Контрольні питання:

1. Сформулюйте визначення конспекту, назвіть етапи конспектування.

2. Яка наукова робота називається рефератом. Назвіть типи рефератів.

3. Назвіть обов’язкові елементи відгуку та рецензії на наукову роботу.

4. На які групи поділяють друковані джерела інформації за призначенням?

5. Сформулюйте основні вимоги до цитування наукових джерел.

6. У якому порядку розташовуються джерела у списку використаних джерел?

Тема 6. Наукова стаття як самостійний науковий твір план

1. Основні компоненти наукової статті

2. Етапи підготовки наукової статті

3. Мовні огріхи в науковій статті

4. Мовні кліше у науковій статті

1. Основні компоненти наукової статті

У словниково–довідниковій літературі науковою статтею називають один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, накреслюються перспективи наступних напрацювань. Обсяг наукової статті складає від 6 до 24 сторінки, тобто 0, 35–1 др. арк. За змістом наукові статті поділяються на власне наукові, науково–популярні, науково–навчальні, науково–методичні, науково–публіцистичні. Зазвичай, призначаються вузькому колу або широкому загалу науковців, спеціалістам певної галузі або кількох галузей. За кількістю авторів наукові статті бувають одноосібні або колективні.

Статтю готують з дотриманням чинних вимог ВАК України та відповідних методів: конструктивно–синтетичного (для початкового варіанту; накопичення матеріалу; складання плану, системи доказів) та критико–аналітичного (для уточнення, шліфування окремих частин, фраз, доповнень).

Текст розглядається у трьох аспектах: змістовому (про що йдеться), структурному (яка композиція), прагматичному (яке його призначення, з якою метою це було написано, сказано, повідомлено). З погляду прагматики у статті можна виділити кілька типів інформації: змістовно–фактуальну (містить повідомлення про факти, події, процеси, які відбуваються у реальному або віртуальному світі), змістовно–концептуальну (повідомляє читачеві індивідуально–авторське розуміння відношень між явищами, є творчим авторським переосмисленням того, що сприймається, відтворюється автором), змістовно–підтекстову (пов'язана з глибинним змістом, який криється в конотативних співзначеннях та породжується асоціативними зв'язками читацького сприйняття).

Готуємо наукову статтю з дотриманням вимог ВАК України від 15.01.2003 р. (№7–05/1 "Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України")

2. Етапи підготовки наукової статті

1. Формулювання робочої назви статті:

1.1. Заголовок має бути коротким, лаконічним, однозначним, конкретним.

1.2. Обираючи заголовок, чітко уявляємо, на чому саме хочемо сконцентрувати увагу читача.

2. Визначення меж теми та обсягів наукової інформації, яка буде представлена в ній.

3. Розробка орієнтовного плану (зміст) статті: вступ, основна частина, висновки, перспективи дослідження.

4. Написання вступу, відповіді на такі питання:

4.1. постановка проблеми, її актуальність; науково-практичне значення того, що досліджуватиметься в основній частині статті,

4.2. аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор;

4.3. виділення невирішених раніше питань, яким присвячується означена стаття;

4.4. формулювання мети і завдання статті;

5. Визначення методів дослідження, джерельної бази, підготовка основних тез–відповідей на завдання;

6. Визначення використовуваних у статті термінів;

7. Обґрунтування отриманих результатів у основній частині.

8. Підготовка висновків, перевірка узгодженості між заголовком, метою, завданнями і висновками,

9. Міркування про перспективи наступних розвідок у цьому питанні

10. Проведення самоконтролю виконаної роботи на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Перевірка тексту статті:

1) на відповідність чинним правописним нормам;

2) на відповідність вимогам наукового стилю;

3) на відповідність оформлення цитат і посилань.

11. Оформлення списку використаних джерел за чинними стандартами.

Прокоментуємо деякі з пунктів. Важливо, щоб заголовок був коротким, лаконічним, однозначним, конкретним і відповідав основній проблемі. Алла Євграфова називає заголовок актуалізатором текстової інформації і визначає номінативну, інформативну, експресивно–апелятивну функції. Компоненти назви мають "пронизувати" увесь науковий текст, отже, чітко продумуймо, на чому саме хочемо сконцентрувати увагу читача, визначимо межі теми та обсяги наукової інформації, яка буде представлена у статті. Проблема заголовка цілком очевидно пов'язана з проблематикою тексту. Заголовок обмежує текст, наділяє його завершеністю, підпорядковує певному задуму. Саме заголовок має властивість зв'язувати всі частини тексту.

Зважено поміркуймо над вступом, основною частиною і висновками. Корисно розробити її "каркас" – основні події та думки початку, середини та кінцівки. Це дасть змогу відчути ціле, з'ясувати, за чим стежитиме читач і як розвиватиметься ідея статті.

Поміркуймо, як зацікавити читача, щоб він ознайомився із статтею повністю. Відомо, що тримати увагу в напрузі дозволяє очікування чогось цікавого чи несподіваного.

Мета вступу – показати, що дослідження є розвитком, продовженням або спростуванням визнаних положень, полемікою з іншими напрямами або окремими науковцями. Пам'ятаємо, що у вступі мають знайти місце такі складові, як постановка проблеми та її актуальність, зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями; науково-практичне значення того, що досліджуватиметься в основній частині; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання означеної проблеми; виокремлення питань, яким присвячується стаття; формулювання мети і завдання рукопису. Усі ці компоненти взаємопов'язані.

Зокрема, щоб акцентувати увагу на постановці проблеми, важливо проаналізувати останні праці присвячені цьому питанню. Це важливо для розуміння предмета дослідження. Формулювання мети статті дає можливість конкретизувати постановку завдань. Необхідно розглянути і основні тези – відповіді на запропоновані завдання.

В основній частині подається обґрунтування отриманих наукових результатів. Ця частина роботи займає 2/3 обсягу тексту. Усі міркування потрібно викладати повністю, щоб читач зрозумів суть запропонованих ідей. При використанні маловідомих термінів, обов'язково подається їх тлумачення і джерело, якого дотримується автор. Факти, явища, потрібно представити, зібрати, класифікувати, згрупувати, описати та супроводити відповідними коментарями.

Готуючи висновки, треба перевіряти узгодженість між назвою, метою, завданнями вступу. Висновки не повинні повторювати вступ. Саме висновки визначають, чи досягнута мета теоретичної або експериментального дослідження. Доцільним є представити чітке бачення перспектив наступних досліджень з відповідної проблеми.