Аграрне право як навчальна дисципліна

Аграрне право України є важливою навчальною дисципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет і застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, вчення про інститути і суб’єкти аграрного права. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх застосування у повсякденній виробничо-господарській, господарчо-підприємницькій, господарсько-договірній, аграрно-трудовій, управ­лінсь­кій та іншій діяльності сільськогосподарських підприємств та їхніх працівників, господарюванні селян-фермерів. Цією навчальною дисцип­ліною розглядаються питання особливостей діяльності загаль­них і господарських судів, до яких звертаються суб’єкти аграрного права.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• поняття аграрного права;

• найважливіші положення законодавства, що регулюють аграрні правовідносини в Україні;

• системи нормативно-правових актів, що регулюють аграрні правовідносини в Україні;

• правове положення суб’єктів аграрного підприємства;

• відповідальність суб’єктів аграрного виробництва за порушення діючого законодавства.

Уміти:

• тлумачити і застосовувати діюче аграрне законодавство України;

• правильно використовувати у практичній діяльності норми аграрного права;

• на практиці застосовувати аграрні знання.

1.2. Джерела аграрного права Поняття, структура та особливості аграрного законодавства

Аграрне законодавство, як форма реалізації аграрного права, містить досить широке коло нормативних актів, які регулюють аграрні правовідносини. Основу аграрного законодавства становлять закони, які складають певну систему:

• загальні закони – конституційні закони або закони, що належать до інших галузей права, які містять норми аграрного права. Найбільш принципові положення, що регулюють основи аграрних правовідносин, закріплюються на конституційному рівні. Так, Конституція 1996 року, закріпивши статус держави України, визначила основні напрями розвитку політичної і правової систем, структуру органів державної влади, закріпила право народу України на землю та інші природні ресурси, що стало передумовою організації та здійснення аграрного самоврядування. Серед законодавчих актів, що стосуються як аграрного права, так і відносин інших галузей права – земельного, господарського, адміністративного трудового та інших, слід назвати Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р., Господарський кодекс від 16 січня 2003 р., Кодекс законів про працю, Кодекс України про адміністративні правопорушення та ін.;

• загальні аграрні закони – це в основному закони про орга­нізаційно-правову перебудову структури АПК (наприклад, закони України: від 17 липня 1997 р. “Про сільськогосподарську кооперацію”, від 19 червня 2003 р. “Про фермерське господарство”, від 15 травня 2003 р. “Про особисте селянське господарство”).

• спеціальні закони – це закони, що регулюють певні відносини в сфері сільськогосподарського виробництва (Закон України від 4 липня 2002 р. “Про зерно та ринок зерна в Україні”).

Крім законів в систему аграрного законодавства входять підзаконні нормативно-правові акти. Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинністю. Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. До аграрних підзаконних актів належать:

• постанови Верховної Ради, укази Президента України;

• постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

• акти місцевих органів влади;

• підзаконні нормативні акти органів місцевого самоврядування;

• нормативні акти державних сільськогосподарських та інших видів підприємств.

Аграрне законодавство має ряд особливостей:

• є системою нормативно-правових актів;

• є галузевим законодавством, що має комплексний характер;

• має вертикальну будову;

• містить нормативно-правові акти, що належать до різних галузей права.

Отже, аграрне законодавство – це комплексна галузь, яка є органічною системою внутрішньо узгоджених правових норм, що регу­люють аграрні (земельні, майнові, трудові, організаційно-управ­лінські) суспільні відносини в сфері сільськогосподарської виробничої діяльності.