2. Наукова стаття і науковий виступ: спільне і відмінне

Наукова стаття і науковий виступ мають спільні й відмінні риси. Серед спільних рис виділимо аргументованість, логічність, інформативність, структурованість, лаконічність. Однак наукова стаття як жанр писемної мовної комунікації має визначений розмір, цитування і посилання відповідно на список використаних джерел. Надрукована, стаття має широку аудиторію читачів, представлена на Інтернет–сайті, уможливлює контакт через електронне листування.

Науковий виступ як жанр усної мовної комунікації орієнтований на 10 – 20 хвилин, має відповідно певний інтонаційний рисунок, відзначається емоційністю, безпосереднім контактом зі слухачами і аналізом їх реакції, але обмежений аудиторією.

Зближує ці різновиди наукового стилю особистість, котра відзначається високою методологічною культурою, фундаментальною підготовкою, володінням секретами ефективного "живого" слова, "науковою іскоркою", тонким відчуттям наукового стилю, толерантністю, науковою ерудицією, діалоговою взаємодією.

Контрольні запитання і проблемно-пошукові завдання:

Поміркуйте, яке значення має голос для науковця, котрий виголошує доповідь? Які ознаки такого голосу?

У чому виявляється індивідуальний стиль мовлення доповідача? Наведіть приклади мовних і мовленнєвих одиниць, які відображають індивідуальність науковця. Які інтонаційні елементи маркують індивідуальний інтонаційний стиль?

Що означає поняття "інформаційна новизна"? Які основні шляхи досягнення інформаційної новизни проголошуваного тексту?

Якими засобами можна перебороти "кризу уваги" в аудиторії?

З'ясуйте різницю між написаним текстом наукової доповіді та його усним варіантом.

З якою метою автор виділяє окремі слова і словосполучення?

Якою мірою усний виступ відповідає вимогам, чи відрізнятиметься від письмового варіанту? Які мовні кліше використані у відгуку?

Контрольні питання:

1. Що таке наукова доповідь?

2. Які етапи підготовки наукового виступу ви знаєте?

3. В чому полягають особливості культури аудіювання доповіді?

4. Що спального та відмінного в науковому виступі та науковій статті?

5. Що таке криза уваги та які засоби її подолання вам відомі?

6. В чому виявляється індивідуальний стиль мовлення доповідача?

Тема 8. Мовленнєва поведінка в усній науковій дискусії, полеміці план

1. Оратор і аудиторія

2. З історії дискусії. Правила коректного ведення дискусії

3. Наукові конференції як засіб вияву культури наукової мови

1. Оратор і аудиторія

У довідникових виданнях подається таке визначення академічного красномовства. Це ораторське мистецтво в науковому і науково-педагогічному спілкуванні, мовленнєва майстерність лектора, автора наукової доповіді, опонента, рецензента.

Яким же має бути оратор? Упродовж сторіч "шліфувалися" вимоги до образу оратора наукового заходу. Такими вимогами вважають новизну, доцільність, оригінальність, системність, стислість, повноту викладу, оптимальність стилю.

Слушними є міркування відомого стиліста і ритора Л. Мацько, що стосуються образу оратора. Домінуючими вимогами до такої особи були його добродійність, здатність викликати довіру у слухачів. Оратор не може бути байдужим до предмета промови, йому необхідна захопленість до справи. Талант оратора – це велика праця над удосконаленням свого власного мовлення, це постійний пошук чогось нового у сфері риторики.

Звичайно, важливо оцінити мовленнєву майстерність оратора, тобто характеристику мовної здатності, високий ступінь мовленнєвої культури особистості. Мовленнєва майстерність включає наявність індивідуального стилю мовлення, її багатство і виразність, уміння коротко, ясно і точно будувати свою думку і переконувати слухачів.

Діалог формує діяльну, активну позицію учасників. Крім того, це відвертий самоаналіз, внутрішній прихований процес професійно–особистісного становлення, стимул самовдосконалення, саморозвитку, постійного оновлення. Дійсно, за висловленням німецького поета і публіциста Генріха Гейне, під час наукового діалогу "один алмаз полірує інший..."

Відомі оратори вказують на таку обов'язкову вимогу, як оцінювання аудиторії, її соціального складу, віку, статі), ступеня однорідності, що визначається мотивами слухачів, а також культуру критики, уміння висловлювати необхідні для загальної справи критичні зауваження, що не ображають почуття гідності співбесідника; тактовність і доброзичливість у висловлюванні критичної оцінки.

Необхідність володіння академічним красномовством сучасними дослідниками пояснюється, власне, сутністю самого предмета науки риторики: це теорія і мистецтво мовлення, мистецтво мислити, теорія і практика досконалого мовлення (саме тут виявляються такі ознаки мовлення, як доказовість, ефективність, доцільність, чистота, точність, дійовість), учення про мовленнєве виховання особистості, правилах і нормах мовної поведінки.

Серед порад, які виділяють сучасні дослідники стосовно володіння академічним красномовством, звернемо увагу і на такі:

– пошук доцільного образу оратора (особистість, воля, настрій мовця);

– практичний досвід, аналіз власних виступів і виступів інших колег;

– вивчення законів і правил риторики як науки;

– постійне ознайомлення з ораторською творчістю різних епох;

– тренування в регулярному написанні текстів і виголошенні промов;

– заняття з техніки мовлення.