Тема 3. Як стати сильним і спритним*

Завдання заняття:

ф сформувати у дітей установку на розвиток сили і спритності;

ф довести до свідомості дітей, що застосовувати силу припустимо лише для самозахисту або захисту слабшого, а силові прийоми можна відпрацьовува­ти тільки під час тренувань або на уроках фізкультури;

ф ознайомити учнів із психологічними прийомами стримування агресії;

ф вправляти у подоланні рухового автоматизму.

Хід роботи

1.Учитель. Сьогодні я розповім вам історію про Штушті-Кутушті. Чи знаєте ви, хто це?

Штушті-Кутушті — старий звір, що живе в лісі. Раніше так вважали всі інші звірі. І ось чому.

Якось Штушті-Кутушті підкрався до Павича, який відпочивав після обіду, і висмикнув з його хвоста найдовшу пір ’їну. Потім він боляче вкусив за лапу Тигре­ня, навіть зі Слоненям побився. І взагалі він полюбляв битися. Через це звірі не дружили зі Штушті-Кутушті.

Одного разу Штушті-Кутушті сидів під великим деревом і думав про своє життя. Він встиг образити кількох мешканців лісу, але чомусь не радів з цього. Раптом він почув зверху чийсь голос: «Чого ти сумуєш, Штушті-Кутушті?»

Штушті-Кутушті подивився на всі боки і побачив, що над ним влаштувався великий старий Удав. Усі в лісі знали про його мудрість і силу, тому Штушті- Кутушті не наважився грубо відповісти йому. «Щось не таку моєму житті... - пробурмотів він. — Ніхто мене не любить».

«А що ти можеш зробити, щоб тебе полюбили?» — знову запитав Удав.

«Я не знаю», - відповів Штушті-Кутушті. І раптом він подумав, що справді не знає, що треба зробити, щоб його полюбили. Він умів кусатися і боляче дряпа- тися, дражнитися і обманювати, але все це не те, що треба робити, щоб тебе любили.

* Заняття слід проводити разом з учителем фізкультури.

314

«Коли я був зовсім маленьким, - промовив Удав, - мій дідусь казав мені, щоб я робив іншим те, що подобається мені самому».

«Отже, коли я хочу, щоб на мене звернули увагу, я маю посміхнутися або віддати комусь те, що маю?», — спитав Штушті-Кутушті.

«Так, але це нелегко — поділитися з кимось, допомогти комусь або стримати себе, щоб нікого не образити», - сказав Удав.

Наступного дня під час прогулянки Штушті-Кутушті почув стогін, що відлу­нював із сусіднього яру. Штушті-Кутушті побіг туди і побачив у яру маленьке Оленятко. Воно було вже знесилене і навіть не намагалося вилізти, а тільки стогнало.

Штушті-Кутушті покликав Оленятко, та воно не сподівалося на допомогу звіра й відвернулося. Тоді Штушті-Кутушті розсердився. Але раптом він відчув, що хоче допомогти Оленяті. І від цього бажання його настрій поліпшився.

Штушті-Кутушті підбіг до зрубаного дерева, що лежало неподалік, і потяг його до яру. Дерево було важке, звір дуже стомився, однак не кинув його. «Це нічого, - підбадьорював себе Штушті-Кутушті, - зате я врятую Оленятко». Йому вдалося опустити один кінець дерева в яр і спуститися до Оленяти. Підхо­пивши Оленятко, Штушті-Кутушті поліз по дереву назад. Та дерево було слизьке. Він падав і підіймався знову, сили залишали його. «Нічого, — думав Штушті-Ку- тушті, —якщо я сам не зможу вибратися звідси з Оленятком, хтось допоможе».

Так і сталося. Коло ями зібралися звірі. Сил у кожного з них було небагато, але вихід зі становища було знайдено. Звірі почали кидати у яму гілки, пеньки. Вони підбадьорювали Штушті-Кутушті й Оленятко: «Ну, друзі, постарайтеся, ста­вайте на пеньок, потім - на інший...»

І ось - перемога. Нарешті вдалося вирватися з пастки. Усі задоволені.

Штушті-Кутушті приліг під кущем на мохову перину і подумав: «Тепер я знаю, як треба жити, щоб мене любили».

2.Учитель. На одному з наших занять ми говорили про те, що сила, сприт­ність, вміння володіти своїм тілом, красиво рухатися - це позитивні якості лю­дини. Пропоную вам подивитися, як гарно виконують вправи зі стрічками дів­чатка, як вправно хлопчики працюють з еспандером та на перекладині.

(Ці вправи виконують діти з досить хорошою спортивною підготовкою; краще, коли вони старші за віком.)

3. Учитель. Кожен з вас може навчитися виконувати подібні вправи. Але єдиний шлях до цього - наполегливі тренування. Пам’ятайте: тренуватися краще разом, підтримуючи одне одного. У цьому легко переконатися.

Станьте парами одне напроти одного. Стійте на одній нозі. Правда, встояти нелегко? Тепер візьміться за руки. Чи легше вам стало стояти? Звичайно, легше. Так завжди, коли люди допомагають одне одному.

4. Гра «Півники». Хлопчики, стрибаючи на одній нозі, вдаряють один одного долонею по долоні. Той, хто не встояв на одній нозі, програє.

315

Учитель. Той, хто виграв, може поводитися по-різному. Розіграйте спешп,

п^м"о~^ЦЬ "^{ОЮДИТЬСЯ 6РУІаЛИ0}' ^{<<<АХ Р}°”- ‘

Які почуття викликає кожен із хлопчиків?

Тепер розіграйте сценку, коли переможець поводиться благородно Ґ«У мене спочатку теж „е виходило, аде я тренуюсь і зараз частіше виграю ГиуйГяТ™ обов язково перемагатимеш».) ’

Як ви оцінюєте поведінку цього хлопчика?

5. У ч и т е л ь. Щоб стати сильним, спритним, треба робити гімнастичні вппа ви, грати у футбод, у «класи», ретельно виконувати ве, вправи „а ™_кГф" кГ'

оборони “^{ИХ ИМ}“ “ ‘^“ьовуватимете сиеціальиі’силові ^0^'само

(Кілька підготовлених хлопців демонструють деякі силові прийоми)

6. Учні оформлюють сторінку альбому за темою заняття.

7. Учитель визначає ситуації, а діти розігрують сценки:

• діти шикуються в шеренгу, кілька дітей усіх штовхають-

• хлопчик наздоганяє дівчинку і смикає її за косу­’ го—^{Ю ЛЯЛЬ0К Ді}™ “У¹⁰"- “ б’є однокласника но

відаючу ™^{0Ї СЩНКИ ВЧИТЄЛЬ 3аПИ1ТЄ: <<Чи} * ^не "Р° ^наш «**» Діти відно- відають. «У нас цього не може бути».

Далі діти розігрують сценки, в яких зображують позитивні вчинки

ситуаХТрГ“”м“^У ‘ * —

"^{,СЛЯ 0бго}“Р“«я У⁴»" доходять висновку: найчастіше діти погано себе по одять, коли не розуміють, як треба чини™, або коли вони взагалі не думають „по свою новел,нчг. Проте буває, що хлопчик або дівчинка знають як™йя7™ ^Р тнея але „е вміють стримуватися (не вмиоть «віка™ “і ^ “ ^П°^ВОДИ-

галГмаї’з^Ло^Ге™ Гша^Г ^{РМСЄрДИВ}“^{? Т}Р^еба ««а™

себе і ие хоче здаватися потворним ® “ ^ЗР°^{бИІИ ЛИШЄ ТОЙ}’ ^ХТО Учитель радить, як допомогти собі стриматися.

_М^П~ ^ПР“^{У РУКУ} ‘ ^{ІЙ: <<Не підв}'“ доброю, теплою,

316