6. Реабілітаційно-профілактична виробнича функція.

Типові для даної функції задачі:

1) Участь в організації психологічного захисту громадян у кризових ситуаціях. Реалізація програми реабілітаційних заходів.

2) Визначення обсягу та характеру необхідної допомоги як складової соціальної роботи з населенням.

3) Проведення бесід, спостережень за життям, побутом та психічним станом своїх клієнтів. Організація психотерапевтичної допомоги різним верствам населення.

Психолог повинен володіти такими уміннями:

1) дослідницькі (гностичні) уміння:

2) інтерактивно-комунікативні уміння:

3) діагностичні уміння:

4) дидактичні уміння:

5) проектувальні уміння:

5.3. Види, зміст та форми професійної діяльності психолога

Види професійної діяльності психолога:

• психологічна просвіта;

• психологічна профілактика та психогігієна;

• психологічна діагностика;

• психологічне консультування;

• психологічна корекція;

• психологічна реабілітація;

• психотерапевтична (немедична) допомога.

Просвітницьку роботу психолога можна розглядати у широкому і вузькому значеннях. Широке полягає в тому, що будь-яка діяльність психологічної служби (діагностика й моніторинг умов та рівнів розвитку особистості, консультативно-методична допомога, корекційна чи психотерапевтична робота, реабілітаційні заходи тощо) спрямована на психологічну просвіту людей, оскільки певною мірою знайомить їх з особливостями роботи психолога, можливостями психології, її методами тощо. Вузьке ж значення просвітницької роботи проявляється у цілеспрямованих діях психологів, пов’язаних із поширенням психологічних знань. Типовими формами такої роботи є виступи на радіо і телебаченні, лекції, «круглі столи», семінари, виставки літератури, індивідуальні та групові консультації та ін. Важливими умовами ефективності цих заходів є доступність викладу матеріалу, а також орієнтація на актуальні й усвідомлені конкретні проблеми, що цікавлять аудиторію.

Соціально-психологічна профілактика є системою заходів, спрямованих на охорону психічного здоров’я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку. Психопрофілакика починається тоді, коли ще немає особливих складнощів у поведінці дитини, житті людини чи групи. Разом з тим психологи на основі проведення моніторингу особливостей та умов індивідуального розвитку особистості, соціально-психологічних змін у житті суспільства прогнозують можливість появи тих чи інших ускладнень і проводять попереджувальну роботу. Отже, психопрофілактична робота є тим аспектом діяльності соціально-психологічної служби, який спрямований не стільки на розв’язання проблем, скільки на запобігання їх появі у майбутньому.

З психопрофілактикою тісно пов’язана й психогігієна як частина загальної гігієни, що розробляє заходи по збереженню і укріпленню нервово-психічного здоров’я людини. Метою психогігієни є усунення факторів, які негативно впливають на психіку людини, та використання факторів, що позитивно позначаються на психіці.

Психодіагностика (психологічна діагностика) – це наука і практика постановки психологічного діагнозу, тобто виявлення наявності і ступеня вираженості у людини певних психологічних ознак. Об’єктом психодіагностики можуть виступати уміння, навички, загальні й спеціальні здібності, динамічні характеристики психічних процесів, психічні стани, мотиви, потреби, інтереси, риси особистості тощо.

Психологічне консультування – психологічна допомога здоровим людям у складній життєвій ситуації. Психологічне консультування визначається як забезпечення повноцінного орієнтування клієнта у самому собі, у ситуації, що склалася, та у засобах її розв’язання.

Психологічна корекція є тактовним втручанням у процеси психічного і особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто справляє вплив не лише на особистість, а й на її оточення, організацію життєдіяльності.

Психологічна реабілітація – це процес відтворення психічних здатностей, що були втрачені. Таке визначення наголошує саме на психологічному аспекті поняття на відміну від медичного чи юридичного. Психологічна реабілітація націлена на усунення екстремальних перенапружень, які деформують нормальне функціонування психіки та поведінку особистості. Тому психологічна реабілітація є близькою до психологічної корекції. Відмінність полягає в тому, що причини, які призвели до необхідності застосування психологічної реабілітації є більш жорсткими, ніж причини, які призводять до необхідності психологічної корекції. Психологічна реабілітація зазвичай стає необхідною, коли людина переживає сильнотравмуючі події і самостійно вийти з цього стану не в змозі.

Психотерапія – це один із видів психологічної допомоги, спрямований на глибинне проникнення в особистість і здійснення прогресивних зрушень у її взаємодії зі світом через зміну само- і світосприймання та передбачає створення умов для повноцінного становлення особистості. Діяльність психотерапевта розглядають відповідно до двох його професійних ролей:

- фахівця-медика, який здійснює лікування пацієнта за допомогою як психологічного впливу, так і специфічних медичних засобів (медикаментів, гіпнозу тощо);

- фахівця-психолога, завданням якого є допомогти особистості вижити у різноманітних життєвих і соціальних ситуаціях; психолог орієнтований на роботу з глибинними смисложиттєвими проблемами клієнта і користується лише психологічними засобами діяльності.

Звичайно, фахівець з практичної психології може здійснювати психотерапію лише як психолог і не має права використовувати медичні засоби.