Аналіз господарської діяльності організації: можливість сплачувати короткострокові зобов’язання; межа, до якої фірма може фінансуватися за рахунок позики; ефективність використання ресурсів; ефективність управління.

Оцінка фінансових можливостей: нинішній та майбутній потенціал фондоутворення, розміри та джерела фінансування загальнокорпоративної стратегії

Аналіз виробничо-господарської діяльності

Структура підприємства: способи збільшення активів, визначення структури фінансів, принципи розподілу прибутку.

Стратегія накопичення та споживання (стратегія дивідендів).

Стратегія заборгованості (кредито-спроможність).

Стратегія фінансування функціональних стратегій, комплексних програм, проектів (нове будівництво; придбання та поглинання; оновлення, реконструкція, модернізація основних фондів; запровадження нових технологій; виконання соціальних програм

Компоненти

Рисунок 14.7 – Фінансова стратегія організації

Рисунок 14.8 – Структура стратегії фінансування

В акціонерних товариствах велике значення має співвідношення (комбінація) простих і привілейованих акцій, облігацій та векселів, що дають змогу забезпечити фірму необхідним для діяльності та розвитку капіталом якомога нижчу ціну. Управління дивідендами є важливою частиною фінансової стратегії. Фірми, що швидко зростають, (наприклад, програмного забезпечення) часто не сплачують дивіденди, а спрямовують гроші на подальший розвиток.

Курс акцій підтримується завдяки іміджу «процвітання», що дає змогу залучати капітали через продаж простих акцій. На підприємствах із незначними темпами зростання вартість акцій свідомо підтримується сплатою високих і стабільних дивідендів. Переваги того чи іншого підходу знаходять вираження в дивідендній стратегії.

Іще одним важливим компонентом фінансової стратегії є стратегія щодо боргів. Кожна фірма інколи змушена позичати гроші на більш чи менш тривалий термін. Треба чітко усвідомлювати де, на який час, у яких обсягах, під який відсоток та на яких умовах підприємство має змогу та планує взяти гроші в борг. Обсяги та форма боргів – один із показників сталості підприємства.

Фінансова стратегія як функціональна передбачає також визначення відносин з фінансовими, страховими, кредитними організаціями, акціонерами, фінансовим ринком узагалі, а також з окремими підрозділами та посадовими особами всередині організації – все це виявляється в специфіці організації фінансової підсистеми управління.

Інструментом реалізації фінансових стратегій є поточні бюджети, які відбивають стосунки з фінансовими, кредитними, страховими організаціями, фінансовим ринком узагалі, а також з окремими структурними підрозділами і особами всередині фірми.

Бюджет – це поточний план діяльності, де визначено майбутні витрати та джерела їхнього покриття.

Бюджети, як і перспективні фінансові програми, формуються на аналізі «портфелю», прогнозі обсягів майбутньої реалізації (продажу з урахуванням усіх СЗГ). За допомогою прогнозних даних і аналізу поточної фінансової документації складаються прогнозний баланс, прогноз надходжень і змін фінансового стану (в тому числі з грошових надходжень і прибутків).

Важливе значення мають обґрунтовані поточні й прогнозні кошториси, що характеризують майбутні витрати та потребу в інвестиціях (кошториси запасів, придбання сировини і матеріалів, залучення та утримання трудових ресурсів, поставок тощо). Окремі структурні підрозділи мають обґрунтувати свої витрати з метою включення їх у план.

Частіше розробляються кілька альтернативних бюджетів, де враховуються можливі зміни в кон’юнктурі. Обґрунтований бюджет є основою для побудови ефективної системи обліку, контролю й аналізу. За кордоном бюджетування розглядається як один із методів керівництва, що характеризується кількісно обґрунтованими поточними цілями, які відбито в поточних планах і віднесено до бухгалтерського обліку. Ці показники зіставляються з отриманим результатом, а на цій основі приймаються рішення про коригуючи дії.