- •Практикум з біогеохімії для екологів Навчальний посібник
- •Передмова
- •Частина і. Теоретичні основи експерименту в біогеохімії Розділ 1. Техніка лабораторної роботи
- •Посуд і обладнання
- •Види скла лабораторного призначення
- •Правила безпеки при роботі зі склом
- •Хімічний посуд
- •Основні операції і прийоми лабораторної роботи
- •Температурний режим
- •Осушення й осушувані
- •Фільтрування
- •1.2.4. Прожарювання
- •Методи поділу й очищення
- •Перекристалізація
- •Сублімація
- •Екстракція
- •Перегонка
- •Відомі класифікації методів аналізу
- •Хімічні методи аналізу
- •Якісний аналіз
- •Кількісний аналіз
- •Основи гравіметрії
- •Об’ємний аналіз
- •Фізичні методи аналізу
- •Активаційний аналіз
- •Спектральний аналіз
- •Метод ядерного магнітного резонансу (ямр)
- •Люмінесцентний аналіз
- •Радіометричний аналіз
- •Фізико-хімічні методи аналізу
- •Електрохімічні методи
- •Спектрофотометричний аналіз
- •Хроматографічний аналіз
- •Фотохімічний аналіз
- •Калориметрія
- •Біологічні методи аналізу
- •Біоіндикація
- •Біотестування
- •Математичні методи
- •Частина II. Практичні і лабораторні роботи Розділ 1. Біогеохімічне випробування
- •Правила техніки безпеки в хімічній лабораторії
- •Похибки вимірювань
- •Відбір проб компонентів біосфери
- •Відбір проб атмосферного повітря
- •Відбір проб ґрунту і мулів
- •Відбір проб води
- •Відбір проб завислої речовини
- •Відбір проб рослин
- •Відбір проб біосубстратів інших видів
- •1.4. Пробопідготовка живої речовини до аналізу
- •Загальні положення про хімічний склад літосфери і
- •Практична робота.
- •Біосистемах
- •Аналітичний контроль біогенних елементів
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Якісний нон чи реактив
- •Лабораторна робота.
- •Розділ 3. Дослідження компонентів біосфери в біогеохімії
- •Педосфера
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •IIі (гідролітічноїкислотності) /иМе(сн3соо)2
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Практична робота.
- •Гідросфера
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •До токсичності 802
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Жива речовина
- •Лабораторна робота.
- •Синє забарвлення комплексних адсорбційних сполук іоду.
- •(Розчин)
- •Приготов-
- •Практична робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Практична робота.
- •Біоіндикація
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Додатки
- •Кларки деяких хімічних елементів в літосфері і ґрунті (за даними о. II. Виноградова)
- •Коефіцієнти переведення рН ацетатної витяжки ґрунту в одиниці гідролітичної кислотності (за г. О. Білявським і л. І. Бутченко)
- •Література
- •Типи і ступені засоленості ґрунтів залежно від концентрації солей (за н. І. Базилевич, є. І. Пайковою)
Гідросфера
Води на Землі в 2,4 рази більше, ніж суші. Земна поверхня на 70% вкрита водою, і, на думку деяких учених, справедливо було б назвати нашу планету «Вода», а не «Земля».
До гідросфери нашої планети, крім вод Світового океану (океани, моря, річки, озера, струмки, водоспади, термальні джерела), включаються підземні (ґрунтові) води, вода опадів (дощ, сніг, град, роса, туман), води гірських льодовиків і льоду Арктики й Антарктики, а також вода атмосферна (газуватий стан) і вода дна водойм (у т. ч. мулів) — поверхонь розділу: «вода — повітря», «педосфера - повітря», «дно - вода».
Сучасна складова гідросфери представлена антропогенними джерелами - водами штучних водойм; стічними водами промислових, енергетичних, сільськогосподарських підприємств; водою як побічного продукту різних хімічних реакцій, такого типу, як нейтралізації, поліконденсації, етерифікації і т.д., здійснюваних у хімічній промисловості і виробництві полімерів; штучно отриманою водою в наукових цілях і військовій діяльності, у т. ч. опрісненою, переробленою з продуктів метаболізму (космічні станції) і тією, що утворилась в результаті військових випробувань зброї (напр., водневої бомби).
Характеристика гідросфери буде неповною, якщо не врахувати воду як складову частину усіх живих організмів, без якої їх існування неможливе.
Вода визначає усі процеси у водних об’єктах, продуктивність фунту, метеорологічні і кліматичні процеси, життєзабеспечення усієї біосфери завдяки унікальним хімічнім і фізичним властивостям. Дослідження води настільки є багатогранними, що її властивості і функції вивчаються численними науками: гідрохімією, гідрогеологією, гідрологією, гідрогеохімією, гідробіологією, гідрографією, гідродинамікою, гідростатикою, гідроакустикою і т.д. Будучи компонентом біосфери, вода вивчається і біогеохімією в аспекті міграції елементів і речовин, біогеохімічних колообігів, фізико-хімічних бар’єрів, спільності і єдності з життям.
Формування хімічного складу природних вод зумовлене наступними факторами: фізико-географічними (рельєф, випаровування, вивітрювання, грунтовий покрив, кліматичні особливості); геологічними (тектонічна будова, склад фунтових і гірських порід, гідрологічні умови); фізико-хімічними (фізичні і хімічні властивості хімічних елементів і їх сполук, рН і ЕЬ середовища, окисно-відновні, фотохімічні і обмінні процеси); біологічними (фотосинтез і діяльність живої речовини), антропогенними (стічні викиди різноманітних виробництв і інші фактори діяльності II юдили).
Хімічний склад води визначається розчиненими газами, тіонним складом розчинених сполук макро- і мікроелементів; і біогенними, органічними, радіоактивними речовинами і сучасними забруднювачами.
Лабораторна робота.
ВИЗНАЧЕННЯ ОРГАНОЛЕПТИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
ВОДИ
Мета роботи. Навчитися визначати органолептичні показники води і набути навички для оцінки її екологічного стану.
Теоретична частина
Органолептичними показниками називаються такі властивості води, які можуть бути визначені за допомогою органів відчуття дослідника навіть за зовнішнім виглядом проби води.
Відпрацьована техніка і дослід дозволяють візуально визначати такі показники води, як колір, запах, смак, прозорість, каламутність, домішки.
Безумовно, використання інструментальних методів робить визначення кольору і каламутності води більш точним, однак традиційні методики продовжують залишатися затребуваними.
Органолептичні показники і встановлення температури відносяться до показників фізичних властивостей води. Температуру замірюють протягом 5 хв термометром з ціною поділу 0,1 °С безпосередньо у водоймі або відразу після відбору проби.
Колір - природна властивість води - має різні відтінки, за якими найчастіше і називають водойми, напр., темно-синя вода Чорного моря, жовта через домішки глини вода Жовтої ріки в Китаї; червоні корали, що надають кольоровість воді, дали назву Червоному морю. Сіро-зелена вода в Балтійському морі, неповторно бірюзового кольору — у лагунах Середземного моря, коричнева- через надлишок йонів Бе3+ вода Урала, іодована вода термальних (78'С) джерел м. Хайдусобосло в Угорщині насиченого темно- коричневого кольору через надлишок окиснених форм Мангану і Феруму. Воді можуть надавати зелене забарвлення синьо-зелені водорості, а червоне - багрянки, червоні водорості, колір яких обумовлений пігментом фікоеритрином.
Відтінки гами кольорів від жовтуватого до коричневого надають воді гумусові речовини, що надходять у воду з розмитим ґрунтом.
Визначення кольоровості роблять за наступними методиками.
Таблиця 3.1. Шкала кольоровості води
Номер відтінка води за шкалою |
Колір води |
Номер відтінка води за шкалою |
Колір води |
1. II |
Синій |
XIII. XIV |
Зеленувато-жовтий |
III. IV |
Блакитний |
XV. XVI |
Жовтий |
V. VI |
Зеленувато-блакитний |
XVII, XVIII |
Коричнювато-жовтий |
VII. VIII |
Блакитно-зелений |
XIX. XX |
Жовтувато-коричневий |
IX. X |
Зелений |
|
|
XI. XII |
Жовто-зелений |
XXI |
Коричневий |
Існує стандартна шкала з 21 пробірки, заповнених розчинами від синьо-жовтого №1-11 до жовто-коричневого кольору №12- 21 (табл. 3.1), з якими порівнюють колір води, узятої з водойми.
Кольоровість води визначають візуальним або колориметричним методом у градусах, порівнюючи пробу води за дихроматно-кобальтовою шкалою, яку готують самостійно в лабораторних умовах. Для приготування шкали еталонних розчинів зміхпують у співвідношеннях відносно даних таблиці 3.2 розчин 1 — суміш солей 0,0875 гК2Сг207, 2 г CoS04-7H20 і 1 мл H2S04 H2S04(p = 1,84 г/см;3) віл розчину та розчин 2 - 1 мл H2S04 (р = 1,84 г/см3) віл розчину. Пробу води порівнюють з кольором приготовлених стандартів і характеризують кольоровість в градусах.
Таблиця 3.2. Шкала кольоровості
Розчин 1, мл |
0 |
І |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
8 |
10 |
12 |
14 |
16 |
Розчин 2, мл |
100 |
99 |
98 |
97 |
96 |
95 |
94 |
92 |
90 |
88 |
86 |
84 |
Г радуси кольоровості |
0 |
5 |
10 |
15 |
20 |
25 |
ЗО |
40 |
50 |
60 |
70 |
80 |
Вода при кольоровості 20” вважається безбарвною - це є еталон її кольоровості.
Таблиця 3.3. Області довжин хвиль, що відповідають спектральним кольорам
УФ Фіол. Син. Зел. Жов. Оранж. Черв. 14
390 435 495 570 590 630 770 нм
З. При фотоколориметричному визначенні кольоровості води вимірюють її оптичну густину з різними світлофільтрами, а на спектрофотометрі — за різними довжинами хвиль. Довжина хвилі світла, яка максимально поглинається водою, є її характеристичною кольоровістю. Видимий колір розчину є додатковим до кольору випромінювання, який поглинається. Додатковими називають мішані або спектральні кольори, які взаємно доповнюють один одного до білого.
Таблиця 3.4. Довжина хвиль світла і видимі кольори
X, нм |
Колір поглинання |
Додатковий колір |
X. нм |
Колір поглинання |
Додатковий колір |
400-450 |
Фіолетовий |
Жовто-зелений |
560-575 |
Жовто-зелений |
Фіолетовий |
450-480 |
Синій |
Жовтий |
575-590 |
Жовтий |
Синій |
480-490 |
Зелено-синій |
Жовтогарячий |
590-605 |
Жовтогарячий |
Зелено-синій |
490-500 |
С иньо- зелений |
Червоний |
605-730 |
Червоний |
Синьо- зелений |
500-560 |
Зелений |
Пурпуровий |
730-760 |
Пурпуровий |
Зелений |
При використанні води для господарсько-питного водоспоживання колір не повинен спостерігатися в стовпчику води висотою 20 см, а для вод побутового призначення - в стовпчику висотою 10 см.
Прозорість. Ступінь прозорості води визначається висотою стовпа рідини в см, крізь який виразно видно спеціальний шрифт Снеллена з лініями завтошки 0,5 - 1 мм і висотою 2 мм. Вода для питного водопостачення повинна мати прозорість не менш як ЗО см, річкові води можуть мати прозорість 25 см. Наявність зависей, їх кількість і ступінь дисперсності часток визначають прозорість.
У водоймах визначають прозорість за допомогою диска Секкі - металевого диска діаметром 20 см, який поділений на 4 сектори, два з них пофарбовані чорною і два - білою фарбою. Диск занурюють у воду на тросику з поділками метричної шкали, поки він не стане невидимим, і записують глибину. Потім піднімають, і коли його стане видно, записують показник глибини. Повторюють З рази і розраховують середню величину, яка і є прозорістю.
Смак і присмак. Розрізняють 4 основні види смаку: солоний, зумовлений наявністю МаСІ; кислий, зумовлений надлишком карбонатної кислоти, звичайний смак мінеральних вод; гіркий — смаком магній сульфату; солодкий. Усі інші відчуття називають присмаками (напр., рибний, хлорний, металевий). Інтенсивність смаку оцінюють за 5-тибальною шкалою (див. табл. 3.5).
Запах. Запах води викликають леткі речовини, що пахнуть — продукти метаболізму гідробіонтів, біохімічного розкладання органічних речовин, компонентів стічних вод. Запах встановлюється після визначення смаку, при 20 - 25°С і 60 С і характеризується відповідно до таблиці 3.6.
Таблиця 3.5. Шкала інтенсивності смаку і запаху
Інтенси вність, бали |
Інтенсивність запаху, смаку |
Інтен сивність, бали |
Інтенсив ність запаху, смаку |
Інтен сивність, бали |
Інтенсивність запаху, смаку |
0 |
Смаку, запаху немає |
2 |
Слабкий |
4 |
Сильний (виразний) |
1 |
Дуже слабкий |
о Д |
Помітний |
5 |
Дуже сильний |
Крім природних запахів, для сучасних вод характерні запахи штучного походження, напр., бензиновий, камфорний, фенольний, хлорний, які класифікують як хімічні і лікарські запахи. Інтенсивність запаху визначається за п’ятибальною шкалою (табл. 3.5). Інтенсивність запаху питної води при 20'Сі60°Смаєбути в межах до 2 балів.
Концентрація визначуваної речовини в розчині при максимальному розбавленні, коли запах ще відчувається, носить назву порогової концентрації.
Каламутність води - величина, обернена прозорості, яка характеризує вміст зависей менш ніж 2 мг/л. Її визначають за допомогою турбідиметра.
Турбідиметрія — вимірювання інтенсивності світлопоглинан- ня (точніше, непроникність світла) твердими частинками (суспензії). Для турбідиметричних вимірювань також можуть бути використані фотоелектроколориметри або спектрофотометри. Аналіз полягає у вимірюванні оптичної густини (.0) аналізованої
Таблиця 3.6. Види запаху (за А. М. Никаноровим)
Шифр |
Класифікація запаху |
Аналог і/або Джерело |
Шифр |
Класифікація запаху |
Аналог і/або джерело |
А |
Ароматний, пряний |
Гвоздика, лаванда, лимон, камфора |
Ся |
Сірчистий |
Гідроген- сульфур |
Ае |
Огірковий |
$\’пчга |
О |
Неприємний |
|
У |
Бальзамічний, квітковий |
Герань, ірис, ваніль |
Оґ |
Рибний |
игоДепоріх ОіпоЬпюп |
Ва |
Гераніевьш |
Л.ііегіопеІІа |
Ор |
Гнойовий |
ЛпаЬаепа |
Вп |
Настурцієвий |
ЛрИапіготаїпоп |
І)з |
Гнильний |
Застояні стічні води |
|
Солодкуватий |
Соеіо.ірііаегіит |
Е |
Землистий |
Сира земля |
|
Фіалковий |
\Iallomonas |
О |
Торф'яний |
Торф |
С |
Хімічний |
Промстічні води |
|
Трав'янистий |
Залежана трава |
3 |
Хлорний |
Хлор |
М |
Затхлий |
Пріла солома |
сь |
Вуглеводневий |
Стоки нафтапро- мислових заводів |
Мш |
Цвілевий |
Сирий підвал |
Ст |
Лікарський |
Феноли, іодоформ |
V |
Овочевий |
Корені овочів |
води відносно дистильованої і знаходження концентрації завислих часток (с) за графіком залежності В = ї(с), саме якою і визначається каламутність у мг/л. Зазвичай використовують видиме світло і кювети з робочою довжиною 5 см. Для побудови калібрувального графіка готують каолінову суспензію з с = 1 мг/мл, стабілізовану натрій гексаметафосфатом.
Експериментальна частина
Устаткування і реактиви: фотоелектроколориметр ФЗК-56, (ФЕК), аналітичні терези; скляна лійка, широкогорла колба, місткістю 200 мл; беззольний паперовий фільтр, мірні колби на 100 мл - 12 шт. і на 1 л - 2 шт.; 13 циліндрів на 100 мл; циліндр Геннера, кристалізатор діаметром 25 см і заввишки 50 см; сифон для відбору суспензії; агатова ступка; шрифт Снеллена; К2Сг.,07, Со80у7Н20, Н2304(р= 1,84г/см3), глина, (МаРОД. для стабілізації суспензії; проби води.
Хід аналізу
Кольоровість. Готують розчин 1: 0,0875 г К2Сг207, 2 г Со804'7Н20, 1 млН2в04(р = 1,84г/см3)в 1л розчину і розчин 2 : 1 мл
Н.,304 (р = 1,84 г/см3) в мірній колбі на 1 л довести водою до риски.
Готують серію стандарних розчинів за табл. 3.2 в колбах на 100 мл: наливають розчин 1, доливають до риски розчином 2, перемішують.
а) Для візуального визначення пробу і стандарти по 100 мл виливають до циліндрів і, дивлючись згори униз, знаходять забарвлення стандарту, в якому колір співпадає з коліром проби.
б) У випадку інструментального методу визначають оптичні густини стандартів на ФЕКі або на спектрофотометрі у кюветі з довжиною 1 см в порівнянні з дистильованою водою. Будують калібрувальний графік залежності градусів кольоровості від оптичної густини.
Перед аналізом води її пробу фільтрують, відкидаючи перші порції фільтрату, а потім вимірюють оптичну густину проби води і за графіком знаходять кольоровість. Якщо вона перевищує 80°, пробу води розводять, а результат графічних визначень після повторних вимірювань помножують на кратність розведення.
Прозорість. Досліджувану воду наливають до висоти 30 см у циліндр з плоским дном. Циліндр встановлюють на підставці над спеціальним шрифтом Снеллена або іншим, напр., утворюють хрест (лінії завтовшки 1 мм), таким чином, щоб відстань між дном цилиндра і шрифтом була 4 см. Згори крізь шар води, розглядаючи шрифт в прохідному світлі, його читають, доливаючи або відливаючи воду, максимальний стовпчик якої дозволяє відрізнити шрифт. Отримана висота характеризує прозорість проби води.
Смак і присмак визначають за відсутністю підозри на токсичність води. Перед аналізом воду треба підігріти до 25”С. Набирають до рота 20 мл, не ковтаючи, тримати 3 - 5 с, після чого прополіскують дистильованою водою. Невеликий об’єм води нагрівають до 60°С і знову визначають смак.
Запах. 100 мл досліджуваної води при 20°С наливають до широкогорлої колби закривають притертою пробкою, ретельно струшують, відкривають і визначають наявність, характер та інтенсивність запаху. Нагрівають 100 мл води до 60 - 65°С і також аналізують запах.
Каламутність. При концентрації зависі понад 50 мг/л об’єм проби - 0,5 л, при < 50 мг/л -1л.
етап. 100 г глини розтирають у агатової ступці з дистильованою водою, змиваючи в кристалізатор, який потім заповнюють дистильованою водою, перемішують і залишають відстоюватися. Через 1 годину верхній шар води висотою 2 см відбирають сифоном — ця суспензія має розмір частинок менш як 0,05 мм.
етап. Суспензію відфільтровують на паперовому фільтрі, висушують при 105 "С і знову розтирають в агатової ступці. Її наважку масою 1 г розтирають з дистильованою водою, змиваючи в мірну колбу місткістю 1 л з налитим 0,1% розчином стабілізатору, об’ємом 200 мл. Об’єм доводять до риски водою і отримують суспензію з концентрацією глини 1 мг/мл. В мірних колбах на 100 мл готують розбавлені стандартні суспензії з концентрацією завислих часточок 1, 2, 5, 10, 20, 40, 60 мг/л. Наприклад, 1 мл суспензії піпеткою перенесять в мірну колбу і доводять до 100 мл дистильованою водою. Отримана суспензія має с = 10 мг/л.
етап. Вимірювання величин оптичних густин розведених розчинів здіснюють на ФЕКі в кюветі довжиною 5 см для малих концентрацій (до 10 мг/л), а для вищих концентрацій — 2 см. Результати заносять до таблиці. Потім будують калібрувальний графік. Для цього на осі абцис відкладають концентрації стандартних розчинів, на осі ординат - відповідні їм оптичні густини стандартів.
етап. Вимірюють оптичну густину проби води і за графіком визначають концентрацію завислих часточок в мг/л, тобто каламутність.
Результати усіх органолептичних показників записують у таблицю:
ч Проба |
Кольоровість. |
Прозорість. |
Смак і |
Запах, |
Каламутність, |
||||
води |
град |
с |
м |
присмак, |
бали. |
мг/л |
|||
|
|
|
|
|
бали,вид |
шифр |
|
|
|
Суспензія |
|
|
|
|
|
||||
С. мг/л |
1 |
2 |
5 |
10 |
20 |
40 |
60 |
Проба |
|
И |
|
|
|
|
|
|
|
води |
С, мг/л = |
Запитання до захисту лабораторної роботи
Запах проб води зумовлений: а) нафтою, б) нафтопродуктами, в) тиною. Які з них природного, а які штучного походження?
Чи існує залежність між теплопереносом і наявністю завислої речовини?
Як впливають завислі часточки і колір води на проникнення сонячних променів у водойму?
Що впливає на колір води?
Як в експедиційних умовах вимірюють прозорість води?
Чи піддаються міграції такі показники, як колір води, каламутність, запах?
Як впливає каламутність, прозорість, кольоровість води на реакцію фотосинтезу водоростей?
При забрудненні стічних вод фенолом його запах відчувається при концентраціі 15 мг/л. Чи перевищує цю порогову концентрацію 2% вміст фенолу?
»
