Графологічна структура №2: Види некрозу

НЕКРОЗ

Колікваційний (вологий)

Лікування

1. перетворення вологого некрозу (гангрени) зовнішньої локалізації на сухий (солюкс і аплікації спирту, 3-5% розчин калію перманганату, ксероформу)

2. видалення змертвілих тканин

3. боротьба з інтоксикацією та інфекцією.

Nota bene! Якщо ці заходи не дали бажаних наслідків, не треба зволікати з радикальним хірургічним втручанням (некректомія, ампутація чи видалення органа).

Через невизначеність при вологій гангрені демаркаційної лінії, ампутацію виконують набагато проксимальніше від змертвілих тканин у межах здорових, добре васкуляризованих тканин.

Після усунення вологого некрозу, очищення його поверхні тканинні дефекти (рани чи виразки) закривають пластично місцевими тканинами чи пересадкою вільних шкірних клаптів.

Невеликі осередки ішемічного некрозу, зокрема асептичні, в різних органах розсмоктуються та заміщуються сполучною тканиною.

Таблиця №1: Порівняльна характеристика сухої та вологої гангрени

Суха гангрена	Волога гангрена
1) розвивається повільно під час недостатності кровопостачання кінцівок 2) некротичні тканини відмежовуються від здорових тканин, утворюючи демаркаційну лінію 3) некротичні тканини висихають, ущільнюються, стають чорними, іноді – некроз відшаровується, рана загоюється вторинним натягом	1) розвивається швидко з одночасним інфікуванням тканин 2) супроводжується гнильним розпадом тканин, продукти розпаду якого всмоктуються в організм, викликаючи інтоксикацію 3) дуже часто приєднується анаеробна інфекція, демаркаційна лінія не утворюється

Поняття про тромбоз і емболію

Тромбоз – внутрішньосудинне зсідання крові з утворенням м’якої еластичної маси (тромбу) в певному відділі судин – артерії чи вени – з повним чи частковим закриттям їх просвіту.

Згідно з класичним вченням Р. Вірхова, тромб у судинах утворюється за таких умов:

1. Сповільнення руху крові

2. морфологічна зміна внутрішньої поверхні судини - травма, запалення або ж дегенеративні зміни інтими судин, найчастіше атеросклероз

3. зміна хімічного складу крові та її коагуляційних властивостей – токсичних речовин; сторонніх білків та тканинних екстрактів, уведених в кров; таких фізіологічних агентів, як адреналін, що виділяється при всіх реакціях захисту; у разі підвищеної концентрації ліпідів у крові; при таких хворобах, як поліцитемія, злоякісні пухлини, цукровий діабет, еклампсія тощо.

Емболія – перенесення течією крові тромбів, пухирців газу, жиру та інш.

Тромбоз артерій стегна в стегновому каналі чи підколінної артерії зумовлює появу різкого болю в нозі, зокрема в литці та пальцях, різке зниження її чутливості, слабкість у нозі та її похолодання. У дистальному відділі ноги (ступня та пальці) тромбоз виявляється мармуровістю шкіри – блідість її з мозаїчною синюшністю.

Тромбоз клубово-стегнового сегменту, а також підколінної артерії значно частіше супроводжується розвитком гангрени нижньої кінцівки.

Тромбоз підключичної та аксилярної вен внаслідок травматизації їх проксимальних відділів в реберно-підключичному проміжку відомий як синдром Peget-Schroettera.

Пролежні

Пролежні – це некроз шкіри та підлеглих м’яких тканин у місцях стискання їх між твердою основою ліжка чи пов’язкою та кістковими виступами тіла хворого.

Патогенез

Причина виникнення пролежнів - порушення кровообігу в тканинах внаслідок стискання останніх та їх судин. Найчастіше пролежні вин

Місця утворення пролежнів – це місця поверхневого розташування скелетних утворень тіла –

• крижі

• лопатки

• п’яти

• гребені клубових кісток

• остисті відростки хребців та інші кісткові виступи, не вкриті м’язами

Пролежні виникають у хворих, які самостійно не можуть змінювати положення в ліжку, перевертатись і за якими не здійснюють належного санітарно-гігієнічного догляду. Їх виникненню сприяють недостатній розвиток підшкірної основи, анемія, гіпопротеїнемія, набряк тканин, серцево-судинна недостатність, різні загальні хвороби (цукровий діабет, атеросклероз, сепсис, порушення функції нервової системи).

Фази розвитку пролежнів

1. реактивної гіперемії

2. запалення шкіри в зоні її стискання,

3. вологий некроз унаслідок приєднання інфекції або (рідше) сухий некроз унаслідок ішемії. Здебільшого некроз обмежується шкірою та підшкірною основою, але нерідко поширюється на всю товщину її та фасцію, аж до кістки.

Лікування

1. усунення причин появи та прогресування некрозу:

   • належний догляд за хворими

   • підкладання під хворого в зоні некрозу (переважно крижі) м’якого наповненого повітрям гумового круга (вкритого білизною)

   • протирання шкіри спиртом та утримання її чистою

   • недопущення промокання під хворим білизни та часта зміна

2. видалення некротичної тканини (шкіра та підшкірна основа) в зоні пролежнів, дефект тканин лікують за правилами санації гнійної рани.

Профілактика

Дбайливий догляд за хворими. Їх треба своєчасно перевертати на бік та протирати шкіру спиртом чи одеколоном, білизну добре розрівнювати. Хворим з тяжкою патологією, особливо літнім, треба з першого дня робити легкий масаж спини та вдаватись до інших заходів, що поліпшують кровообіг у шкірі. В останні роки користуються спеціальними ліжками, що запобігають утворенню пролежнів.

Ліквідація чи зменшення загальних розладів (серцевої недостатності, гіпертензії, анемії, порушень вуглеводного обміну) як до операції, так і після неї, боротьба з інфекцією тощо мають важливе значення для запобігання пролежням.

Виразки

Виразка – дефект шкіри чи слизової оболонки, а інколи й підлеглих тканин, який виникає внаслідок їх локального некрозу. Характеризується хронічним перебігом і погано гоїться.

Етіологія

1. Багато виразок мають інфекційне походження.

2. Виразки нерідко мають нейротрофічне походження, тобто спричинені грубим порушенням функції нервової системи – як центральної, особливо спинного мозку, так і периферичної (соматичні та вегетативні нерви).

3. Найбільша кількість виразок виникає внаслідок порушення як артеріального, так і венозного кровообігу.