- •Тема 1.1. Теоретичні основи метрології
- •1.1.1. Основні поняття та завдання метрології
- •1.1.2. Правові основи метрології
- •1.1.3. Основні поняття, пов’язані з об’єктами й засобами вимірювань
- •Тема 1.2. Міжнародні та державні метрологічні організації
- •1.2.1. Міжнародні метрологічні організації
- •1.2.2. Державні метрологічні організації
- •1.2.3. Структура метрологічної служби України
- •Функції Державної метрологічної служби:
- •Відомчі метрологічні служби
- •Тема 1.3. Фізичні величини та їх одиниці
- •1.3.1. Види фізичних одиниць
- •1.3.2. Системи одиниць фізичних величин
- •1.3.3. Міжнародна система одиниць
- •1.3.4. Основні одиниці системи sі
- •Тема 1.4. Засоби вимірювальної техніки та основні визначення
- •1.4.1. Засоби вимірювальної техніки
- •1.4.2. Характеристики засобів вимірювальної техніки
- •1.4.3. Похибки засобів вимірювальної техніки
- •1.4.4. Класифікація засобів вимірювальної техніки
- •Тема 1.5. Еталони та їх призначення
- •1.5.1. Загальні поняття про еталони
- •1.5.2. Класифікація еталонів
- •1.5.3. Еталон одиниці довжини – метр
- •1.5.4. Еталон одиниці маси – кілограм
- •1.5.5. Еталон одиниці часу – секунда
- •1.5.6. Еталон одиниці сили електричного струму – ампер
- •1.5.7. Еталон одиниці температури – кельвін
- •1.5.8. Еталон одиниці сили світла – кандела
- •1.5.9. Зразкові засоби вимірювальної техніки
- •Тема 1.6. Державний метрологічний контроль і нагляд
- •1.6.1. Метрологічний контроль і нагляд: мета, об’єкти та види
- •1.6.2. Державний метрологічний контроль
- •1. Уповноваження та атестація у державній метрологічній системі
- •2. Державні випробування засобів вимірювальної техніки і
- •3. Державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки
- •4. Повірка засобів вимірювальної техніки
- •1.6.3. Державний метрологічний нагляд
- •1. Державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань
- •2. Державний метрологічний нагляд
- •Структура метрологічної служби України.
- •Тема 2.1. Основні поняття стандартизації
- •2.1.1 Суть стандартизації
- •2.1.2. Основні поняття та визначення в галузі стандартизації
- •2.1.3. Розроблення та застосування стандартів
- •2.1.4. Правила застосування стандартів
- •2.1.5. Категорії та види стандартів
- •Тема 2.2. Державна система стандартизації в Україні
- •2.2.1. Організація робіт зі стандартизації
- •2.2.2. Державний нагляд за додержанням стандартів
- •2.2.3. Правові основи стандартизації
- •Тема 2.3. Міжнародні організації з стандартизації
- •2.3.1. Провідні міжнародні організації зі стандартизації
- •2.3.2. Міжнародні стандарти iso 9000, iso 14000
- •2.3.3. Європейські організації зі стандартизації
- •Тема 3.1. Сутність і зміст сертифікації
- •3.1.1. Загальні принципи та мета сертифікації
- •3.1.2. Проведення робіт із сертифікації
- •Тема 3.2. Сертифікація в Україні
- •3.2.1. Законодавча й нормативна основа сертифікації
- •3.2.2. Організаційна структура та види діяльності УкрСепро
- •Тема 3.3. Система сертифікації в галузі пожежної безпеки
- •3.3.1. Сертифікації виробів протипожежного призначення
- •3.3.2. Порядок проведення сертифікації продукції, обстеження та атестація виробництва
- •3.3.3. Сертифікація системи якості
- •3.3.4. Технічний нагляд за сертифікованою продукцією, атестованим виробництвом
- •Тема 3.4. Організація діяльності випробувальних лабораторій
- •3.4.1. Загальні вимоги до випробувальних лабораторій
- •3.4.2. Технічна компетентність, організація та управління
- •3.4.3. Вимоги до приміщення, обладнання та навколишнього середовища
- •3.4.4. Методи випробувань та процедури системи якості
- •3.4.5. Вироби та продукція, що випробовуються
- •3.4.6. Реєстрація результатів випробувань та зберігання документів
- •3.4.7. Права та обов’язки випробувальної лабораторії
- •3.4.8. Порядок акредитації випробувальних лабораторій
- •3.4.9. Інспекційний контроль за діяльністю акредитованих лабораторій
- •Словник термінів
- •Список використаних джерел
Тема 2.3. Міжнародні організації з стандартизації
2.3.1. Провідні міжнародні організації зі стандартизації
Міжнародна організація ISO заснована в 1947 році двадцятьма п’ятьма національними організаціями зі стандартизації як координуючий орган. СРСР був одним із засновників організації, постійним членом керівних органів, двічі представник Держстандарту обирався головою організації. Україна стала членом ISO після розпаду СРСР.
Сфера діяльності ISO стосується стандартизації в усіх сферах, крім електротехніки й електроніки, що відносяться до компетенції Міжнародної електротехнічної комісії (IEC). Деякі види робіт виконуються спільними зусиллями цих організацій. Крім стандартизації, ISO займається і проблемами сертифікації.
Загальновизнаним завданням ISO є сприяння розвиткові стандартизації і суміжних видів діяльності в світі з метою забезпечення міжнародного обміну товарами й послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній, науково-технічній і економічній сферах.
Значну діяльність зі стандартизації ISO здійснює в сфері охорони здоров’я, медицини, навколишнього середовища, інформаційної технології, мікропроцесорної техніки, якості продукції.
Членами ISO є національні організації зі стандартизації. Україна представлена Центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації. Промислово розвинені країни представлені в ISO як її члени-комітети, а країни, що розвиваються, – як члени-кореспонденти або члени-абоненти.
Раді ISO підпорядковані такі комітети:
ПЛАКО (технічне бюро);
СТАКО (вивчення наукових принципів стандартизації);
КАСКО (перевірка відповідності);
ІНФКО (науково-технічна інформація);
ДЕВКО (надання допомоги країнам, що розвиваються);
КОПОЛКО (захист інтересів споживачів);
РЕМКО (стандартні зразки).
Міжнародні стандарти ISO не мають статусу обов’язкових для всіх країн-учасниць. Будь-яка країна в праві застосовувати або не застосовувати їх. Вони можуть входити в національну систему стандартизації, використовуватися на підставі двох- і багатосторонніх угод.
IEC створена в 1906 році 13 країнами, хоча таке співробітництво почалося з 1881 року, коли відбувся перший Міжнародний конгрес з електрики. Після Другої світової війни і створення ISO IEC стала автономною організацією в її складі.
IEC здійснює стандартизацію в сфері електричних, електронних і суміжних тенологій. На початок 2013 року ІЕС об’єднувала 60 членів і 22 асоційованих члени. Основною метою IEC є сприяння міжнародному співробітництву зі стандартизації і суміжних з нею проблем.
Стандарти IEC поділяють на два види: загальнотехнічні та стандарти на конкретну продукцію. Зараз прийнято понад 2000 стандартів. Стандарти IEC аналогічні стандартам ISO. Тому обидві міжнародні організації об’єднали свої зусилля в розробці й прийнятті стандартів по безпеці продукції, сертифікації, рівневі радіоперешкод.
Як і в ISO процес розробки і прийняття стандартів триває 3-4 року, тому що узгодження здійснюється переважно за допомогою листування між сторонами.
В ISO та IEC Держспоживстандарт представляє Україну з 1993 року.
У 2004 році Україна ввійшла до Ради ISO на період 2005-2006 років та стала членом Постійного Комітету Ради ISO зі стратегії. Держспоживстандарт є активним членом Комітету ISO з оцінки відповідності та спостерігачем у Комітеті ISO з питань країн, що розвиваються, Комітеті ISO з політики у справах споживачів, Комітеті зі зразкових матеріалів.