Тема 4. Система психологічної служби. Центри та заклади науково-дослідної, прикладної та практичної психології в україні

4.1. Поняття наукової, прикладної, практичної та побутової психології

Сучасна філософська і теоретично-психологічна література визначає психологію як науку, що вивчає певні закономірності та закони виникнення, розвитку і функціонування психіки.

Поняття «психологія» виникло на межі XVI–XVII століть. Його появу пов’язують з німецьким богословом Гокленіусом. Етимологічно це слово давньогрецького походження: «psyche» – душа і «logos» – вчення, знання, наука. У науково-філософський вжиток (а не в богословський) його вперше ввів Христіан Вольф у XVIII столітті. І на сьогодні найбільш популярним є переклад поняття «психологія» як «наука про душу». Слід зазначити, що у Стародавній Греції такого розуміння психології не існувало, як і самого слова «психологія» не було.

Психологія розвивалась спочатку як філософська дисципліна. Потім, запозичивши низку ідей експериментальної фізіології, виділилась у самостійну науку, завданням якої було вивчення душі. Душу на той час розуміли як свідомість, тобто те, що людина безпосередньо усвідомлює. Перетворення психології у самостійну науку відбулося в кінці XIX століття, символічною датою народження психології як самостійної науки вважають 1879 рік, коли Вільгельм Вундт відкрив при кафедрі філософії Лейпцігського університету лабораторію експериментальної психології. Пізніше на базі цієї лабораторії був створений перший у світі психологічний інститут, який існує і донині. В кінці XIX – на початку XX століття аналогічні лабораторії та інститути почали відкриватися у багатьох країнах світу: у Росії, Франції, США, інших містах Німеччини тощо.

Так відбувалося становлення академічної психології, тобто науково-дослідницької психології, що ставила перед собою власне пізнавальні завдання.

У той же час почали виникати і розроблятися ідеї про можливості застосування психологічних знань у різних областях практики – у педагогіці, медицині, в організації трудової діяльності, – тобто з’явилась прикладна психологія, метою якої були психологічні розробки у вигляді рекомендацій для вдосконалення різноманітних сфер людської діяльності.

На початку ХХ століття почала формуватися інша форма психології, спрямована на допомогу людям, що потрапили у складні чи навіть тяжкі життєві ситуації (вибір професії, порушення зв’язків із соціумом, тяжкі емоційні переживання) – психологічна практика, яка передбачала, що психолог, маючи відповідні знання та володіючи методами практичної роботи, виконує замовлення клієнта щодо надання психологічної допомоги в тій чи іншій формі.

Поряд з цими основними трьома сферами, у яких може працювати психолог-професіонал, існує ще й четверта сфера – так звана побутова психологія. Іноді її називають: повсякденна психологія, життєва психологія, народна психологія.

Побутова психологія – це історично закріплений у традиціях та інших сталих формах поведінки досвід управління індивідуальним розвитком і активністю людини, досвід, що функціонує як елемент фольклору, традицій, релігійної практики тощо.

Наукову психологію (науково-дослідницьку) ще часто називають теоретичною або академічною психологією та виділяють такі її галузі: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості, моделювання психіки. Всі ці галузі та галузі прикладної психології складають зміст підготовки фахівця з психології та вивчаються у вищих навчальних закладах.

Прикладна психологія виступає своєрідним містком між науковою (теоретичною) та практичною психологією. Для прикладної психології характерним є дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей. Прикладну психологію розглядають як науково-методичне забезпечення діяльності практикуючих психологів, як вид науково-методичної праці з перетворення досягнень науки у практичні технології роботи з людьми.

Виділяють певні галузі прикладної психології за певними ознаками:

а) за видом діяльності та поведінки людини: психологія праці, інженерна психологія, психологія творчості, авіаційна психологія, космічна психологія, військова психологія, психологія «штучного інтелекту», психологія управління та менеджменту, економічна психологія, психологія торгівлі, екологічна психологія, психологія спорту;

б) за психологічними питаннями розвитку людини: вікова психологія, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку або спеціальна психологія (патопсихологія, олігофренопсихологія, сурдопсихологія, тіфлопсихологія);

в) за відношенням до нормальної або хворої психіки: психологія здоров’я, медична психологія (нейропсихологія, психофармакологія, психотерапія, психопрофілактика, психогігієна);

г) за відношенням до права: юридична психологія (судова психологія, кримінальна психологія, виправно-трудова або пенітенціарна психологія).

У зарубіжній психології виділяють, здебільшого, наукову та практичну психологію. Окремі вітчизняні автори також схильні говорити про наукову психологію та практичну психологію, ототожнюючи її з прикладною психологією.

Практична психологія (психологічна практика) є специфічним видом людської духовної практики, основним змістом якої виступає застосування психологічних механізмів впливу для корекції активності та розвитку людей у контексті їхніх життєвих обставин та життєвого шляху, які інтерпретуються як неповторні обставини та неповторна суб’єктність, індивідуальність. Можна дати й дещо інше визначення: практична психологія – це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення позитивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини.

Методичним апаратом практичної психології є психологічна технологія.

Психологічна технологія – це цілісна методична система, що складається з трьох основних частин: діагностичної, інтерпретаційної (пояснювальної) і корекційної. Основний смисл застосування психологічної технології – внесення змін у зміст, форми і напрями індивідуального розвитку особистості.

В узагальненому вигляді розглянемо порівняльну характеристику наукової, практичної та побутової психології.

	Наукова психологія	Практична психологія	Побутова психологія
об’єкт	«абстрактна», «середньостатистична» людина	конкретна людина у конкретних життєвих обставинах (індивідуальність)	конкретна людина, індивідуальність
предмет	механізми психічного життя та поведінки	життєва ситуація, життєві плани та життєвий шлях	поведінка, життєва ситуація, життєвий шлях
кінцева мета	встановлення наукових фактів, законів	вплив на поведінку й розвиток, корекція	корекція поведінки й розвитку
підхід	аналітично-статистичний	структурно-синтетичний	синтетичний
методи	дослідницькі: спостереження, експеримент	психологічна технологія, інтуїція	традиції, обряди, інтуїція
вимоги до спеціаліста	знання	знання + життєвий досвід + інтуїція	життєвий досвід + інтуїція

Останнім часом набуває поширення парапсихологія – сукупність нетрадиційних поглядів на незвичайні явища та «таємниці» психіки, зокрема такі, як екстрасенсорне сприймання, телекінез, левітація, полтергейст, пірогенія, яснобачення, проскопія, ретроскопія, дистанційна дія тощо. Ці явища не вдається дослідити за допомогою методів психологічної науки, що має справу з об’єктивними явищами та фактами, які можуть бути схарактеризовані якісно і кількісно. На сьогодні парапсихологічні явища неможливо визначити як об’єктивно існуючі, дати їх науковий опис, пояснити їхню природу. Тому ці явища залишаються поза предметом наукової психології.