4 Сітьове планування

1. Методичні поради до вивчення теми

Сітьове планування – набір методів, що призначений для керування розкладом проекту. Його основний інструмент – сітьовий графік, що дозволяє [8]:

– виявити перелік робіт вашого проекту

– наочно представити порядок їхнього проходження

– визначити тривалості кожної роботи й усього проекту

– визначити критичні роботи проекту і його критичний шлях

– визначити резерви часу по кожній роботі

Сітьовий графік проекту (Network Diagram) відображає послідовність виконання робіт. Застосовуються два підходи до конструювання сітьових графіків [9]:

– підхід з позначенням операцій у вузлах (блоках) графіка, тобто «робота-вершина», що називають також «діаграма попередження» (Precedence Diagramming Method, PDM), роботи представлені «вершинами», звичайно прямокутниками.

– підхід з позначенням операцій на стрілках графіка, тобто « вершина-подія», називаному також «мережною моделлю» (Arrow Diagramming Method, ADM), роботи зображують стрілками, а кожна стрілка повинна починатися й завершуватися подією, що зображують кружком. Щоб відобразити взаємозв'язки, вводять фіктивні роботи (відображаються пунктиром).

На практиці перший метод – PDM – використовується значно частіше й далі викладається саме цей метод. Для подальшого вивчення теми необхідно ознайомитися з загальноприйнятою термінологією у пункті 4.4

При розробці сітьового графіка доцільно дотримуватися наступних 8 правил:

1. Сітьовий графік розгортається злiва на право.

2. Жодна операція не може бути почата, доки всі попередні пов'язані з нею операції не будуть виконані.

3. Стрілки в сітьовому графіку відображають відносини попередження й проходження. На рисунку стрілки можуть перетинатися.

4. Кожна операція повинна мати свій власний номер.

5. Номер наступної операції повинен бути більше номера будь-якої попередньої операції.

6. Утворення петель неприпустимо (інакше кажучи, не повинне відбуватися зациклення ходу виконання встановленого набору операцій).

7. Умовні переходи від однієї операції до іншої не допускаються (мається на увазі визначення послідовності ходу виконання операцій умовами типу: "Якщо буде досягнутий успіх, зробіть те-то...; якщо немає - нічого не вживайте").

8. Досвід показує, що коли існує кілька вихідних операцій проекту, то може бути визначений загальний вузол початку всього комплексу робіт. Точно так само один вузол може бути використаний для чіткого позначення закінчення проекту.

Сітьовий графік проекту розташовує операції в підходящій послідовності для розрахунку часу початку й закінчення операції. Оцінка тривалості операції проводиться на основі витрат часу, необхідного для рішення всіх завдань, що становлять набір робіт операції.

За допомогою декількох простих розрахунків можна виконати прямій і зворотний аналіз сіткового графіка проекту. На рисунку 4.1 представлені умовні позначки в блоці-роботі.

Прямий аналіз припускає, що кожна операція починається в той момент, коли завершується остання попередня їй операція. Процес прямого аналізу розвертається від перших операцій проекту, проходячи по всіх ланцюжках послідовних операцій сіткового графіка до самої останньої операції проекту. У міру просування по кожному зі шляхів провадиться додавання часу виконання операцій.

Рисунок 4.1 – Позначення в блоці-роботі

На рисунку 4.1 прийняті наступні позначення:

– ES – ранній старт операції;

– ID – номер операції;

– EF – раннє закінчення операції;

– SL – вільний резерв;

– RES – ресурси;

– LS – пізній початок операції;

– D – тривалість операції;

– LF – пізнє закінчення операції;

Прямий аналіз – визначення ранніх строків початку операцій, припускає наступні кроки:

1. Визначення раннього строку початку першої операції,- раннього старту – ES (звичайно приймається рівним нулю: ES = 0).

2. Визначення ранніх строків закінчення операцій,- ранній фініш- EF):

EF = ES + D, (4.1)

де EF – раннє закінчення;

ES – ранній старт;

D – тривалість операції.

3. Якщо наступна операція не є операцією злиття, то її ранній строк початку прирівнюється до раннього завершення попередньої операції:

ES_i=EF_i-1, (4.2)

де EF_i-1 – раннє закінчення попередньої операції;

ES_i – ранній старт i-й операції.

4. Якщо наступна операція є операцією злиття, то її ранній строк початку прирівнюється до максимального раннього строку завершенню серед всіх безпосередньо попередніх операцій:

ES_i=max(EF_i-1, EF_i-2,…,EF_i-n)... (4.3)

Зворотний аналіз починається із самої останньої операції сітьового графіка.

Щораз, виконуючи крок назад до початку сітьового графіку, необхідно віднімати час розглянутої операції із загальної тривалості проекту в цілому, для того, щоб визначити строки її самого пізнього можливого початку (LS) і закінчення (LF) виконання. За вихідну тимчасову крапку при виконанні зворотного аналізу вибирається час пізнього закінчення самої останньої операції проекту. У цій операції даний час збігається із часом раннього закінчення її виконання (EF) (або у випадку декількох завершальних операцій, операції із самим більшим (EF)). У деяких випадках є встановлені крайні строки тривалості проекту, тоді будуть використовуватися саме ці строки.