Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Навчальний посібник Аграрне право.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

1.6. Державне регулювання сільського господарства та апк за умов переходу до ринкової економіки

Поняття, суть та завдання державного регулювання

сільського господарства

Сільське господарство є центральною ланкою агропро­мисло­вого комплексу України. Агропромисловий комплекс – це сукупність галузей економіки, пов’язаних із виробництвом продовольства і предметів широкого вжитку із сільськогосподарської сировини та постачанням їх населенню. Він умовно ділиться на 3 групи галузей: галузі, які виробляють засоби виробництва для сільського госпо­дарства, здійснюють його матеріально-технічне забезпечення та вироб­ниче обслуговування; безпосередньо сільськогосподарське вироб­ництво; галузі, які забезпечують рух продуктів виробництва від сільського господарства до кінцевого споживача.

Державно-правове регулювання сільського господарства – це сукупність заходів щодо визначення системи органів державного управління в аграрній сфері, прийняття й виконання аграрно-правових актів, закріплення певних повноважень цих органів.

Ознаками державного регулювання відносин в аграрній сфері є: його державно-правовий характер; в ньому виявляється внутрішня функція держави; його зміст – підтримка у певному режимі грошово-фінансової системи; регулювання витрат держави і життєвого рівня населення; регулювання соціальної інфраструктури; регулювання зовнішньоекономічних зв’язків; регулювання на макрорівні структури виробництва; розробка організаційно-економічних заходів щодо охорони навколишнього середовища та ін.

Державне регулювання – сукупність економіко-правових захо­дів, спрямованих на встановлення ринкових відносин, роздержав­лення, приватизацію, підприємництво, розвиток села й різних форм госпо­да­рювання з метою поліпшення організації виробництва і доведення до споживача продукції сільського господарства.

Суб’єктами державного управління агропромисловим комплек­сом є органи державного управління, які здійснюють державно-пра­во­ве регулювання сільським господарством, забезпечують додержання аграрного законодавства, управління підлеглими структурами, а також органи сільськогосподарських інспекцій і контролю за діяльністю сільськогосподарських товаровиробників.

Об’єктами державно-правового регулювання є матеріальні засоби й форми ведення сільськогосподарського виробництва. До основних з них належать землі сільськогосподарського призначення, що є головним засобом сільськогосподарського виробництва і просторово-операційним базисом; усі галузі й підгалузі сільськогосподарського виробництва (рослинництво, тваринництво, садівництво, городництво); відносини ветеринарного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників і громадян – власників худоби й птиці.

Принципи державного регулювання сільського господарства. Державне стимулювання розвитку сільського господарства

Принципи державного регулювання сільського господарства відображені в діючій правовій системі: одні з них безпосередньо за­фі­ксовані в правовій нормі; інші потрібно виводити із загального напря­му правового регулювання взаємин суб’єктів; треті закріплені в ло­каль­ному законодавстві; четверті хоча й не дістали конкретного відображення в законодавстві, але є такими, що проймають систему законів і норм.

Одним із таких принципів є створення однакових умов для роз­витку всіх форм власності. Законодавство встановлює як рівність суб’єктів права власності, так і паритет форм господарювання, організованих на базі різних форм власності.

Усі суб’єкти сільськогосподарського виробництва мають право провадити виробничу діяльність з метою одержання прибутку, який формує принцип волі підприємницької діяльності. Однак воля підприємницької діяльності передбачає не тільки незалежну практичну реалізацію цілей сільськогосподарських товаровиробників, але й виз­начення певних прав і обов’язків цих виробників, а також визначення статусу органів влади і управління в сфері сільськогосподарської діяльності.

Крім наведених, велике значення мають принципи законності, поєднання галузевого й територіального розвитку, єднання і ди­фе­ренціації у підході до суб’єктів сільськогосподарської діяльності, вза­ємодії і взаємоузгодження діяльності всіх підприємств агропро­мис­лового комплексу, принцип досягнення кінцевих результатів у сільсько­господарському виробництві. Вони не є вичерпними у зв’язку з розвитком як аграрного сектору економіки загалом, так і самої системи державного регулювання сільського господарства зокрема.