- •Тема 1. Студент як об’єкт і суб’єкт навчання у вищому навчальному закладі
- •1.1. Загальна характеристика студентства та особливості студентського віку
- •1.2. Типологічні особливості сучасних студентів
- •1.3. Труднощі входження у процес професійного навчання та адаптація студента до навчання у вищій школі
- •1.4. Причини навчальної неуспішності та умови успішного навчання студентів
- •1. Психологічні:
- •2. Нейрофізіологічні:
- •3. Педагогічні:
- •Тема 2. Особливості системи вищої освіти україни
- •2.1. Структура системи вищої освіти в Україні. Управління вищим навчальним закладом
- •1.5. Особливості навчання студентів-психологів
- •2.2. Ступеневість вищої освіти в Україні
- •2.3. Нормативні документи, що визначають зміст освіти та навчання у вищій школі
- •2.4. Форми навчання та форми організації навчального процесу у вищому навчальному закладі
- •2.5. Кредитно-модульний підхід до організації навчального процесу та система оцінювання знань студентів
- •2.6. Права та обов’язки студентів. Студентське самоврядування
- •Студентське самоврядування
- •2.7. Особливості університетської освіти
- •Тема 3. Самостійна робота студента, його саморозвиток та саморегуляція
- •3.1. Студент як суб’єкт взаємодії з викладачами, адміністрацією університету та іншими студентами
- •3.2. Самостійна робота студента
- •3.3. Саморозвиток та саморегуляція студента
- •3.4. Сесія та екзамен
- •Тема 4. Система психологічної служби. Центри та заклади науково-дослідної, прикладної та практичної психології в україні
- •4.1. Поняття наукової, прикладної, практичної та побутової психології
- •4.2. Психологія як сфера практичної діяльності
- •4.3. Центри і заклади наукової та практичної психології в Україні
- •4.4. Становлення психологічної служби в Україні
- •4.5. Сфери застосування практичної психології
- •Тема 5. Особливості професійної діяльності психолога та вимоги до його особистості
- •5.1. Професіограма психолога та вимоги до особистості психолога
- •5.2. Виробничі функції, типові задачі професійної діяльності психолога та уміння щодо їх вирішення
- •1. Науково-дослідницька виробнича функція.
- •2. Освітньо-виховна виробнича функція.
- •3. Діагностично-консультативна виробнича функція.
- •4. Виробничо-управлінська функція психолога.
- •5. Соціально-технологічна виробнича функція.
- •6. Реабілітаційно-профілактична виробнича функція.
- •5.3. Види, зміст та форми професійної діяльності психолога
- •5.4. Професійна підготовка та професійне зростання психолога
- •Тема 6. Етичне регулювання професійної діяльності психолога
- •6.1. Поняття професійної деонтології
- •6.2. Міжнародні та регіональні документи про права людини як узагальнені моральні норми співіснування людства
- •6.3. Етичні принципи професійної діяльності практикуючих психологів
- •6.4. Етичний кодекс психолога
6.2. Міжнародні та регіональні документи про права людини як узагальнені моральні норми співіснування людства
Психологія (як наукова, так і практична) виникла і сформувалася в європейській цивілізації. Вона не може існувати поза європейським культурним контекстом, поза загальнолюдськими моральними нормами. Ці норми сформульовані у наступних документах:
«Загальна декларація прав людини»;
«Хартія прав людини»;
«Європейська соціальна Хартія»;
«Європейська конвенція з захисту прав людини»;
«Конвенція про права людини та біомедицину»;
«Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти»;
«Рекомендація про виховання в дусі Міжнародного взаєморозуміння, співробітництва і миру та виховання в дусі поваги прав людини і основних свобод»;
«Декларація прав дитини»;
«Конвенція про права дитини».
6.3. Етичні принципи професійної діяльності практикуючих психологів
Серед етичних принципів виділяють наступні:
1. «Не зашкодь!».
2. «Не оцінюй!».
3. Принцип неупередженості психолога.
4. Принцип обізнаної згоди.
5. Принцип конфіденційності.
6. Принцип поваги до своїх колег по роботі.
7. Принцип професійної компетентності.
8. «Знай міру взаємного одкровення із клієнтом».
9. «Не відбирай у клієнта права самому відповідати за свої вчинки».
10. «Не виставляй свої знання напоказ».
11. Принцип добровільної участі у психологічних процедурах.
12. Принцип безпеки застосовуваних методик.
13. Принцип попередження неправильних дій замовника.
14. Принцип співробітництва психолога й замовника.
15. Принцип професійного спілкування психолога з клієнтом.
16. Принцип обґрунтованості результатів дослідження психолога.
17. Принцип адекватності методик.
18. Принцип науковості результатів дослідження.
19. Принцип виваженості відомостей психологічного характеру.
20. Принцип кодування інформації.
21. Принцип контрольованого зберігання відомостей психологічного характеру.
22. Принцип коректного використання відомостей психологічного характеру.
23. «Поважай себе як людину і як фахівця!».
6.4. Етичний кодекс психолога
Етичний кодекс – це збірник моральних правил поведінки, який регламентує діяльність і взаємини людей в тій чи іншій сфері.
Етичний кодекс ґрунтується на нормах моралі, а не права. Його порушення не призводить до юридичної відповідальності. Дотримання етичного кодексу є ознакою професіоналізму, недотримання ж – викликає осуд колег, та може стати причиною дискваліфікації.
Джерелами норм етичного кодексу є: філософія, релігія, культура, ідеологія, політика, звичаї, традиції як сфери або атрибути людської діяльності, що задають базові принципи моралі.
«Етичний кодекс психолога» було прийнято 18 грудня 1990 року на першому Установчому з’їзді Товариства психологів України.
Цей кодекс є сукупністю етичних норм та правил поведінки, які склалися у психологічному співтоваристві та регламентують поведінку психологів і сприяють більш ефективному та успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності.
Етичний кодекс психолога складається із 7 розділів:
1. Відповідальність.
2. Компетентність.
3. Захист інтересів клієнта.
4. Конфіденційність.
5. Етичні правила психологічних досліджень.
6. Кваліфікована пропаганда психології.
7. Професійна кооперація.
При Товаристві психологів України створена Комісія з етики, завданнями якої є стежити за дотриманням вимог «Етичного кодексу психолога» та здійснювати роботу, спрямовану на правильне його тлумачення. Коли дії одного спеціаліста вбачаються для іншого некоректними, то такі ситуації ретельно аналізуються на методичних зборах психологів або стають предметом розгляду комісії з етики.
