Аліментарна м’язова дистрофія (білом’язева хвороба)

Це захворювання являє синдром дефіциту у організмі тла-рин селену і вітаміну Е, який виникає при довгому використанні кормів, бідних по вмісту селену, (частіше у деяких біохімічних зонах), а також речовин Е - антивітамінної дії (афла-токсини, продукти окислення жирів та iн.). М’язова дистрофія частіше спостерігається у ягнят, але хворіють нею також телята, поросята, козенята, лошата та ін. Дорослі тварини хворіють значно рідше.

Діагностують захворювання, в основному, після забою. При післязабійній ветеринарно-санітарній експертизі виявляють дифузні або осередково-смугасті та мармурово-подібні ділянки перероджених м’язів, сіро-жовтого, сірого або білого кольору. Змінені тканини - сухі, в’ялі або набряклі, з крововиливами і інфільтрацією навколишніх тканин та збільшенням (набряканням) регіональних лімфатичних вузлів. У телят і ягнят частіше виявляються зміни у м’язах серця, у ділянці кінцівок, попереку, а у свиней у м’язах стегна і серця.

Дистрофія м’язів розвивається па фоні глибоких порушень білкового, вуглеводневого та інших обмінних процесів. У м’язових тканинах зменшується кількість глікогену, креатину, актоміозину (з заміною його колагеном, тобто єднально-тканинним білком), знижується окислення жиру. М’ясо, внаслідок змій, що виникають, стає малоякісним харчовим продуктом.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При дегенеративних змінах у м’язовій тканині (відсутність кольору, набряк, збільшення у об’ємі та ніздрюватість тканини) тушу і усі органи направляють па утилізацію.

Якщо зміни у м’язах незначні (біло-рожевий колір, незначне збільшення у об’ємі) чи патологічні зміни у внутрішніх органах або частині скелетних м’язів, тушу і неуражені органи направляють на промпереробку, а уражені частини туш і органів утилізують.

Кетоз

Кетоз (хронічна дистрофія печінки, токсикоз вагітних, післяродова еклампсія, молочна гарячка, ацетономія та інші синоніми) - хвороба молочних корів і деяких інших тварин. Кетоз виникає у наслідок порушення вуглеводного, ліпідного, білкового та інших видів обміну, що супроводжуються накопиченням у організмі кетонових тіл (бета-оксімасляної, ацетоиооцетової кислот, ацетону) і дистрофічними процесами у багатьох органах. Для інтенсивного молочного тваринництва властиве значне захворювання корів кетозом, яке досягає у деяких господарствах 14-80 %. Захворювання може протікати у клінічно вираженій формі або субклінічній (приховано) і нерідко, як наслідок кетозу, виникає повторна остеодистрофія. На м’ясопереробні підприємства направляють тварин, які не піддаються лікуванню і їх вибраковують за господарською непридатністю.

Передзабійна діагностика. При передзабійному огляді тварин, хворих кетозом, виявляють збудження, підвищену чутливість шкіри або, навпаки, пригнічення, в’ялість, сонливість, сопорозний етап. При хронічній течії хвороби спостерігається тьмяність шерстяного покрову, зниження вгодованості, жовтяничність слизових оболонок, а також ендометрити, мастити. Температура тіла у хворих тварин нормальна. Якщо на підставі кетозу розвивається вторинна дистрофія, то виявляють у тварин потоншення останніх хвостових хребців, ребер, поперечних відростків поперекових хребців, деформацію грудної клітини, болючість під час руху, скованість рухів, переломи кісток.

Післязабійна діагностика. У корів, хворих кетозом, при проведенні післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи виявляють бліду, в’ялу м’язову тканину зі значним відкладенням жиру у міжм’язовій єднальній тканині; набряки; желевидні відкладення жиру на черевині, сальнику, навколо нирок; збільшену у 1,5-2 рази, в’ялу, жовто-рожевого кольору печінку; збільшені набряклі нирки; набряк і атрофію щитовидної, паращитовидної, підшлункової залоз, збільшення і застійну гіперемію лімфовузлів. При вторинній остеодистрофії - потоншення, розм’якшення, часткове розсмоктування хвостових хребців, потоншення стійок трубчатих кісток, деформування ребер, а також знижену вгодованість або виснаження; у деяких тварин - переломи кісток ніг, таза, жовтяничність тканин, ендометрити, мастити. Хвороба протікає зі збільшенням у крові кетонових тіл у 10-20 разів і зменшення цукру, підвищення у печінці глікогену, явищами ацидозу, що супроводжуються зміною деяких біохімічних процесів у тканинах та зниженням якості м’яса.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Забій корів з клінічно-анатомічними ознаками кетозу, а також кетозу, ускладненого остеодистрофією, необхідно розглядати як вимушену міру і тому отримані при забої туші і органи необхідно досліджувати на наявність у них сальмонел, а при наявності маститу - патогенних стафілококів. При виявленні сальмонел або патогенних стафілококів продукти забою використовують відповідно до загальноприйнятих вимог. Якщо сальмонели не виділені, то частини туш та органів з патологічними змінами, а також туші виснажених тварин, направляють па утилізацію, а частини туш, у яких не виявлені зміни, направляють па промпереробку.