4.2. Аналіз прийняття рішень різними школами управління.

4.2.1. Американська школа прийняття управлінських рішень

В процесі раціонального вирішення проблеми ОПР хвилює не стільки саме рішення, а все те що зв’язане з ним. При цьому кількість етапів в процесі ПР залежить від самої проблеми.

Діагноз проблеми. Це перший етап на шляху вирішення проблеми, на якому усвідомлюються і встановлюються причини ускладнень і існуючі можливості. Наприклад можуть бути наступні симптоми «хвороби» організації – низький прибуток, збут, надмірні витрати виробництва і т.д.

Встановлення симптомів допомагає визначити проблему в загальному вигляді. Для виявлення причин виникнення проблем фірми збирається і аналізується інформація (зовнішня і внутрішня). Для оптимізації робіт і засобів на цьому етапі ОПР стараються не допускати надлишку інформації і збирають тільки релевантну (яка відповідає даному стану).

Формулювання обмежень і критеріїв ПР. На цьому етапі визначається діапазон, інтервал, в межах якого в подальшому приймається УР. Обмеження пов’язані з наявністю ресурсів, гострої конкуренції і т.п. і варіюються в залежності від ситуації і конкретних менеджерів. В додаток до ідентифікації обмежень визначаються стандарти, які дозволяють оцінити альтернативні варіанти вибору (критерії ПР).

Визначення альтернатив. На цьому етапі відбираються альтернативи вирішення проблем, найбільш бажані серед всіх існуючих.

Оцінка альтернатив. При виборі альтернатив необхідно їх оцінити, визначити переваги, недоліки і ймовірність реалізації кожної з альтернатив.

Вибір альтернативи. При правильному визначенні, ретельному виваженні кожної альтернативи досить легко вибрати найбільш раціональну.

Практика американських менеджерів показує, що прийняти оптимальне рішення при дефіциті часу дуже важко, і керівники задовольняються «позитивним» рішенням, а не «максимізуючим». Вони враховують, що на процес прийняття рішення впливають [48]:

• їх особисті оцінки;

• рівень ризику;

• час і мінливість оточення;

• можливість негативних наслідків;

• взаємозалежність рішень на різних рівнях ієрархії.

4.2.2. Німецька школа прийняття управлінських рішень.

Процес ПР розглядається, як складова частина процесів планування і контролю і включає в себе в ідеальному випадку наступні етапи.

Постановка проблеми (ідентифікація). На цьому етапі вивчається і формулюється проблема і виявляються несприятливі симптоми; вивчається стан справ і цілей, конкретизуються останні; формулюються критерії рішень; виясняються умови меж і обмежень; організовується процес ПР.

Пошук (добування інформації). Визначаються можливості вирішення проблем, порівнюються імовірні дії, здійснюється попередній вибір.

Оцінка (оцінка можливих дій по впливу на ціль). Визначаються передумови для реалізації, прогнозуються і класифікуються результати, аналізується ризик.

Прийняття рішення (встановлюється альтернатива дій, які слід реалізувати). Визначається кращий варіант (акт вибору) і розглядається в аспекті його реалізації (акт рішення), виконується операційний аналіз плану (встановлення термінів, фінансування).

Критерії ПР:

• корисність рішення, зокрема, досягнення покращення результатів;

• фінансовий аспект рішень, особливо в рамках його використання (сума економії коштів на персоналі, матеріальні і службові витрати);

• задоволеність осіб, які приймають рішення;

• кількість і якість рішень;

• час процесу використання рішень.

4.2.3. Японська школа прийняття управлінських рішень.

Багато спеціалістів рахують, що японці – єдині, хто напрацював методичний і стандартизований підхід до процесу прийняття рішення і його правильної оцінки. Згідно традиційної теорії першою, самою важливою стадією являється коректна постановка завдання. Ця стадія очевидна і проста, і після неї швидко приходить рішення. Друга стадія – пропозиція різних варіантів рішень і третя – вибір кращого з них.

Особливості організації роботи ПР японською школою наступні.

Постановка завдання. В постановці задіяні різні групи. Припустимо, є пропозиція створити закордоном підприємство. Різні групи, які представляють фірму, відвідують цю країну. Вони ретельно вивчають план закордонного підприємства з різних точок зору: маркетингу, виробничих відношень, планування виробництва і т.д. Коли групи досягнуть консенсусу, починається стадія його втілення.

Затвердження. На основі вибору готується всестороння доповідь, яка виноситься на суд вищого менеджменту. На цьому рівні з дорученням експертів рішення вивчається і затверджується.

Втілення. Реалізація рішення проходить дуже швидко, так як кожний аспект був детально обговорений при підготовці. Оскільки рішення було прийняте одностайно, всі енергійно його виконують.

Класична теорія менеджменту формулює принцип єдиного початку, згідно якого кожна особа в організації повинна отримувати доручення тільки від старшого адміністратора і відповідати за роботу лише перед ним. Отже, за наказ відповідальність несе тільки одна особа. Японська система протилежна: відповідальність за ПР несе не індивідуум, а вся група. Передбачається, що не одна особа не має права індивідуально приймати рішення.

Особливості системи прийняття рішень. Першим етапом являється підготовка документу по даному питанню. Дальше з ним ознайомлюють всіх зацікавлених осіб. Отримавши документ, працівник підписує його і вносить любі зауваження, які вважає за потрібні. В кінці кінців документ потрапляє до керівника, який його затверджує. Однак рішення належить колективу.

Одностайність. Система потребує, щоб рішення було прийнято всіма. Якщо у когось виникають зауваження, то документ повертається до його ініціатора.

Консенсус. Сутність такої системи полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято шляхом консенсусу.

4.2.4. Російська школа прийняття управлінських рішень.

Схема ПР передбачає, що процес являє собою прямоточний процес від одного етапу до наступного. Після виявлення проблеми і встановлення умов і факторів, які сприяють її виникненню, розробляється рішення, з якого вибирають краще.

Більш детальна структура процесу ПР по етапах і процедурах приведена дальше.

ЕТАПИ І ПРОЦЕДУРИ ПРОЦЕСУ ПР

Етап	Процедура
Постановка проблеми	Виникнення ситуації Поява проблеми Збір необхідної інформації Опис проблемної ситуації
Розробка варіантів рішення	Формулювання вимог-обмежень Збір необхідної інформації Розробка можливих варіантів рішень
Вибір рішення	Визначення критеріїв вибору Вибір рішень, які відповідають критеріям Оцінка можливих наслідків Вибір рішення, якому віддана перевага

Розглянувши процеси ПУР різними управлінськими школами, можна зробити деякі висновки і привести рекомендації ОПР.

1. В основу традиційної японської методології ПР покладена система «ринги» (отримання згоди на рішення шляхом опитування без скликання нарад чи засідань). Привична ієрархічна структура управління перемістилася в сферу відношень між людьми, коли зовні існують неформальні, псевдосімейні відносини, і керівник здійснює побічне керування на основі формальної влади.

Згідно системи ПР, керівник, який прийняв рішення, складає документ «рингисе», в якому зі всіх сторін описує проблему і дає рекомендації по її вирішенню. Проект рішення передається спеціалістам в відділи і служби, де його розглядають зацікавлені працівники; після вивчення – на інший рівень і так до вищого керівництва на підпис «рингисе».

Затверджений проект набирає характеру директиви. Проходячи по рівнях управління, проект рішення не тільки доопрацьовується експертами, але і схвалюється колективом.

За ініціативою керівника стимулюється відпрацьований тип поведінки персоналу, що забезпечує умови для самоорганізовуючої системної діяльності і належного соціально-психологічного клімату. Створюючи сприятливу обстановку, творчу атмосферу, враховуючи культуру ПР, керівник:

• добивається згоди всіх членів колективу, які мають відношення до даної проблеми;

• проводить експертну оцінку проекту з особами, які зацікавлені в його успішній реалізації;

• використовує механізми групової роботи по удосконаленню і реалізації проекту.

В даній системі робітник відчуває себе співучасником процесу ПР і, генеруючи ідеї, критикуючи їх, вносячи пропозиції по їх виконанню, стимулює появу нетривіальних рішень.

2. В розглянутих моделях ПР, типових для західної школи управління, варіанти колективної роботи характеризуються наступним:

• керівник повинен погоджувати цілі працівників, які залучені до колективного ПР;

• необхідно пояснити колективу, яку проблему потрібно вирішити;

• потрібно організувати колектив на вирішення проблеми;

• результати роботи залежать від готовності керівника виконувати роль то модератора, то жорсткого автократа, який використовує адміністративну владу для пересічення дій тих, хто зловживає демократією;

• керівник повинен володіти технологіями: організації інформаційного обміну серед персоналу управління, міжособистих і міжгрупових комунікацій, організації системної діяльності по розробці рішення і колективного його прийняття і т.д.

Прийняте рішення не є організовуючим початком системної діяльності працівників, як це характерно для японської системи управління.

3. Для українського робітника характерний останній менш ефективний підхід до прийняття рішень. З врахуванням національної і управлінської культури можна допустити, що в умовах України доцільно використовувати «жорсткий менеджмент» [31]. Використовувати постійно елементи японської і західних шкіл управління при прийняті рішення, доцільно тільки їх адаптації до конкретних обставин.

Узагальнюючи і аналізуючи уявлення різних шкіл про процес прийняття рішень, можна виявити наступні обставини:

• прийняття рішень – це процес, що являє собою певну послідовність взаємопов’язаних етапів;

• на всіх етапах прийняття рішень передбачається збір, обробка і оцінка інформації;

• на всіх етапах процесу прийняття рішення основними є: усвідомлення проблеми, збір інформації, виявлення альтернатив, визначення обмежень, критеріїв, оцінка альтернатив і прийняття рішень;

• процес прийняття рішення представляється як системна діяльність керівників, він підкоряється законам управління, організації діяльності людей.