Тема 9. Який (яка) я?

Завдання заняття:

ф збагатити досвід дітей в адекватному оцінюванні себе в різних ролях;

<$> відпрацювати ситуації, що сприятимуть підтримці впевненості у власних силах.

Хід роботи

1. Учитель розповідає дітям притчу.

Якось падишах захотів випробувати своїх візирів. «О, мої піддані! - звернувся він до них. - Я запропоную вам складне завдання, мені цікаво, хто з вас може виконати його». Падишах повів візирів у сад, в одному з кутків якого стояли іржаві залізні двері з величезним замком. «Той, хто відчинить ці двері, стане моїм першим візиром», - сказав він.

Деякі придворні лише хитали головами, інші дивилися на замок, решта почали нерішуче штовхати двері, хоч були певні, що не відкриють їх. Один за одним піддані відходили від дверей.

Лише один візир уважно оглянув двері, обмацав замок і з усієї сили натиснув на двері. Він штовхав їх і- о диво! - спочатку з'явилася вузька щілина, а далі двері почали просуватися швидше і нарешті відкрилися. Тоді падишах сказав: «Ти станеш моїм першим візиром, бо покладаєшся не тільки на те, що бачиш і чуєш, а й віриш у власні сили».

2. Учитель. Кожна людина протягом життя перебуває в багатьох «ролях»: сина (доньки), батька (матері), учня, робітника, службовця тощо. Кожній ролі притаманні відповідні дії.

Учитель пропонує дітям спробувати подивитися на себе очима інших людей і оцінити свою поведінку в ролі друга і в ролі пасажира міського транспорту.

Клас треба поділити на дві групи. Кожна має розробити критерії оцінювання для однієї зі згаданих ролей.

Як критерії оцінювання ролі друга діти звичайно називають чесність, готов­ність допомогти, уміння зберігати таємниці, спілкуватися як рівний з рівним.

Критеріями оцінювання ролі пасажира найчастіше діти вважають дотримання правил поведінки в міському транспорті: чи завжди під час посадки пасажир про­пускає перед собою батьків із малими дітьми та людей похилого віку, чи поступа­ється місцем тим, хто цього потребує, спілкується в транспорті (чи не заважає голосною розмовою або сміхом іншим пасажирам), як реагує на якусь ненавмисно заподіяну незручність.

Далі представники кожної групи (по черзі) називають свої критерії, а учні з обох груп (за бажанням) оцінюють себе відповідно до розроблених критеріїв.

329

3. Відбірна комісія (троє-п’ятеро учнів) має визначити групу дітей, які вико­нуватимуть якусь складну й відповідальну справу

Претенденти повинні коротко розповісти про себе. Члени комісії мають Об­ґрунтувати свій відбір кандидатів або причину відмови (не вказав на необхідні якості, не був лаконічним).

4. Далі вчитель пропонує послухати оповідання з дитячого журналу і дати відповідь на запитання: «Яке враження склалося у вас про героїв оповідання*?»

Нещодавно я читав газету, сидячи на лавці у сквері. До мене підсіли дві щебетухи. Одну з них звали Тетянка, а другу - Галинка.

- У моєї взагалі ніякого смаку! - скаржилася подрузі Галинка. - Я перешила своє плаття, пам ’ятаєш те, у чорну смужечку. Вона дивилася на нього, як баран на нові ворота. Ледве не пересварилися.

-А я зі своєю вчора погиркалася. Вона ж тепер не працює, весь час удома, ходить тільки до поліклініки. їй нудно, так вона в усе втручається. Як до мене хтось прииде — сидить у кімнаті і слухає, про що ми говоримо. А то ще й ляпне щось! Краще б на кухню пішла!

Це вже розповідала Тетянка. А далі знов Галинка:

-Ая свою попередила: «Мамо, якщо до мене хтось приходить, ти роби свої справи і не заважай нам». А то сорому не обібратися! Одягається старомодно а розмовляє як! Уявляєш? ’

Ось про що щебетали подружки!

5. Завдання додому. Вчитель повідомляє, що учні 2-го класу готуються до

бесіди на тему: «Який я син?», «Яка я донька?» Вони потребують допомоги Треба

підготувати запитання для бесіди на цю тему і список рекомендованої літератури.

Учитель наголошує, що це завдання складне й відповідальне, і радить звернутися по допомогу до батьків.

(На наступному занятті треба узагальнити підготовлений учнями матеріал. Слід підкреслити важливість уваги дітей до самопочуття матері та батька.)