносити відповідну поправку залежно від віку. Так, для великої рогатої худоби лікувальні дози орієнтовно визначають у такому співвідношенні: 1 доза-3...8років;3/4дози-10... 15; 1/2дози-15...20 та два роки; 1/8 дози - 4...8 місяців; 1/16 дози - 2...4 місяці.Для коней відповідно: 1 доза-3... 12 років; 3/4 дози -15...20 років; 1/2 -21...25та два роки; 1/12 дози-один рік; 1/24 дози-1 ...6 місяців.

Новонароджені тварини особливо чутливі до морфіну, стрихніну, нітритів, подразнюючих речовин, але малочутливі до атропіну та серцевих глікозидів.

Приступаючи до лікування, завжди необхідно враховувати індивідуальну чутливість та клінічний стан тварин. Давно відома велика розбіжність в індивідуальній чутливості тварин одного виду, статі, віку, вгодованості та загального стану. Зустрічається природжена надзвичайно висока чутливість окремих індивідуумів до деяких лікарських засобів, що прийнято іменувати ідіосинкразією.

Сила фармакологічного впливу залежить також від функціонального стану органів та систем, на які розрахована дія лікарського засобу. Так, дія стимуляторів центральної нервової системи найбільш виразно проявляється при її пригніченні і, навпаки, - пригнічуючих засобів при збудженні. Деякі ліки в терапевтичних дозах проявляють дію лише при наявності патологічного стану. Наприклад, серцеві глікозиди практично не діють в оптимальних дозах на здорове серце і є незамінними при декомпенсованих пороках серця, які супроводжуються явищами застою та набряку; жарознижуючі засоби пригнічують тільки збуджений центр терморегуляції і не змінюють температури тіла клінічно здорових тварин; антидотний ефект атропіну при отруєнні тварин фосфор­органічними сполуками виявляється у повній мірі лише при застосуван­ні доз, які перевершують оптимальні терапевтичні в 10...20 разів.

Умови утримання, годівлі, експлуатації тварин, а також пора року і навіть час доби в цілому визначають функціональний стан організму і тому впливають на чутливість їх до лікарських засобів. Дефіцит у раціоні макро- та мікроелементів, вітамінів, амінокислот, скупчене утримання, порушення зоогігієнічних норм мікроклімату, тривале транспортуван­ня, ослаблення факторів імунного захисту, стресові навантаження впливають на чутливість тварин до лікарських засобів. Виснажені та жирні тварини дещо по-іншому реагують порівняно з тваринами, які знаходяться у фізіологічній нормі. Якщо ліки дозувати з розрахунку на один кілограм маси тіла, то необхідно дотримуватись такого принципу - тваринам із більшою масою тіла доза ліків повинна бути дещо меншою, ніж тваринам того ж самого виду, але меншої маси.