- •Рекомендовано Міністерством аграрної політики України
- •Кульчицький с.А., викладач Таращанського агротехнічного коледжу
- •Isbn 978-966-7906-56-6 © Капінос т.П. Та ін., 2009вступ
- •1. Загальна частина
- •1.1. Предмет і система аграрного права Становлення аграрного права
- •Аграрні відносини як предмет аграрного права
- •Система аграрного права
- •Методи правового регулювання в аграрному праві
- •Принципи аграрного права
- •Аграрне право як галузь юридичної науки
- •Аграрне право як навчальна дисципліна
- •1.2. Джерела аграрного права Поняття, структура та особливості аграрного законодавства
- •Поняття та класифікація джерел аграрного права
- •Конституція України – правова основа джерел аграрного права
- •Закони – основні джерела аграрного права
- •Підзаконні акти в системі джерел аграрного права
- •Локальні нормативні акти
- •1.3. Аграрні правовідносини Поняття та особливості аграрних правовідносин
- •Класифікація аграрних правовідносин
- •Види та структура внутрішніх аграрних правовідносин
- •Види та структура зовнішніх аграрних правовідносин
- •Підстава та склад аграрних правовідносин
- •1.4. Суб’єкти аграрних правовідносин
- •Класифікація суб’єктів аграрного права
- •Сільськогосподарські кооперативи
- •Сільськогосподарські підприємства корпоративного типу
- •Правосуб’єктність державних сільськогосподарських підприємств
- •1.5. Правовий статус селянина Селяни як суб’єкти аграрного права
- •Зміст, принципи та загальна характеристика правового статусу селянина
- •Право засновництва та право членства у фермерському господарстві
- •Правовий статус найманих працівників у сільському господарстві
- •Особливості правового статусу орендарів земель сільськогосподарського призначення, земельних і майнових паїв
- •1.6. Державне регулювання сільського господарства та апк за умов переходу до ринкової економіки
- •Принципи державного регулювання сільського господарства. Державне стимулювання розвитку сільського господарства
- •Форми та методи державного регулювання сільського господарства
- •Державний контроль за законністю в сфері апк
- •1.7. Правове регулювання переходу до ринкових відносин у сільському господарстві
- •Реструктуризація ксп: порядок, форми, умови правонаступництва
- •Правове регулювання ринку сільськогосподарської продукції
- •Розширення сфери зайнятості, підвищення добробуту населення
- •Заохочення молоді до роботи і проживання в сільських населених пунктах
- •Поліпшення інфраструктури сільських населених пунктів, форм обслуговування сільських жителів
- •Облаштування населених пунктів інженерно-технічними комунікаціями, охорона довкілля
- •Житлово-комунальне господарство
- •Платні послуги
- •Поселенські та регіональні аспекти соціального розвитку села
- •Ресурсне забезпечення соціального розвитку села
- •Управління виконанням Програми соціального розвитку села
- •Культурно-побутове та спортивно-оздоровче обслуговування жителів села
- •2.2. Правове регулювання сільськогосподарського землевикористання Право власності на землю
- •Права і обов’язки власників земельних ділянок
- •Право земельного сервітуту
- •Правове регулювання оренди земель
- •2.3 Правовий режим майна сільськогосподарських товаровиробників Поняття майна та правового режиму майна с.-г. Підприємств
- •Склад майна с.-г. Підприємств
- •Право господарського відання
- •Право оперативного управління
- •Правовi заходи охорони земель у процесі землевикористання
- •Поняття господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •Правове регулювання використання пестицидів та агрохімікатів
- •2.5. Правове регулювання фінансової діяльності суб’єктів аграрного підприємництва
- •2.6. Правове регулювання трудових відносин у сільському господарстві
- •Трудові відносини найманих працівників у сільському господарстві
- •2.7. Трудові спори працівників сільськогосподарських підприємств Поняття та види трудових спорів між працівниками і сільськогосподарськими підприємствами
- •Організаційно-правові засади створення, діяльності та ліквідації комісії з трудових спорів. Порядок і строки розгляду трудових спорів
- •Вирішення трудових спорів про оплату праці
- •Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), що виникають в сільському господарстві
- •2.8. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств
- •Підстави настання відповідальності за аграрним правом. Умови настання відповідальності. Поняття правопорушення
- •Дисциплінарна відповідальність працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. Види дисциплінарних стягнень
- •Порядок притягнення до матеріальної відповідальності працівника за заподіяння шкоди підприємству, на якому він працює
- •2.9. Правове становище фермерських господарств в Україні
- •Земельні правовідносини у фермерському господарстві
- •Права та обов’язки громадян з ведення фермерського господарства
- •Правовий режим майна фермерського господарства
- •Правові основи господарської діяльності фермерського господарства
- •Правові підстави припинення діяльності фермерського господарства
- •2.10. Правове становище сільськогосподарських кооперативів в Україні Історія розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні
- •Поняття сгк, його основні ознаки
- •Види сгк
- •Правові умови членства у сгк
- •Система органів управління та контролю сгк, їх повноваження
- •2.11. Правове регулювання особистого селянського господарства громадян
- •Правовий режим майна особистого селянського господарства
- •Правовий режим земель особистого селянського господарства
- •Державна підтримка особистих селянських господарств
- •Система договірних зв’язків в апк. Законодавство, яке регулює договірні відносини сільськогосподарських товаровиробників
- •Договори в сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників
- •Договори в сфері виробничого, науково-технічного та інформаційного обслуговування сільськогосподарських підприємств
- •Виникнення прав на сорт рослини
- •Договори на передачу (відчуження) прав на сорт
- •Договори на передачу (відчуження) майнового права на сорт і передачу права на використання сорту
- •Права на селекційні досягнення у тваринництві як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції
- •Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства
- •Договори в сфері меліоративного обслуговування. Інші господарські договори сільськогосподарських підприємств
- •2.13. Організаційно-правові форми юридичного обслуговування суб’єктів аграрного підприємництва
- •Основні напрями правової роботи в сучасних умовах. Роль юридичної служби в зміцненні законності й правопорядку
- •3. Спеціальна частина
- •3.1. Аграрне право зарубіжних країн Поняття і джерела аграрного права зарубіжних країн
- •Організаційно-правові форми сільськогосподарського виробництва у зарубіжних країнах. Фермерство за кордоном. Сільськогосподарська кооперація за кордоном
- •Правове регулювання сільськогосподарської оренди за кордоном
- •Договірні відносини аграрних товаровиробників у зарубіжних країнах
- •Особливості агропромислової інтеграції за кордоном
- •Висновки
- •Література
- •1. Конституція України від 28.06.96.
- •6. Кодекс законів про працю від 10.12.71.
- •Т.П. Капінос, л.С.Катушинська, с.А.Кульчицький, о.М.Романяк аграрне право
Порядок притягнення до матеріальної відповідальності працівника за заподіяння шкоди підприємству, на якому він працює
Матеріальна відповідальність працівника за шкоду, заподіяну ним підприємству, установі, організації при виконанні ним трудових обов’язків, є самостійним видом юридичної відповідальності, що регулюється нормами трудового законодавства й іншими нормативними актами. Підставами її застосування є шкода, заподіяна винним суб’єктом, який зобов’язаний компенсувати її в розмірах, установлених законодавством. Суб’єктами матеріальної відповідальності є особи, що перебувають в трудових або членських відносинах з потерпілою стороною, господарством, роботодавцем.
Матеріальна відповідальність осіб, що працюють в аграрному секторі економіки, визначається різними законами й іншими нормативно-правовими актами. Так, за Законом України “Про фермерське господарство”, трудові відносини у фермерському господарстві визначаються і регулюються членами господарства. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної їхніми діями своєму господарству, Закон не містить.
Особи, що працюють у сільськогосподарських комерційних і некомерційних організаціях (підприємствах) і фермерських господарствах за трудовим договором, відповідають за заподіяну шкоду згідно з чинним законодавства про працю. У ст. 130 КЗпП зауважується, що матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну працівником підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, покладається на працівника за умови, якщо шкода заподіяна з його вини.
Матеріальна відповідальність, передбачена трудовим законодавством, як правило, обмежена певною частиною заробітку працівника, тоді як майнова відповідальність, регульована нормами цивільного права, звичайно покладається на відповідну особу в повному обсязі, включаючи упущену вигоду. Крім того, у ст. 130, 131 КЗпП зазначається, що у визначенні шкоди, заподіяної працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків, враховується тільки прямий дійсний збиток, а не неотримані доходи. Неприпустимим є покладання на працівника відповідальності за таку шкоду, яку можна віднести до категорії нормального виробничо-господарського ризику. При цьому на адміністрацію підприємства покладається обов’язок створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повної схоронності довіреного їм майна.
Працівник, котрий заподіяв шкоду підприємству, установі, організації, може добровільно відшкодувати її цілком або частково. За згодою адміністрації він має право передати для відшкодування збитків рівноцінне майно або виправити пошкодження. Зазначена матеріальна відповідальність є основною або обмеженою.
В аграрному праві існує також повна й підвищена матеріальна відповідальність, що застосовується у випадках, передбачених у законі. Випадки повного відшкодування шкоди передбачені ст. 134 КЗпП: коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), зокрема під час їх виготовлення, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові підприємством, установою, організацією в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов’язків; шкоди завдано не під час виконання трудових обов’язків; службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Працівники кооперативних, корпоративних та державних сільськогосподарських підприємств, винні в загибелі, нестачі або розкраданні худоби, інших тварин та птиці, несуть відповідальність згідно з нормами чинного законодавства та нормами локального законодавства (Статутами та Положеннями підприємств).
У разі виявлення факту загибелі, нестачі чи крадіжки худоби, птиці або інших тварин спеціальною комісією, створеною правлінням сільськогосподарського підприємства, складається про це акт, який є підставою для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.
Відшкодування збитків, причиною яких є розкрадання, нестача або загибель худоби та птиці, регулюється Постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок визначення розмірів збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей“ від 22 січня 1996 р. Згідно з п. 5 зазначеної постанови, в разі розкрадання або загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, що склалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5, тобто в півторакратному розмірі заподіяної шкоди.
Сума збитків в зв’язку з протиправними діями осіб, винних в розкраданні, нестачі чи загибелі тварин, визначається за закупівельними цінами, що складалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5, відповідно до вказівок Міністерства економіки України “Про порядок оцінки шкоди від розкрадання, нестачі, знищення та псування матеріальних цінностей“ від 30 квітня 1992 р.
Правління кооперативних утворень та адміністрація державних підприємств можуть дозволити особам, винним у загибелі коней, кіз, свиней, овець, великої рогатої худоби, відшкодувати збитки здачею підприємству рівноцінних тварин.
Визначаючи розмір шкоди, суд, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками“, має виходити з цін на матеріальні цінності, що діють у даній місцевості на час вирішення справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на додану вартість, акцизний збір тощо. Суди повинні також встановлювати умови та причини, які призвели до вчинення неправомірних дій працівниками, з вини яких заподіяна шкода підприємству, з’ясовувати, чи входили до функцій працівника обов’язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяння шкоди, в чому полягала його вина, чи було створено умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і роботу з ними, яким є матеріальний стан працівника та інші обставини.
Органами управління в господарствах може бути дозволено особам, винним у загибелі коней, великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, відшкодувати заподіяні збитки здачею підприємству рівноцінних тварин, а також списати з працівників заборгованість за поданими позовами, якщо вони повернули худобу або виплатили її вартість.
