5.2.2. Метод ключових питань.

Даний метод доцільно використовувати для зібрання додаткової інформації в умовах проблемних ситуацій або при впорядкування проблеми, що вже існує.

Питання які задаються є стимулом для формуваннястратегії і тактики вирішення задачі, розвивають інтуіцію, формують алгоритм мислення, наводять людей на ідеї рішення, підштовхують до правильної відповіді. Ще в Стародавньому Римі для збору повної інформації політикиставили перед собою питання і відповідали на них: хто? що? навіщо? де? чим? як? коли?

Принципові вимоги до використання методу.

- Проблемність і оптимальність. Вміло поставленими питаннями потрібно знижувати проблемністьзадачі до оптимального рівня або знижувати невизначеність проблеми.

- Дріблення інформації. З допомогою питань постаратися розділити проблему на підпроблеми.

- Ціленаправленість. Кожне нове питання повинно формувати стратегію, модель вирішення проблеми.

Поради для керівника:

- питання повинно стимулювати мислення, а не підказувати ідею вирішення проблеми;

- в питаннях повино бути мінімум інформації;

- при поставленя серії питань необхідно

- знижувати рівень проблемності задачі;

- задавати питання, логічно пов’язані, інтересні за формою, такі щоб пробуджували до виникнення несподіваних поглядів на вирішувану проблему;

- необхідно стимулювати як емпіричне, аналітичне так і діалектичне мислення;

- проблему необхідно розбити на під проблеми, етапи рішення.

Рекомендації для членів групи (апарату управління):

- запам’ятовувати найбільш характерні питання і старатися систематизувати їх;

- ставити перед собою питання:

- що спрощують проблему;

- дозволяють осмислити її з нової несподіваної сторони;

- стимулюючи використовувати існуючі знання і вироблені навики;

- що розділяють проблему на під проблеми;

- спонукачі до самоорганізації, самоконтролю.

Рекомендується поетапна постановка питань, що стимулює вирішення проблеми, підвищує її визначеність.

Послідовність дій:

- Що невідомо?

- Що дано?

- В чому полягає умова?

- Чи можливо задовільнити умову?

- Чи достатньо умов для визначення невідомого (чи ні, або забагато, чи протиречиво)?

- Зробити креслення (рисунок).

- Ввести потрібні позначення.

- Розділити умову на частини.

- Постаратися записати їх.

Знаходження ідеї і розробка плану рішення:

- Як знайти зв'язок між даними і невідомими?

- Чи відома якась споріднена задача?

- Чи неможна її використати?

- Чи можна використати метод її вирішення?

- Чи потрібно ввести допоміжний елемент, щоб використати попереднью задачу?

- Чи можна сформулювати задачу інакше, простіше?

- Чи можна придумати більш доступну задачу? Більш загальну? Більш часткову? Аналогічну?

- Чи можна вирішити частину задачі, задовільнити частині умови?

- Чи можна вибрати щось корисне з даних?

- Чи всі дані і умови використані?

- Чи взяті до уваги всі поняття, які є в задачі?

Здійснення плану:

- Чи реалізується план рішення, контролюйте свої кроки.

- Чи ясно вам, що прийнятий план правильний?

- Чи зможети ви довести, що він правильний?

Контроль і самоконтроль отриманого рішення:

- Чи можна провірити результат?

- Чи можна перевірити хід рішень?

- Чи можна отримати даний результат інакше?

- Чи можна перевірити правильність отриманого результату?

- Чи можна в якісь іншій задачі використати отриманий результат?

- Чи можна рішити задачу, обернену даній?