2.2. Експериментальне формування художніх та естетичних здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами образотворчого мистецтва

Враховуючи значний природний інтерес старших дошкільників до образотворчого мистецтва і великі художньо-педагогічні потенційні можливості цього жанру живопису, для естетичного розвитку дитини, ми спланували і провели поглиблену роботу у формувальному експерименті метою якого є формування художніх та естетичних здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами мистецтва живописного натюрморту. [9, с. 22] Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання, над вирішенням яких потрібно поглиблено працювати у формувальному експерименті:

• розробити систему занять з образотворчого мистецтва з метою збагачення змісту і виразності дитячих малюнків.

• дослідити вплив розробленої системи занять на збагачення змісту і виразності дитячих малюнків.

• показати дітям всю різноманітність натюрмортів за змістом (квіткові, рослинні, овочеві, професійні).

• засобами гри, казки, фантазії сформувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва. [12, с. 18]

Для реалізації визначених завдань ми спланували роботу за трьома взаємозв'язаними напрямками:

1. Спланували роботу з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з творами образотворчого мистецтва на навчальний рік;

2. Склали цикл спеціальних занять, які спрямовані на: поглиблення сприймання і розуміння творів образотворчого мистецтва, вирішення окремих образотворчих завдань з малювання.

В роботі з дошкільниками перед проведенням мистецьких занять ми створювали в групі спокійну, доброзичливу, емоційну – позитивну атмосферу. Заняття базувалися на невимушеній атмосфері спілкування, яка, на прикладі власного емоційного ставлення педагога, викликала активність дітей. [11, с. 8]

Для виконання завдань формувального експерименту ми підібрали: репродукції картин художників, муляжі, справжні овочі та фрукти, листочки дерев, роздатковий матеріал для використання на заняттях з образотворчого мистецтва (прості олівці, фарби, альбоми для малювання на кожну дитину.)

В ході експериментальної роботи ми враховували дидактичні принципи: зацікавленості, систематичності, послідовності, доступності, свідомості, активносі. [42, с. 20]

Так на першому занятті першого циклу тема: „Овочі і фрукти на столі” Ми більш глибоко познайомили дітей з натюрмортом за допомогою казки „Казка про натюрморт”, в ній ми розповіли про фрукти, які ніхто не помічав, вони дуже засмучувались з цього, аж поки їх не помітив художник і намалював їх, фрукти дуже зрадіти: „Нарешті нас помітили!” Діти побачили як життя з натури продовжується в натюрморті. Після казки діти зустрілися з її персонажами ближче. Ми дали дітям можливість розглянути фрукти потримати їх в руках, понюхати, розкласти у посуд так, як їм сподобається, порозмовляти з ними, скласти комплімент: „Ви красиві, рум’яні, запашні, соковиті, смачні” і намалювати їх. [25, с. 19]

Ми пропонували дітям спочатку намалювати яблуко трішечки далі від центру аркуша, звернути увагу на особливості його забарвлення (червоний бочок), на його склад (черешок, очко), співвідносити розміри яблука з розміром аркуша, з чого воно складається, які особливості має його форма (в горі ширша, до низу вужча). А потім грушку трішечки далі від яблука, пояснивши особливості її форми (схожа на цифру вісім), співвідносити розмір яблука з розміром грушки. У ході роботи з’ясувалося, що у дітей не значний зображувальний досвід. Більшість дітей намалювали яблуко на весь аркуш з гори до низу, а грушку відносно яблука більш меншою.

Наступні заняття були присвячені удосконаленню техніці малювання натюрморту. На занятті тема: „Гарбуз та кавун” ми розвивали уяву при сприйманні натури, здивувати дітей цікавими відомостями про гарбуз, розвивали творчість у малюванні натюрморту. Спочатку ми попросили дітей назвати їх улюблені ягоди, і повідомили, що сьогодні до студії до нас прийшли гості – ягідки. Показали дітям гарбуза та кавуна, що викликало сміх у дітей. Ми пояснили що їх так називають з ботанічної точки зору тому що в них безліч насіння.

Пропонуємо дітям розглянути гарбуз: його пишні боки, яскравий оранжевий колір щік, якої він форми, який хвостик. Потім запропонували розглянути кавун: якого він кольору, якої форми, чим схожий на гарбуз. Після розгляду ягід ми поклали їх на блюдо, та запропонували дітям намалювати їх під музику В. Гавриліна. Під час малювання особлива увага зверталась на те, як діти розташовували предмети в просторі один від одного, на їх розміри.

[8, с. 17]

Аналіз робіт показав, що роботи дітей стали більш охайними, форми овочів більш точними, тільки у деяких роботах фарба виходила за контури малюнку. Але діти ще й досі було важко правильно розташувати предмети на аркуші по відношенню один до одного.

На відміну від попереднього, в наступному занятті тема: „Зустріч помідора з цибулею” ми намагались викликати бажання у дітей передати фарбами настрій помідора і цибулі, проявити творчість. [5, с. 13]

Показуючи дітям помідор ми також розповіли історію, звідки до нас прийшов „сеньйор Помідор”. Після знайомства з ним під музику В. Гавриліна з’явилася золотиста цибулина. Разом з дітьми ми описали цибулину, та визначили для чого вона потрібна. Відповіді дітей були досить цікавими та різноманітними: “Цибулька потрібна щоб робити краплі для носа, коли простудишся”, “Щоб кидати в суп, борщ, підливу”, “Щоб їсти з салом”… Простеживши з дітьми зустрічі двох героїв, ми запропонували їм пофантазувати їх зустріч та розмову. Передати у малюнку характер поважного помідора й гордої цибулини.

Аналіз виконання дітьми творчого завдання показав, що проведена попередня робота дала позитивні результати. Ми з’ясували, що діти активно використовують отримані в попередній роботі знання і уміння. Діти досить чітко передали в роботі настрій овочів, їх індивідуальні особливості, в більшості роботах діти правильно розташували предмети на аркуші, розміри овочів співвідносяться один з одним. Майже всі малюнки відзначилися самостійністю, оригінальністю та охайністю.

Роботу по активізації словника ми проводили за допомогою словесної гри, де діти оперували термінами, необхідними для опису картин. Ця робота проводилася не тільки на заняттях по ознайомленню дітей старшої групи з жанром живописного натюрморту, а й в повсякденному житті. Наприклад, «Про що розповідає яблуко?», «Що нам шепоче айстра?», «Яка із квіточок сама весела?» тощо. За допомогою таких дидактичних ігор діти переконувалися в тому, що картина створена художником відображає не тільки предмети навколишньої дійсності, а й передбачає певний настрій. Перед тим, як ознайомити дошкільників з певною картиною, ми ретельно вивчили її мистецькі і педагогічні можливості. Після детального вивчення картини ми підбирали методи і прийоми, які допоможуть скласти в уяві дитини найбільш яскравий і повний художній образ, а також виділяти ті засоби виразності, які повинні діти запам'ятати. Для цієї роботи ми використовували також набутий досвід спілкування дітей в повсякденному житті і на інших заняттях. [26, с. 83]

Розповідь педагога ми планували так :

назва картини, ім’я і прізвище художника, що він зобразив на своїй картині, що саме головне, як він це показав (кольором, розміром, розміщенням і т.д.) і коротке узагальнення: що красивого побачив в житті і зобразив на картині, про що думається, згадується, дивлячись на цю картину. Розповідь була опоетизована, доступна для дошкільнят, яскравою, емоційною і лаконічною. Вона розраховувалась на 5-7 хвилин. [41, с. 18]

По мірі набуття дітьми естетичного і художнього досвіду при розгляданні картин живопису, ми вводили нові методичні прийоми, за допомогою яких формується творче сприйняття дітьми творів живопису. До таких прийомів відносяться: порівняння, класифікація картин. В основі цих прийомів лежить співставлення картини художника з власним досвідом дітей, який вони набули в повсякденному житті. [19, с. 16]

Порівняння репродукцій картин одної тематики між собою і реальною дійсністю, встановлення в них схожості і відмінностей, спонукають дошкільників до проявів сильних емоційних відчуттів, що дуже важливо для творчого сприйняття картини.

Прийом складання власних картин за уяви на основі назви картини художника, цікавий дошкільнятам тим, що якби ставить їх на позицію «співтворчості» з художником. Створюючи картину за власною уявою, ідентичну назві художника, діти вчаться самостійно і творчо мислити, розуміти взаємозалежність між змістом і формою твору, роблять свої умовисновки, набувають вміння виношувати задум, потребу передати його у власній творчій діяльності. [17, с. 48]

При використанні цього прийому ми ставили перед дітьми питання: «Розкажи, про що буде картина, що в твоїй картині буде головне, як ти це зобразиш, на якому тлі тощо»?

В кінці заняття ми також використовували ігрові прийоми, що підвищувало у дітей інтерес до картини, діти ще раз уважно вдивлялись в зображені предмети. Підсумок заняття ми завжди намагалися зробити нестандартним. Використання цих прийомів дало поштовх до використання дітьми набутих знань про засоби художньої виразності у своїх малюнках.

Система роботи по формуванню у дітей старшого дошкільного віку художніх та естетичних здібностей засобами образотворчого мистецтва ґрунтувалась на засадах емоційного пізнання світу, що починається з почуттів, а в подальшому спирається на мислительну діяльність дитини. Забезпечення ефективності художньо-естетичного розвитку дітей досягалося шляхом використання різних форм організації спілкування та взаємодії педагога з дітьми на матеріалі мистецтва живопису (спостереження, прогулянки в природу, бесіди, емоційні вправи, ігри, різноманітні форми роботи за картинами жанру живописного натюрморту); забезпеченням єдності педагогічного впливу на дітей з боку педагогів; наявністю в експериментальній групі різнопланових картин жанру натюрморту. [23, с. 98]

Система роботи з естетичного виховання дошкільників спрямовувалась на:

- формування досвіду бачення естетичних властивостей предметів в навколишньому світі підведення дошкільників до самостійного виділення естетичних сторін природних явищ та предметів оточення;

- організацію художньо-педагогічного спілкування з картинами жанру живописного натюрморту, для розвитку естетичного бачення світу речей художниками; [30, с. 12]

- розвиток уяви, творчості, уміння вирізняти такі засоби виразності як колір, форма, перспектива, світлотінь, сприяння виникненню асоціативних зв'язків між змістом картини та життєвим досвідом дітей;

- формування вміння отримувати естетичне задоволення від сприймання краси в навколишньому і творах живопису, плекання бажання повторної зустрічі з творами живопису;

- трансформацію естетичного ставлення до живопису реалізовувалась у самостійному малюванні дітей старшого дошкільного віку. [30, с. 13]

Ми пересвідчились у тому, що успішність роботи з художньо-естетичного виховання залежить від естетичного розвитку самого вихователя та його бажання розвинути почуття краси у дітей. Лише вихователь – творець, а не вихователь – ремісник здатний пробудити в дитині естетичні початки. Лише за дотриманням даних умов, в процесі формування естетичного ставлення до творів образотворчого мистецтва мистецтва ми мали нагоду розвивати у старших дошкільників креативність, емпатію, рефлексію, образотворчі здібності, естетичну культуру та моральні якості особистості. [18, с. 4]

Проаналізувавши проведений нами формувальний експеримент, ми зробили такі висновки:

1. Дослідна робота показала, що розроблений цикл занять передбачає поступове ускладнення в ознайомленні дітей зобразотворчим мистецтвом: поступово ми ускладнювали композицію, збільшували кількість об’єктів, в зображеннях,урізноманітнювали техніку їх виконання, давали творчі завдання, та завдання для розвитку фантазії

2. У ході дослідження ми помітили таку закономірність – знання з малювання активізували інтерес дітей до живопису, і чим більший інтерес вони проявляли до творів мистецтва, тим швидше вони оволодівали практичними навичками зображення власних малюнків. Оволодіння ними сприяло, в свою чергу, розвитку творчості дітей, тому що вони могли вільно оперувати засобами художньої виразності.

3. В організації творчості дітей велике значення відіграють ігрові прийоми, пізнавально-технічні хвилинки, дидактичні ігри, проведення роботи дітей у “художній майстерні” тощо.

На основі цих висновків можна сформувати рекомендації, які слід враховувати при організації занять з образотворчого мистецтва:

- спиратися на психологічні особливості сприймання дітьми дошкільного віку творів живопису, закономірності естетичного розвитку на різних вікових етапах, враховуючи безпосередність дитячих почуттів, їх емоціональність, здатність до фантазування; [33, с. 7]

- більш цілеспрямовано і системно проводити заняття з малювання з використанням художньої картини;

- в роботі з дітьми використовувати найкращі зразки живопису;

- планувати тематику занять, враховуючи інтереси дітей, їх досвід художнього сприймання;

- підтримувати стійкій інтерес до занять по ознайомленню дітей з художньою картиною;

- знайомити з різними техніками виконання картин;

- знайомити дітей з різними видами та мотивами живописних натюрмортів для розширення змісту дитячих малюнків; [33, с. 8]

- бути уважними до художніх засобів виразності як в живописних творах, так і в дитячих роботах - кольору, колориту, композиції, деталей малюнку;

- для активізації творчості дітей в малюванні більше використовувати творчі вправи та ігри, що активізують уяву, фантазію, творчу думку.