1. На судинах:

   1. балонна дилатація артерії;

   2. накладання судинних обхідних анастомозів-шунтів (з аутовени чи полімерних) між проксимальною та дистальною частинами сегментарно ураженої артерії;

   3. тромбендартеректомія (видалення тромбів ураженої інтими); в

   4. видалення ураженої артерії і заміна її аутовеною чи ксенопротезом (ангіопластика).

2. на симпатичних паравертебральних гангліях на боці ураження - переважно видалення ІІ та ІІІ люмбальних вузлів.

3. ампутація кінцівок на різних рівнях - некротичні тканини повинні бути після зупинки некрозу (появи демаркації) видалені (некректомія). З появою вологої гангрени застосовують антибіотики, а також засоби, що сприяють її переводу в суху форму. Після цього застосовують хірургічне лікування. При розвитку гангрени пальців, ступні чи гомілки оперативне втручання зводиться до ампутації кінцівок на різних рівнях, які визначаються характером гангрени і станом кровопостачання на межі ампутації, а також міркуванням щодо майбутнього протезування. Кращими є ампутації на рівні гомілки, із збереженням колінного суглоба та куксою не менше 10см. Частіше виконують ампутацію на рівні нижньої третини стегна. При гангрені пальців можливі також і економічні ампутації (на рівні ступні).

З метою діагностики використовують

• ангіографію,

• діагностично-прогностичні проби з нітрогліцерином,

• люмбальні новокаїнові блокади,

• томографію тканин

• оксигемометрію на різних рівнях,

• доплерехографію

• ультразвукову візуалізацію судин.

Облітеруючий ендартеріїт – системна хвороба артерій, уражає головним чином чоловіків віком 20-40 років. При цьому захворюванні процес розпочинається з артеріол та артерій малого калібру, головним чином ніг, насамперед їх дистальних відділів – пальців та ступні.

Патоморфологічні зміни в артеріях полягають у набряку інтими та гістолімфоцитарній інфільтрації її й проліферації ендотелію, гіпертрофії м’язового шару, розростанні сполучної тканини в стінці судин та присудинній клітковині. Зміни спостерігаються також у судинах, що живлять саму їх стінку. Ці зміни та спазм артерій призводять до зменшення просвіту останніх, їх тромбозу і зрештою до повного заростання, облітерації. Ішемія та гіпоксія тканин зумовлюють розвиток некрозів, які починаються переважно з пальців і часто переходять на ступню. У разі прогресування хвороби патологічні зміни поширюються і на магістральні артерії ніг (гомілкову, підколінну, стегнову).

Найважливішими етіологічними чинниками вважаються холодове ураження ніг та інтоксикація нікотином. Меншого значення надається механічній травмі.

Клінічний перебіг

Перебіг хвороби ділять на 4 стадії.

І стадія – спастична (ішемічна): початкові симптоми хвороби нечіткі, вони можуть обмежуватись втомою в ногах після ходіння та іноді підвищеною чутливістю до холоду. В подальшому з’являється біль у литкових м’язах при ходінні, який змушує хворих зупинятися. При об’єктивному дослідженні виявляють блідість пальців та ступні, сухість шкіри, іноді підвищену пітливість, зниження температури; пульс на артеріях ступні або відсутній або значно заслаблений..

ІІ стадія трофічних порушень: за прогресуванням хвороби з’являються трофічні розлади на пальцях та ступнях – гіперкератоз, іноді – тріщини на шкірі пальців і ломкість та відсутність росту нігтів, зниження чутливості пальців, парестезія, реактивна гіперемія шкіри ступні та набряк, іноді гіпергідроз. Пульс на артеріях ступні відсутній. Відстань, яку хворий долає без болю, стає дуже малою, а нерідко біль турбує і у стані спокою. Хворі часто сплять зі спущеною з ліжка ногою, що полегшує біль за рахунок венозного застою, але зумовлює збільшення набряку.

ІІІ стадія некротична - навіть невеличка травма спричинює виразку, що не гоїться, до якої приєднується інфекція. В цій стадії біль стає постійним, хворий кульгає, ходить мало. Безсоння різко погіршує його психоемоційний та фізичний стан. Місцеві розлади – запально-некротичні явища (набряк та гіперемія, виразки на пальцях) – збільшуються.

В набряклих тканинах легко поширюється інфекція, що веде до розвитку стадії гангрени (IV) з лихоманкою та інтоксикацією.

Діагностика хвороби

Спеціальні методи:

1. капіляроскопія,

2. термометрія,

3. оксигенометрія,

4. допплерівська ехографія.

Лікування

Полягає у відмові від куріння, уникненні охолодження ніг, утримання останніх в гігієнічному стані, в користуванні сухими чистими шкарпетками та нетісним взуттям. Хворі повинні не навантажувати ноги, а також обарігати пальці від травм.

Фізіотерапевтичні засоби – теплі ванночки для ніг, суберитемне ультрафіолетове та УВЧ опромінення ніг, самомасаж ступнів, лікування в барокамері для ніг. Серед численних запропонованих для лікування хвороби препаратів мають значення спазмолітичні засоби та такі, що поліпшують обмін у тканинах. Ефективним є внутрішнє введення реологічно активних розчинів (реополіглюкін) та приймання дезагрегантів – антитромбоцитних препаратів (ацетилсаліцилової кислоти). Доцільним є також призначення преднізолону та інших протизапальних препаратів.

Значного поширення набули оперативні втручання на симпатичному стовбурі, головним чином люмбальному відділі його – видалення 2-го та 3-го симпатичних люмбальних гангліїв.

При розвитку некрозу лікувальні процедури повинні бути спрямовані як на зупинку поширення його, так і, особливо, на профілактику переходу його у вологу форму та переведення вологого некрозу в сухий (спиртові аплікації, антисептики, солюкс тощо).

Видалення сухого некрозу на пальцях (некректомія та ампутація пальця чи пальців) треба робити лише по досягненні стабілізації некрозу. У разі поширення некротичного процесу і розвитку гангрени виконують ампутацію на різних рівнях ступні та гомілки чи стегна.

У випадках, зумовлених емболією артерій долоні чи пальців, хірургічне втручання може дати добрий ефект.

Таблиця №2: «Диференціальна діагностика