5. Чайні традиції країн світу

В Африці чай найбільшого поширення набув на півночі континенту - в Марокко, Мавританії, Єгипті та Тунісі. Найцікавішою і колоритною африканської чайної традицією є, марокканська. Марокканська чайна традиція не обмежується марокканським чайним набором, який складається з двох високих конусоподібних стаканчиків товстого скла і пакетиків зеленого чаю з м'ятою. Чаювання відбувається на невеликому металевому підносі (латунь або срібло) на невисоких ніжках На цей піднос ставляться стаканчики, коробочки з цукром (кусковим), зеленим чаєм і м'ятою (в ідеалі - свіжою, але можна і сушеної). В комплект входить ще і молоточок для колки цукру. Воду для чаю кип'ятять або в чайнику на невеликий печі, або в самоварі. Саме ж приготування чаю дуже нагадує маніпуляції факіра. Заварка в заварнику (теж металевому) заливається окропом, після чого заварник приблизно на хвилину ставиться на вугілля. Потім в нього додається цукор (а іноді - і не додається) і листя м'яти (додаються обов'язково), настоюється, після цього починається те саме «факірство».

Чай з чайника наливається в стакан. При цьому чайник тримається високо над склянкою і стакан наповнюється з бульканням і бульбашками. Після цього чай із стакана переливається в чайник (вже з нормальною висоти). І так - три рази. Коли ця процедура виконується вмілою людиною, вона сповнена прихованої витонченості і дуже зачаровує. Після цього чай пробується господарем. Але Схід не був би Сходом якби чай відразу після цього наливали би гостям. Після того, як господар пробує чай, він робить задумане обличчя і додає в чай ​​заварку, м'яту, цукор, знову підігріває чайник - тобто, отримує задоволення від процесу і приносить задоволення видовищем. Вважається, що перш ніж запропонувати чай гостям, господар повинен спробувати його мінімум три рази. Що, природно, робить процедуру приготування чаю дуже тривалою, але дуже для всіх приємною. Коли вистава закінчена, склянки наповнюються напоєм на дві третини. При питті слід дуже дбайливо ставитися до аромату чаю. На гарячий чай не прийнято дути, а сам чай прийнято пити, глибоко вдихаючи аромат.

У Мавританії і Тунісі чай п'ють приблизно також - трохи спрощуючи приготування. Замість м'яти часто використовують майоран, вербену, амбру, базилік, герань, мускат, мигдаль, кедрові горішки і всякі інші ароматизатори. Приготуванням чаю займаються, в основному, чоловіки.

В Єгипті чай п'ють зовсім інакше - через синтез традиційної пристрасті до кави і англійської чайної традиції, чай п'ють дуже міцним - ще міцніше, ніж його п'ють англійці. Можливо, тим самим єгиптяни бажають його зрівняти з кавою хоча б за кольором. Чай п'ють зі звичайних склянок, до яких подається склянка кип'яченої води - запивати. До чаю можуть подаватися м'ята та цукор - до смаку.

Чай в Іраку не заварюють, а варять - тобто заварку засипають в чайник під час кип'ятіння і в такій кількості, що отриманий напій можна було б назвати чигирем. П'ють чай дуже гарячим, наповнюючи невеликі чайні стаканчики не до самого верху - інакше їх неможливо буде тримати в руках.

В Ірані та Афганістані п'ють і зелений і чорний чай. Цікавим предметом чайної церемонії в Ірані є чайник чайдішь, що нагадує один з варіантів лампи Аладдіна Чай п'ють з невеликих стаканчиків («ормуд»), фарфорових чашок або піал.

Що стосується Туреччини, то ця країна і вирощує і споживає чай. Саджанці чаю були завезені до Туреччини з Грузії відносно недавно. Власне турецький чай виходить не дуже високої якості і для отримання якісного напою необхідно збільшувати і кількість заварки і час настоювання чаю. Самі турки часто 2…3 хвилини кип'ятять заварку, після чого настоюють напій не менше 10 хвилин. Уміння правильно заварювати чай є в Туреччині предметом особливої ​​гордощі і обов'язковим навиком жінки - наречених перед заміжжям спеціально навчають цій процедурі.

Монгольський спосіб заварювання чаю отримав дуже широке поширення: Основними його компонентами є зелений цегляний чай, молоко, масло, борошно та сіль. Залежно від національного району, де вживають чай по-монгольські, всі його елементи, крім цегельного чаю, можуть варіюватися. Іноді поряд із сіллю кладуть чорний перець лавровий лист, рідше - мускатний горіх. Що ж до самого рецепту, то він досить простий. Зелений або, рідше, чорний цегляний чай варять у казані з молоком і маслом або жиром. Туди ж додається борошно або яка-небудь крупа (рис, пшоно), сіль і перець - за смаком.

Індія - це одна з найбільш «змішаних» в культурному плані країн світу. Все це привело до того, що говорити про єдину індійської чайної традиції не доводиться. «Среднєїндійські» чаювання має на увазі вживання моторошно міцного чорного чаю з цукром і молоком. Таке чаювання може відбуватися в будь-який час і з будь-якого приводу і чаювання найчастіше відбуватися як абсолютно окремий захід. Чисто індійським є чай зі спеціями (масала чай), що іде своїм корінням в ведичну традицію. Саме ведичні рецепти стали безсумнівною основою деяких чайних рецептів, за якими чай заварюється з великою кількістю спецій і вживається з горіхами і фруктами. При цьому єдиного рецепту такого чаю не існує.

В Середній Азії п'ють чай приблизно однаково, а ось заварюють по-різному. Узбецький спосіб заварювання чаю простий:

• Чайник для заварювання заповнюють окропом доверху.

• Засипають у нього заварку з розрахунку одна чайна ложка на одну чашку чаю плюс ще одна на чайник.

• Заливають заварку кип'ятком на 1/4 від об'єму чайника і ставлять в духовку, чекають 2 хвилини.

• Доливають кип'яток до половини заварника, накривають його серветкою і чекають 3 хвилини.

• Обливають заварник окропом, наповнюють до 3/4 об'єму, чекають 3 хвилини.

Завдяки такому способу заварювання можна отримати пристойний напій навіть з не дуже хорошої заварки. В основному в Узбекистані п'ють зелений чай («кок чай»), так як вважається, що він краще освіжає і допомагає легше переносити спеку і спеку. Частіше за все він п'ється без солодощів Його світло-зелений або світло-жовтий колір дуже подобається східним жителям. Ранній узбецький сніданок часто може складатися з одного лише чаю, до якого часто подають вершки або пінки, зняті з кип'яченого молока.

Чорний чай можна знайти лише в чайханах Ташкента. Для того щоб приготувати чорний чай в заварювальний чайник на кожну ложку чайного листя кладуть три горошини чорного перцю і дві чайні ложки меду, а молоко подають уже безпосередньо з завареним чаєм.

Туркменський спосіб заснований, перш за все, на необхідність економити воду. Такий чай дуже популярний не тільки серед туркменів, особливо в Північно-Західних районах, а також серед жителів Західного і Південного Казахстану, тобто серед тих, чиє життя проходить в пустелях і напівпустелях, з їх відсутністю води. Для того щоб спробувати справжній туркменський чай, не обов'язково жити в Туркменістані, головне - правильно його зварити. Великий фаянсовий чайник прогрівають, частково закопавши його в гарячий пісок, або поставивши в духовку. Після чого в чайник засипається чай (мілке чайне листя, низьких сортів чорного чаю). Після чого в чайник вливається приблизно склянка окропу. Коли заварка в чайнику розбухне, в чайник вливають гаряче верблюже молоко. Все це ретельно перемішують. Хвилин через 10…15 в чай ​​можна ще додати вершки і цукор - але це вже до смаку. Туркмени п'ють і зелений чай («кок чай») і чорний чай («чара чай») - останній головним чином п'ють в холоди - взимку та восени. Кожному хто п'є чай за туркменським столом окремо подається фарфоровий чайник з піалою (в інших середньоазіатських чайних традиціях, як правило, обходяться одним чайником).

Таджики називають зелений чай - «чай кабуді», а чай з молоком - «шірчан». Без зеленого чаю не обходиться жодна зустріч або бесіда. Обід, а часто і будь-який інший прийом їжі, починається з чаю. П'ють чай тільки з піал, які подають на тацях. Піали з чаєм розносять серед обідаючих, окремо подають підноси з солодощами, фруктами, коржами.

Киргизи в основному п'ють зелений чай («кок чай»). Роблять вони це вранці, після обіду, ввечері, причому іноді зі свіжим молоком або трохи підсолюючи його. Ще вони п'ють «атканчай» - чай ​​з молоком, маслом, сметаною і сіллю. Чай киргизи п'ють з коржиками, боорсоком (пересмажені в маслі нарізані шматки тіста), сушеними фруктами, медом.

Казахи п'ють чай без «особливих особливостей», подають його в піалах, окремо - гаряче кип'ячене молоко або свіжі вершки.