Соціальний процес — предмет технологізації.

Соціальний простір являє собою величезне різноманіття соціальних процесів. Щоб досягти його гармонізації, підвищення результативності людської діяльності, потрібно навчитися ефективно впливати на процеси: сприяючи бажаним, обмежуючи й блокуючи небажані. В науковій літературі зустрічаються різні визначення «процесу». В даному разі під цим розуміється насамперед відносно однорідна серія явищ. Наприклад, травлення — це ціла сукупність процесів, що включає в себе дегустацію fori, подрібнення шляхом жування, хімічну обробку під впливом слини, ковтання. Всі вони пов'язані структурно-функціональними залежностями, повторюються щоразу, коли їжа потрапляє до рота, і ідентичні в усіх людей. Аналогічне ми спостерігаємо і в соціальному процесі. Водночас соціальні явища — це явища взаємодії людей, здійснювані в соціальному просторі: безпосередньо в контактній групі або опосередковано, через причетність індивідів до спільнот, через соціальні організації, інститути. Серія соціальних явищ може бути зрозуміла як процес, якщо: — зберігає ідентичність у часі, яка дозволяє вирізнити її з інших серій; — явища, що передують, зумовлюють бодай частково явища, які йдуть за ними, або виключають однорідне становище речей. Наприклад, соціалізація як засвоєння індивідом суспільного досвіду — це соціальний процес, оскільки являє собою довгу серію взаємодій між людиною і суспільним середовищем. Ця серія зберігає свою ідентичність завдяки ідентичності формованої особистості; реакція людини на подальші впливи певною мірою зумовлена явищами, які виникали раніше, і в результаті — певний стан особистості, якісь більш або менш сталі риси. Не можна правильно зрозуміти соціального процесу, якщо випустити з уваги роль свідомості. У багатьох соціальних процесах — назвемо їх цілеспрямованими — вона надзвичайно велика. До таких, наприклад, належать самовиховання, самоосвіта або професійне навчання. Проте деякі процеси здійснюються немов поза свідомістю, і ми замислюємося над ними постфактум, тобто, маючи справу з їхніми небажаними наслідками. Як та хвороба, що виявляє себе тоді, коли вже конче потрібне хірургічне втручання, так і соціальний процес часто заскочує нас своєю несподіваністю і результатом. Важливе значення має і питання про його межі. Відповідно в системі, де відбуваються соціальні процеси, можна вирізнити ось такі межовні зони: — внутрішньоособистісні процеси, наприклад, самовиховання; — процеси, що відбуваються безпосередньо між двома або кількома індивідами (процес спілкування та ін.); — процеси, що відбуваються в стосунках між індивідом і групою (адаптації або дезадаптації і т. ін.); — процеси всередині групи (наприклад, процеси організації або дезорганізації); — процеси в стосунках між групами (наприклад, процеси національного самовизначення або інтернаціоналізації); — процеси, що відбуваються всередині окремого суспільства (соціальної мобільності, диференціації та асиміляції і т. ін.); — процеси, що відбуваються всередині людства або глобального суспільства (скажімо, процеси демілітаризації або міждержавної інтеграції). Нижню межу утворюють внутрішньоособистісні процеси, які прилягають безпосередньо до психічних і психофізичних процесів, верхню межу — глобальні соціальні процеси. Оскільки людина — істота не тільки соціальна, але й біологічна, природно, що соціальні процеси тісно переплітаються з біологічними. Так, неможливо уявити повну картину соціалізації особистості без урахування вікових періодів людини та їх біологічних особливостей, а також такого феномена, як акселерація. З другого боку, традиційні біологічні характеристики людини, такі, скажімо, як стан здоров'я, не можна адекватно зрозуміти, не беручи до уваги соціальні фактори. Сказане стосується і співвідношення соціальних та інших суміжних (географічних, геофізичних тощо) процесів. Соціальний процес здійснюється в трьох можливих формах: 1) об'єктній, тобто у формі послідовної зміни стану соціального об'єкта; 2) суб'єктній, або діяльнісній — у формі послідовних дій суб'єкта; 3) технологічній — у формі дотримання, здійснення певної технології (технологій). Остання є найвищою формою соціального процесу, оскільки забезпечує взаємне «припасовування» двох перших. За її допомогою досягається, з одного боку, раціоналізація процесу діяльності, з другого — оптимізація об'єктного процесу. Як відомо, аналіз — метод наукового дослідження, що полягає в розчленуванні цілого на частини. Щоб аналізувати окремі процеси, і не тільки соціальні, — необхідно знати, що саме аналізувати, тобто визначити аналітичні змінні. Аналітичні змінні — елементи або ознаки об'єкта, що підлягають виявленню, вимірові та оцінці. Якщо прийняти як об'єкт соціальний процес, то доведеться мати справу з доволі промовистим числом таких змінних. Для зручності поділимо їх на п'ять груп: структурні, динамічні, факторні, типологічні і соціально-технологічні. Відповідно, можна запропонувати стільки ж аналітичних моделей: 1. Структурна модель соціального процесу. Це немов моментальний знімок, структурний «зріз». Аналізувати структуру соціального процесу — означає визначити його зміст і форму, учасників, напрям і масштаб. Коли зміни в якійсь системі призводять до збіднення і зникнення її складових елементів і відносин, наявних між ними, можна говорити, що така система зазнає регресу. Навпаки, якщо розвиток наближає якусь систему до певного позитивного ідеалу, ми називаємо це прогресом. Масштаб соціального процесу — це соціальний простір, на який він поширюється; залежно від параметрів можна вирізнити локальні і глобальні процеси. Локальні (обмежені певним місцем) охоплюють частину соціального простору, глобальні розпоширюються на весь соціальний простір. Так, процеси самовиховання охоплюють особистість і її найближче оточення, процес приватизації — все суспільство. Одні й ті ж процеси (співпраця, конфлікт) можуть бути як локальними, так і глобальними. Прагнення обмежити соціальний процес певним місцем і не допускати його поширення зветься локалізацією. Так, сьогодні ми часто зустрічаємося із спробами локалізації соціальної напруженості, конфліктів. Прагнення до розширення соціального процесу визначається відповідно як глобалізація. Розширення, наприклад, сфери співпраці між людьми, групами або народами завжди було і залишається благородною справою. Точна оцінка масштабу соціального процесу з урахуванням його «невидимих», прихованих форм є, як правило, важливою передумовою прийняття практичних рішень. Якщо ми маємо невиразне уявлення про поширення, скажімо, алкоголізму або наркоманії, то навряд чи зуміємо успішно їм протидіяти. 2. Динамічна модель На відміну від структурної динамічна модель соціального процесу зважає на фактор часу, інакше кажучи, розглядає його в часовому вимірі. Відповідно, динамічні змінні — такі змінні, які дозволяють аналізувати соціальний процес у часовому вимірі. З-поміж них — його фази (стадії), тривалість, інтенсивність, темп, ритм, стан, оборотність. 3. Факторна модель соціального процесу Соціальний процес, як і будь-який інший, детермінований певними причинами. Те, що викликає, зумовлює, змінює або тягне за собою соціальний процес, називатимемо його причиною, або факторною змінною. А саме визначення, зумовлення або потяг позначається поняттям детермінація. Якщо розглядати будь-який соціальний процес, наприклад, соціалізацію або соціальну адаптацію, то неважко запримітити, що вони детерміновані не однією, а кількома факторними змінними, які в сукупності іменуються факторною моделлю соціального процесу. Роль окремих змінних у детермінації соціального процесу неоднакова: одні викликають його, інші зумовлюють, треті впливають на тривалість, темп і т. ін. Виходячи з цього, можна дати ось таку їх класифікацію. Факторні змінні, що викликають соціальний процес і визначають самий його зміст, це джерела соціального процесу. В основі будь-якого процесу лежать ті або інші джерела, що породжують його, дають йому життя. Згадаємо слова з індійського трактату про любов: «Три джерела мають потяги людини... Потяг розуму породжує повагу, потяг душі породжує дружбу, потяг тіла породжує володіння. Поєднання цих трьох потягів породжує любов». Фактори змінні, які самі по собі не викликають соціального процесу, але без яких він не може існувати, назвемо умовами. Якщо вже далі вести тему любові, то ЇЇ умовами є: 1) міжособистісний контакт; 2) якась інформація людей одне про одного; 3) відмінність статі. Втім, останнє, на жаль, не завжди вважається обов'язковим. Факторні змінні, що впливають на соціальний процес, змінюючи його окремі характеристики (форму, тривалість, інтенсивність і т. ін.), називатимемо факторами соціального процесу. Вони не викликають соціального процесу (на відміну від його джерел) і не забезпечують його існування (на відміну від його умов), але все ж таки справляють вплив, до того ж іноді настільки сильний, що процес навіть припиняється або, навпаки, здійснюється в шаленому темпі. Взяті разом, джерела, умови і фактори утворюють причини соціального процесу. Підкреслимо ще раз: джерела і умови детермінують соціальний процес у цілому, його зміст, тоді як фактори впливають на окремі його змінні. Вкажемо також на відмінності в детермінації: — джерела викликають і визначають соціальний процес; — умови зумовлюють соціальний процес; — фактори змінюють соціальний процес. Джерела виражають необхідність, а умови — можливість виникнення або здійснення соціального процесу. Джерела можна поділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні діють у самій соціальній системі, що перебуває в даному процесі, зовнішні — у взаємодії цієї соціальної системи з іншими, Умови бувають достатніми і недостатніми. При другому варіанті соціальний процес або взагалі не може здійснюватися, або здійснюється в деформованому вигляді: це вже залежить від ступеня недостатності. Що стосується факторів соціального процесу, то їх доцільно згрупувати таким чином: — внутрішні і зовнішні (внутрішні чинять вплив на процес зсередини, зовнішні — ззовні); — позитивні або негативні (позитивні — сприяють процесові, негативні — перешкоджають йому); — безпосередні і непрямі (безпосередні фактори діють на самий соціальний процес, тобто прямо, безпосередньо, непрямі — опосередковано, а саме: через джерела або умови соціального процесу). Виявлення, аналіз і відповідна оцінка факторних змінних (джерел, умов, факторів) має принципово важливе значення для спрямованого впливу на соціальний процес, його оптимізацію. 4. Типологічна модель соціального процесу. Німецький соціолог Леопольд фон Візе зробив свого часу спробу дати повну класифікацію всіх процесів, можливих у стосунках між людьми. На його думку, всі процеси, які змінюють суспільство, можна звести до двох великих груп: процеси взаємного зближення людей, або процеси, які об'єднують людей, і процеси віддалення, або процеси, які розділяють людей. Перші він назвав асоціативними і вирізнив серед них чотири основні: зближення, пристосування, зрівнювання, об'єднання. Процеси роз'єднання постають у трьох основних видах: суперництво, опозиція, конфлікт. Польський соціолог Ян Щепаньський запропонував свою типологію соціальних процесів. «Може виникнути, — пише він, — серія явищ співпраці для спільного здобування необхідних благ або цінностей. Може виникнути процес суперництва, конкуренції, побудований на тому, щоб випередити аналогічні прагнення інших індивідів і груп і раніше від них прийти до мети. Якщо під час суперництва з'явиться прагнення ліквідувати конкурента або якусь його систему предметів або цінностей, то суперництво перетвориться в конфлікт, який також має різні види при різному ступені інтенсивності. Це процеси, які виникають під час взаємодії між людьми. Далі вирізнимо процеси, які змінюють місце індивідів або груп як у просторі, так і в соціальних структурах. Ми називаємо їх процесами мобільності. Вирізнимо також процеси, які змінюють соціальну організацію спільності, і розділимо їх на процеси реорганізації і дезорганізації. Нарешті, є також процеси змін, що відбуваються в системах культури, які накладають глибокий відбиток на взаємини між людьми, на організацію і структуру спільноти, наприклад, процеси, що змінюють систему ідеології, релігії, науки, техніки». Типологізацію соціальних процесів можна проводити і за багатьма іншими засадами (критеріями): — за загальним спрямуванням (процеси функціонування і процеси розвитку); — за рівнем перебігу (локальні, глобальні і т. ін.); — за тривалістю (тривалі, короткочасні); — за сферою поширення (економічні, політичні, соціально-культурні, духовні і т. ін.). Цей перелік критеріїв можна вести далі. Але річ зовсім не в тому, наскільки він вичерпний: адже залежно від цілей дослідження і розв'язуваної водночас проблеми можна вибрати зручніший критерій і здійснити за ним класифікацію. Що стосується обраної нами методології, то вважали б продуктивнішим класифікувати соціальні процеси за тією роллю, яку вони виконують у соціальній системі. Відповідно до такого підходу вирізнимо наступні процеси: — зародження, формування соціальної системи (наприклад, процеси організації та самоорганізації малих соціальних груп); — стабілізації соціальної системи (наприклад, процес згуртування виробничого підрозділу); — функціонування соціальної системи (наприклад, комунікативні або регулятивні); — адаптації соціальної системи до зовнішніх умов, що змінюються (наприклад, процеси інформатизації і комп'ютеризації); — еволюції соціальної системи (наприклад, процеси модернізації або революції); — розпаду соціальної системи (наприклад, процес «антиселекції»); — перехідні процеси (формування плюралістичної системи власності, децентралізація управління суспільними процесами і т. ін.). 5. Технологічна модель. Технологічний погляд на соціальний процес — це погляд з позиції його оптимізації, визначення і віднайдення адекватних шляхів, способів і методів. Перелічимо ті його характеристики, які важливі для вирішення цього завдання. Вони — такі. Результат — це те, що досягається по завершенні соціального процесу або його циклу. Він може бути фактичним (те, що вже досягнуте), очікуваним (його можна назвати метою) і ймовірним. Тут поняття «очікуваний» і «передбачуваний» аж ніяк не тотожні: можна очікувати або бажати одне, а передбачати або припускати цілком інше. Наслідки соціального процесу — це його непрямі результати, що мають значення для інших процесів і для інших результатів. Некеровані змінні — ті змінні соціального процесу (структурні, динамічні, факторні), на які не можна вплинути і які не підлягають зміні. Так, молоді люди, вирішивши стати чоловіком і дружиною, повинні оформити свої взаємини в загсі. Хочуть вони цього чи ні, але без офіційної реєстрації їхній шлюб вважається недійсним. На керовані змінні можна вплинути, і вони підлягають зміні. Те ж молоде подружжя, наприклад, саме вирішує, скільки в них буде дітей, тобто кількісний склад сім'ї є керованою змінною. Слід зазначити, що такий поділ змінних соціального процесу має відносний характер: те, що вважається некерованою змінною для одного суб'єкта, може виявитися керованою для іншого і навпаки. Ступінь керованості — змінна, що виражає можливість спрямованого впливу на процес у цілому, яка визначається співвідношенням керованих і некерованих змінних. Чим більше перших, тим вищий ступінь керованості соціального процесу. За цим показником соціальні процеси можуть поділятися на керовані, некеровані і регульовані. Обмеження — ті умови, які накладаються на соціальний процес. Ефективність — змінна соціального процесу, яка виражає його оцінку з погляду очікуваного результату. Якщо фактичний результат близький до очікуваного, значить, це ефективний процес; якщо цілком відповідає —можна говорити про оптимальний процес; якщо відповідає лише частково, то це процес малоефективний. Розглянуті моделі зазвичай застосовуються в комплексі, взаємодоповнюють одна одну, відтак даючи цілісну картину соціального процесу. Вони надають можливість вибрати найефективніший спосіб впливу. Цей вплив може бути таким, що формує (сам соціальний процес як такий); стимулює, тобто спрямований на його підтримку і розвиток; стримує, або обмежує; гальмує, або перешкоджає; деструктивним, або руйнівним. На жаль, як показує досвід, спрямованого впливу не буває без порушень, помилок, викликаних некомпетентністю нашого втручання. На відміну від порушень у виробничих процесах «соціальні порушення» мають потайніший характер, їх нелегко виявити, нелегко й передбачити їхні наслідки. Більше того, деякі ухвалювані рішення намагаються подати мало не вершиною управлінської мудрості. Найпоширеніше джерело помилок — це ігнорування можливих порушень соціального процесу. Аналіз реальних результатів нинішньої економічної реформи, реалізації її численних концепцій виявляє дуже серйозні стратегічні помилки, допущені під час переходу до ринку. Тим часом дедалі очевидніше, що застосування аналітичних моделей суспільних процесів, соціально-технологічного підходу в реформуванні суспільства допомогло б значно знизити соціальну ціну допущених прорахунків.