Хвороби органів грудної та черевної порожнин

У грудній та черевній порожнинах частіше всього відмічаються зміни, які викликаються хворобами незаразної етіології - бронхітами, пневмоніями, плевритами, бронхопневмоніями і плевропневмоніями. Захворювання частіше відмічається у молодняку, рідше у дорослих тварин. Основні причини захворювання тварин - порушення умов утримання, годівлі та транспортування.

При захворюванні незаразної етіології діагноз можна ставити перед забоєм тварин і після, але, враховуючи, що клінічні ознаки при цих захворюваннях можуть бути загальними, а зміни у організмі, викликані хворобою, можна встановити тільки при проведенні післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи, тому для встановлення діагнозу використовують, в основному, результати післязабійної діагностики.

Післязабійна діагностика. При бронхітах у бронхах і трахеї можливе накопичення рідкого або пінистого ексудату, слизова оболонка рожево-червоного кольору, набрякла, з наявністю катарального і катарально-геморагічного запалення. Бронхіти частіше виявляються у формі бронхопневмонії. У таких випадках поряд зі змінами у бронхах виявляють осередки ущільнень в окремих долях або на поширеній частині легень. На розрізі ці частими легень сіро-червоного кольору. Бронхіальні і середньо-стінні лімфатичні вузли соковиті, можуть бути збільшені, на розрізі з ділянками крововиливів.

При плевритах відмічається зміна кольору кісткової і легеневої плеври, плевра покрита фібринозним ексудатом, а між кістковою і легеневою плеврою утворюються щільні спайки. Для ветеринарно-санітарної оцінки продуктів забою необхідно виключити захворювання заразної етіології (туберкульоз, пастерельоз, злоякісна катаральна гарячка, ящур та ін.).

Ветеринарно-санітарна оцінка. В усіх випадках виявлення Захворювань легенів, їх частково або повністю вибраковують. При осередковій пневмонії незаразної етіології, коли відсутні зміни у бронхіальних, середньостінних лімфатичних вузлах і у плеврі, усі продукти забою (за винятком легень) випускають без обмежень. Якщо виявляють виражену реакцію у регіональних лімфатичних вузлах, то випуск продуктів забою вирішують у залежності від результатів бактеріологічного дослідження. У забійних тварин, частіше у великої рогатої худоби, при розрізі шийних кровоносних судин, стравоходу та трахеї спостерігається аспірація легенів кров’ю або вмістом передшлунків. У свиней при шпаренні туш у чанах відмічається заповнення легенів водою, яка проникає через рот і ніс. При усіх видах аспірації легені вибраковують і направляють па утилізацію.

Перикардит. Перикардит - захворювання простудного характеру, яке частіше відмічається при забої поросят, підсвинків і рідше телят. При перикардиті відмічається фібринозне або гнійно-гнилісне запалення серцевої сумки, що виникає як наслідок простуди. У великої і дрібної рогатої худоби частіше виникає травматичний перикардит, як наслідок травматичної дії стороннього тіла.

Діагностика. Захворювання перикардитом діагностують, в основному, при проведенні післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи туш і органів. Післязабійна діагностика проводиться на основі змін, які виявляються у серці і прилягаючих до нього тканинах. Серозна оболонка перикарда тьмяна, шорстка, на її поверхні знаходяться плівки фібрину. Стінки серцевої сорочки потовщені, у її порожнині можливе накопичення значної кількості рідини або гнійного, з неприємних запахом, ексудату. При хронічній течії процесу у порожнині перикарду накопичується фібрин, частково або дифузно зростається перикард з епікардом, утворюються спайки перикарду з пристінковою і легеневою плеврами. Процес переходить на оточуючі тканини і, як наслідок, у грудній порожнині і області грудної кістки з’являються гнійники різного розміру, набряк м’язів підгруддя, розвивається плевропневмонія, збільшуються лімфатичні вузли легенів, м’язи туші жовтого кольору.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При виснаженні, гідремії і жовтушності м’язових тканин, тушу разом з внутрішніми органами направляють на утилізацію. При значних змінах у перикарді, епікарді, в легенях і окремих ділянках грудної стінки бракують уражені органи і частини туші. Використання інших продуктів забою вирішують в залежності від результатів бактеріологічного дослідження.

Капілярна ектазія печінки. Це захворювання виявляється у великої рогатої худоби, як результат вікових змін у організмі, яке характеризується ураженням печінки. Хворіють, в основному, тварини у віці 4-6 років і старші.

Діагностують капілярну ектазію печінки тільки при після-забійній ветеринарно-санітарній експертизі. Зміни, що виявляються у печінці: розмір печінки у межах норми, але на поверхні і в паренхімі спостерігаються червонуваті, а пізніше синьо-червоні або тем по-фіолетові осередки, розміром від шпилькової голівки до копійкової монети. Під капсулою печінки, на ділянках ектазії, утворюються западини, які чітко видні після знекровлення. Капілярна ектазія - це процес рівномірного дифузного розширення капілярів, який виникає як наслідок атрофічних і склеротичних процесів у паренхімі органа.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При недостатньо виражених змінах печінку випускають без обмежень. При сильному ураженні, внаслідок незадовільного товарного вигляду, печінку направляють па утилізацію. Тушу і усі інші продукти забою реалізують без обмежень.

Жирове переродження і жирова інфільтрація печінки. Жирове переродження печінки виникає, як наслідок різних інтоксикацій та інфекцій, і характеризується зміною її кольору. Зовні печінка глиняно-жовтого або жовто-коричневого кольору, іноді па ній видні червоні смуги, а па розрізі матова. Паренхіма печінки в’яла, боки матові. Можливе зменшення печінки. Жирова інфільтрація печінки являє фізіологічне явище, яке виникає при інтенсивній відгодівлі тварин (свиней), а також у старих тварин.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При жировій Інфільтрації печінку направляють па виготовлення варених ковбасних виробів або консервів. При жировому переродженні - утилізують, а м’ясо досліджують бактеріологічно на наявність сальмонел, після чого вирішують питання про санітарну оцінку туш.