1.5. Особливості навчання студентів-психологів

Психологічна освіта, на думку російських дослідників, за змістом має поєднати в собі традиції природничо-наукового підходу з гуманітарним та філософським підходами; за типом і формами навчання вона повинна синтезувати у собі риси університету, медичного і творчого вищих навчальних закладів.

На заваді успішного оволодіння професією психолога можуть стати так звані міфи про психологію і психологів:

1. Психологія – наука, що знає все про людину і її душу, а психолог, який оволодів цією наукою, – людина, здатна бачити інших людей наскрізь.

2. Психолог – людина, від природи наділена особливими здібностями до спілкування з іншими та розуміння інших.

3. Психолог – людина, що вміє управляти поведінкою, почуттями, думками інших, спеціально цьому навчена і володіє відповідними техніками (наприклад, гіпнозом).

4. Психолог – це людина, що досконало знає саму себе і володіє собою за будь-яких обставин.

5. Психолог – мудрець, що знає про життя більше за інших, і його місія – вказувати істинний шлях своїми порадами і настановами людям, що заплуталися і від цього страждають (за І. В. Вачковим, І. Б. Гріншпуном, М. С. Пряжніковим).

Щоб уникнути розчарувань у своєму професійному виборі, бажано якомога швидше позбутися різноманітних міфічних уявлень про професію психолога та у процесі навчально-професійної діяльності студента цілеспрямовано і свідомо формувати свій індивідуальний стиль навчальної (а в майбутньому – і професійної) діяльності.

Тема 2. Особливості системи вищої освіти україни

2.1. Структура системи вищої освіти в Україні. Управління вищим навчальним закладом

Структура освіти в Україні відповідно до Закону України «Про освіту» (стаття 29) включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.

Згідно Закону України «Про вищу освіту» (стаття 1), вища освіта є рівнем освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Система вищої освіти – сукупність вищих закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації (згідно статті 42, п. 1 Закону України «Про освіту»).

До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) освітні рівні:

• неповна вища освіта;

• базова вища освіта;

• повна вища освіта;

2) освітньо-кваліфікаційні рівні:

• молодший спеціаліст;

• бакалавр;

• спеціаліст, магістр.

Основним компонентом структури системи вищої освіти є вищий навчальний заклад.

Вищий навчальний заклад (згідно статті 1 Закону України «Про вищу освіту») – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.

Вищий навчальний заклад у відповідності із нормативними законодавчими актами обов’язково проходить ліцензування та акредитацію.

У структурі системи вищої освіти виокремлюють:

- державний вищий навчальний заклад, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;

- вищі навчальні заклади комунальної форми власності, засновані місцевими органами влади, що фінансуються з місцевого бюджету і підпорядковані місцевим органам влади;

- вищі навчальні заклади приватної форми власності, засновані на приватній власності і підпорядковані власникові.

Своєрідним визнанням освітніх досягнень вищого навчального закладу є надання йому статусу національного та науково-дослідницького. Такі ВНЗ стають осередками реформування системи освіти, трансформації її у європейське та світове співтовариство; на їх базі створюються науково-методичні центри з розроблення методології науково-теоретичних досліджень, розробки нових науково-виробничих технологій, а також моделей, програм реформи і розвитку сфери освіти та науки. З наданням вищому навчальному закладу статусу національного розширюється рівень його автономії.

Законом України «Про вищу освіту» (стаття 24) та Законом України «Про освіту» (стаття 43) встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

вищий навчальний заклад першого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади);

вищий навчальний заклад другого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади);

вищий навчальний заклад третього рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

В Україні відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності діють такі типи вищих навчальних закладів (Закон України «Про вищу освіту», стаття 25):

1) Університет;

2) Академія;

3) Інститут;

4) Консерваторія (музична академія);

5) Коледж;

6) Технікум (училище).

В Україні сформовано систему післядипломної освіти (підвищення кваліфікації, перепідготовка, друга вища освіта), яка розглядається в сучасному суспільстві як основний складник системи неперервної освіти впродовж усього життя.

Далі Закон України «Про вищу освіту» (стаття 30) визначає таку структуру вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації: кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.

Вищий навчальний заклад здійснює свою діяльність у таких напрямах:

– навчальна;

– виховна;

– методична;

– науково-дослідницька;

– культурно-просвітницька.