4.3. Істотні умови господарського договору

Зміст господарського договору становлять умови договору, визна­чені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, - як погоджені сторона­ми, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сто­ронами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди стосовно всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані таки­ми за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умо­ви, щодо яких на вимогу однієї зі сторін має бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь- якому разі погодити предмет, ціну і строк дії договору.

Умови про предмету господарському договорі повинні визнача­ти найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість проду­кції (робіт, послуг )., а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 ГК України, а в разі їх відсутності - у договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих спо­живачів товарів і послуг.

ГК України визначає ціни як грошове визначення вартості про­дукції, робіт, послуг, що реалізуються суб'єктами господарюван­ня (ст. 189). Відповідно до Закону України від 3 грудня 1990 р. «Про ціни і ціноутворення» ¹ суб'єкти господарювання можуть використовувати в господарській діяльності вільні, державні фі­ксовані та регульовані ціни. Останні являють собою граничні рів­ні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Дер­жавні фіксовані та регульовані ціни й тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін на товари і послуги, що мають вирішальне соціаль­не значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробницт­во яких зосереджене на підприємствах, що мають на ринку моно­польне положення.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Вона визна­чається в договорі в гривнях. У зовнішньоекономічних договорах (контрактах) ціни можуть визначатися в іноземній валюті за зго­дою сторін. Вільні ціни застосовуються на всі види продукції, ро­біт, послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вони визначаються суб'єктами господарювання самостійно за зго­дою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурен гного законодавст­ва, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними гос­подарського договору, не поширюються умови укладеного догово­ру, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії го­сподарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.