3.3. Взаємодія юридичної служби суб'єкта господарювання з іншими структурними підрозділами

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому за­коном порядку. Стаття 83 зазначеного кодексу встановлює, що юри­дичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, визначених законом.. Уст. 45 Господарського кодек­су України зазначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

У ГКУ більш детально, ніж у ЦКУ, наводиться характеристика суб'єктів господарювання.

A.A. Бікеєв, З.Ф. Сафін зазначають, що правова робота-особ­ливий, багатоплановий вид діяльності всього колективу суб'єктів господарювання, спрямований на забезпечення виконання плану соціального й економічного розвитку на основі законності шляхом максимального використання правових засобів для укріплення го­сподарського розрахунку, збільшення прибутку, зниження собіва­ртості, підвищення продуктивності праці і якості роботи при до­триманні державної, договірної і трудової дисципліни¹.

І.Є. Замойський, висловлюючись щодо питань організації право­вої роботи стверджує, що універсалізм правової роботи полягає в тому, що це—діяльність не тільки з правового регулювання існуючих суспіль­них відносин, за допомогою наявних правових приписів органів дер­жавної влади й управління, але також і нормотворча діяльність, спря­мована на оптимальний вилив на суспільні відносини всередині кон­кретного підприємства, організації. Іншими словами, складовою час­тиною правової роботи є розроблення і прийняття актів локального характеру у вигляді положень, інструкцій, стандартів і правил².

С.С. Олексієв зазначає, що видання акту локального регулюван­ня суб'єктами господарювання , становлячи важливу ланку в пра­вовій роботі, у той самий час не є самоціллю їх статутної діяльності. Ці акти на підприємствах і в організаціях разом з нормативно-пра­вовими актами централізованого характеру є юридичною базою для правового регулювання відносин в різних галузях їх діяльності³.

Виходячи з вищезазначеного, можна дійти висновку, що пра­вова робота, яка являє собою сукупність нормотворчої та правореа- лізуючої діяльності, проникає всі сфери правової діяльності і спря­мована на досягнення двоєдиної мети: забезпечення законності в діяльності суб'єктів господарювання і посилення впливу права на суспільне виробництво.

Незважаючи на таку обмежену єдність нормотворчої і правореа- лізуючої діяльності, останній відводиться значна питома вага у всій правовій роботі. Це не випадково, позаяк, здійснюючи свою статут­ну діяльність, суб'єкти господарювання в різних формах реалізують правові норми як централізованого, так і локального характеру.

У п.З ст. 88 ЦКУ зазначено, що в установчому акті установи вказуються їх мета, структура управління та ін. У п. 1 ст.64 ГКУ зазначається, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управлін­ня (управлінь, відділів, служб тощо).

Пунктом 2 зазначеної статті встановлено, що функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються по­ложенням про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Саме положення регламентують діяльність структурних підрозділів, визначають їх місце в організаційній структурі суб'єкта господарю­вання. Положення є внутрішнім нормативним актом, на підставі якого організовують повсякденну діяльність структурного підроз­ділу, оцінюють результати роботи, складають посадові інструкції, визначають завдання, функції, права та обов'язки, а головне — від­повідальність працівників.

У п. 2 Загального положення про юридичну службу міністерст­ва, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, уста­нови, організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040 зазначено, що юридична служба утворюється як самостійний структурний підрозділ. Пунк­том 4 цього Положення передбачається, що до основних завдань юридичної служби належить організація правової роботи, спрямо­ваної на неухильне дотримання та запобігання невиконанню ви­мог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час ви­конання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

У процесі організації правової роботи виникають не матеріаль­но-правові, а організаційні відносини, як і інша організаційна діяль­ність, правова робота має плануватися, забезпечуватися відповід­ними кваліфікованими кадрами юрисконсультів і необхідним право­вим «інструментом », тобто нормативно-правовими актами¹.

У п. 6 Загального положення про юридичну службу зазначаєть­ся, що юридична служба спрямовує, координує правову роботу, здій­снює методичне керівництво та перевіряє її проведення.

Оскільки однією із функцій правової роботи є організація й забез­печення реалізації правових норм, її метою є підвищення рівня, реа­лізація норм чинного законодавства. Способи і засоби правової ро­боти різні: профілактична робота, пропаганда правових знань, кон­кретний правовий інструктаж, матеріальне заохочення учасників здійснення правової роботи, дисциплінарні стягнення за неналеж­ну організацію, оформлення матеріалів для відшкодування шко­ди, заподіяної працівниками суб'єкта господарювання чи контра­гентами, оформлення матеріалів для передачі в юрисдикційні орга­ни та ін.

С.Ф. Домбровський звертає увагу нате, що одним із недоліків у роботі юрисконсультів є їх намагання самостійно, без взаємодії з іншими відповідними службами суб'єкта господарювання здійсню­вати правову роботу. Без цього важливого моменту виникає відсут­ність порозуміння юрисконсульта з іншими службами².

З цим неможливо не погодитися, про що свідчать власний до­свід та спостереження. Разом з тим слід зауважити, що в суб'єктів господарювання, крім служб, функціонують і інші структурні під­розділи, які представляють собою офіційно виділений орган управ­ління визначеною ланкою діяльності організації (виробництва, об­слуговування та ін.) з самостійними завданнями, функціями та від­повідальністю за їх виконання. Підрозділ може бути як відокрем­леним (філія, представництво), так і не наділеним повними озна­ками організації (внутрішніми).

Службою частіше за все називають групу об'єднаних за функціо­нальною ознакою структурних одиниць, які мають споріднену мету, завдання та функції. При цьому керівництво цією групою здійсню­ється однією посадовою особою.

Під відділом розуміються функціональні структурні підрозді­ли, які відповідають за конкретні напрямки діяльності організації або за організаційно-технічне забезпечення реалізації одного або кількох напрямків діяльності організації.

Бюро як структурна одиниця створюється у складі більш вели­кого підрозділу (приміром, відділу) або як самостійний підрозділ.

У процесі виконання завдань, які поставлені перед структур­ним підрозділом, виконання покладених на нього функцій та реа­лізація наданих йому прав, вони взаємодіють з іншими структура­ми підрозділами суб'єкта господарювання.

Зв'язок між структурними підрозділами, як правило, ґрунту­ється на вчиненні:

- спільних дій. Наприклад, проект загального локального акту (колективний договір, правила внутрішнього розпорядку) може розроблюватися спільно кількома підрозділами (робо­чою групою, створеною з працівників цих підрозділів) юридич­ної, кадрової, з охорони праці, бухгалтерії та ін.);

• узгоджених дій. У цьому випадку під узгодженням розумі­ється й одночасне виконання кінцевого результату, і поетап­не виконання дій кількома підрозділами (спочатку один структурний підрозділ виконує дію, потім інший і т.д.). При­кладом цього може бути розгляд договору, який надійшов від контрагента до суб'єкта господарювання;

• односторонніх дій. Наприклад, всі структурні підрозділи суб'єкта господарювання надають в фінансовий відділ звіти про використання коштів, виділених на утримання підроз­ділів.

У цьому випадку фінансовий відділ не зобов'язаний виконува­ти зустрічні дії з цього ж самого питання. Власне, ці види дій відо­бражають вертикальні і горизонтальні зв'язки між структурними підрозділами суб'єкта господарювання¹. Ураховуючи вищевикла- дене, власні досвід і спостереження, ми виокремлюємо такі основні елементи взаємодії юридичної служби з іншими основними струк­турними підрозділами суб'єкта господарювання:

• з відділом матеріально-технічного постачання:

• одержання: наказів, розпоряджень, інструкцій для візуван­ня і правової експертизи; відомостей про порушення конт­рагентами договірних зобов'язань щодо недотримання тер­мінів постачань; документів і необхідних розрахунків для пред'явлення претензій і позовів до постачальників матеріально-технічних засобів з приводу порушення ними договірних зобов'язань; заявок на пошук необхідних нор- мативно-правових документів і роз'яснень чинного законо­давства;

• надання: результатів правової експертизи для візування угод, наказів, розпоряджень, інструкцій; проектів догово­рів на придбання матеріально-технічних засобів; протоколів узгодження розбіжностей за умовами договорів, що уклада­ються; погодження претензій і позовів до постачальників матеріально-технічних засобів з приводу порушення ними договірних зобов'язань; роз'яснень чинного законодавства і порядку його застосування; аналізу змін і доповнень цивіль­ного, господарського, митного та інших галузей законодав­ства, шо стосується діяльності взаємовідносин саме цього суб'єкта господарювання з іншими контрагентами, держав­ними та іншими органами;

¹ Щур Д. -Л. Методика разработки положений о структурних подра.чдолепшіх / Я. Л. Щур / Кадрьі иредприятий. - 2004. - № 6. - С. 3-18.

• з відділом збуту:

• одержання: наказів, розпоряджень, інструкцій для візуван­ня і правової експертизи; узгоджених умов реалізації про­дукції; пред'явлених контрагентами претензій і позовів із приводу порушення чи невиконання суб'єктам господарю­вання договірних зобов'язань; відомостей про порушення контрагентами договірних зобов'язань, недотримання тер­мінів постачань і оплати поставленої продукції; заявок на пошук необхідних нормативно-правових актів і на роз'яс­нення чинного законодавства;

• надання: результатів правової експертизи представлених для візування договорів, наказів, інструкцій; проектів договорів щодо реалізації продукції; пропозицій щодо коригування ти­пових господарських договорів залежно від специфіки окре­мих контрагентів; висновків і відповідей на пред'явленні контрагентами претензії і позови з приводу порушення суб'єктом господарювання договірних зобов'язань;

• з відділом кадрів:

• отримання: проектів трудових договорів, контрактів (якщо є підстави для їх застосування), заявок на пошук необхід­них нормативно-правових актів, наказів на візування щодо переведення працівників на іншу роботу, про звільнення, притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідаль­ності;

• надання: інформації про зміни в трудовому законодавстві, законодавстві про соціальне забезпечення, інших норматив- но-правових актів, роз'яснень щодо чинного законодавства й порядку його застосування;

• з фінансовим відділом:

• одержання: проектів фінансових угод для правової експер­тизи; матеріалів для пред'явлення претензій, позовів у суди; висновків щодо претензій і позовів, пред'явлених суб'єкту господарювання: документів про перерахування коштів на оплату державного мита для задоволення претензій і позо­вів, пред'явлених суб'єкту господарювання; заявок на роз'­яснення чинного законодавства;

• надання: рішень щодо пред'явлених суб'єкту господарюван­ня претензій і позовів; узагальнених результатів розгляду претензій, судових справ; роз'яснень чинного законодавст­ва і порядку його застосування; правової допомоги в роботі з претензіями; узгоджених матеріалів про стан дебіторської і кредиторської заборгованості, пропозицій щодо примусового

стягнення боргів; аналізу змін і доповнень фінансового, по­даткового, цивільного та інших галузей законодавства.

Вище було наведено лише окремі елементи взаємодії юри­дичної служби (юрисконсульта) з іншими структурними підроз­ділами. Узагалі розробленням положень про структурні підрозді­ли повинен займатися відділ організації та оплати праці.

Оскільки такий підрозділ створюється не в кожному суб'єкті господарювання, цю роботу слід доручати кадровій службі. Що ж стосується взаємодії юридичної служби (юрисконсульта) з іншими підрозділами, то положення про юридичну службу суб'єкта госпо­дарювання, на наше переконання, повинні розробляти самі пра­цівники цієї служби.

Основним моментом у виробничо-господарській діяльності суб'­єктів господар ювання в кінцевому рахунку є виконання планових завдань і договірних зобов'язань. Суттєва роль у вирішенні цих завдань належить правовій роботі, ефективність якої немалою мі­рою залежить від того, наскільки чітко регламентовані внутріш­ньогосподарські відносини в кожному суб'єкті господарювання, на­скільки узгоджено організована діяльність з укладення договорів та їх виконання.

В.П. Жушман зазначає,що в умовах становлення соціально- орієнтованої ринкової економіки господарський договір є основним засобом організації відносин між суб'єктами господарювання, ре­гулятором господарської діяльності та інструментом її плануван­ня, формою і засобом організації господарських зв'язків. Господар­ський договір є формою вираження господарського зобов'язання¹.

У п. 2 ст. 180 ГКУ зазначається, що господарський договір вважа­ється укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом по­рядку та формі досягнуто згоди щодо всіх: його істотних умов. Такими істотними умовами є найменування, кількість, асортимент, якість про­дукції, робіт , послуг, ціна, строк дії та ін. Без зазначених та інших умов договір вважається таким, що не має юридичної сили.

У суб'єктах господарювання основні обов'язки з організації до­говірної роботи і контролю за її здійсненням слід покладати на юри­дичну службу, про що йдеться в п. 11 Загального положення про юридичну службу.

Вочевидь, що займатися укладанням договорів, нести відпові­дальність за їх своєчасне і якісне оформлення та виконання повинні як юридична служба, так і ті чи і нші структурні підрозділи, які безпо­середньо пов'язані з організацією виробництва і реалізацією продукції. Наприклад - відділ постачання і збуту, плановий відділ, відділ техніч­ного контролю, транспортний, капітального будівництва та ін.

Особливістю договірної роботи є те, що вона повинна ґрунтува­тися на локальних нормативних актах. Ці акти, не повторюючи загальних положень про договори, які містяться в чинному зако­нодавстві, дозволять урахувати специфічні особливості й умови ро­боти суб'єкта господарювання і повинні визначати перелік і функції структурних підрозділів, які виконують договірну роботу, встано­вити зміст виконуваних при цьому дій, порядок і строки їх здій­снення, закріпити схеми проходження договірної документації та форми обліку виконання договорів, передбачити відповідальність, працівників, їх права, обов' язки та ін. Цими локальними актами можуть бути положення, стандарти, інструкції, накази.

Важливо підкреслити, що участь юридичної служби в договір­ній роботі повинна мати не епізодичний, а постійний характер.

Претензійно-позовна робота має за мету забезпечити якнайшвид­ше поновлення порушених прав суб'єктів господарювання. Тому, на наше переконання, суб'єктам господарювання теж було б доцільно розробити окремий локальний акт про порядок ведення претензійно- позовної роботи, у якому також визначити перелік і функції структур­них підрозділів, які виконують претензійно-позовну роботу та ін.

Підсумовуючи вшцевикладене, ми ще раз хочемо звернути ува­гу на те, що розроблення положень про структурні підрозділи, по­ложень, стандартів про порядок ведення договірної, претензійно- позовної роботи, про взаємодію структурних підрозділів з тих чи інших питань діяльності суб'єктів господарювання покращить ор­ганізацію правової роботи, спрямує її на правильне застосування, дотримання та запобігання невиконаних вимог законодавства, інших нормативних актів суб'єктами господарювання, їх керівни­ками та працівниками під час виконання покладених на них зав­дань і функціональних обов'язків.

Контрольні запитання

1. За якими критеріями класифікують підприємства?

2. Які підприємства належать до категорії малих підприємств?

3. Розкрийте поняття «унітарне підприємство».

4. У чому полягає специфіка корпоративних підприємств?

5. Чи може приватне підприємство створюватися юридичною особою?

6. Які види господарських товариств ви знаєте?

7. Чи може створюватися господарське товариство однією особою?

8. Яким чином здійснюється управління підприємством?

9. Яке правове становище відділу постачання?

10. Яке правове становище відділу збуту?

11. Яке правове становище фінансового відділу?

12. Яке правове становище відділу маркетингу?

13. У чому полягають основні завдання бухгалтерії підприємства?

14. У чому полягають обов'язки відділу кадрів підприємства?

Список рекомендованої літератури

ІІормативно-правові акти

1. Конституція України // ВВР України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Господарський кодекс України // Голос України. - 2003. — 14 березня.

3. Закон України «Про господарські товариства» // ВВР України. — №49. - Ст. 682.

4. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Юридичний вісник України. - 2003. - № 28.

5. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Офіційний вісник України. - 2002. - № 31. - Ст. 147.

6. Закон України «Про кооперацію» // Юридичний вісник України. - 2003. -№35.

7. Закон України «Просільськогосподарську кооперацію» // Урядовий кур'єр. - 1997. — 14 серпня.

8. Цивільний кодекс України // Голос України. — 2003. - 12-13 березня.

9. Закон України «Про акціонерні товариства» // ВВРУ. - 2008. - № 50-51.-Ст. 384.

10. Закон України «Про фермерське господарство». - 2003. - № 45. - Ст. 363.

Матеріали судової практики

1. Визнання установчих документів суб'єктів господарювання недійс­ними // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 1. - С.106-108.

2. Постанови Верховного Суду України тг Вищого Господарського Суду у господарських справах. - Вип. 1. - К. : Ін Юре. 2003. - 176 с.

3. Постанови Верховного Суду України та Вищого Господарського Суду у господарських справах. - Вип. 2. - К. : Ін Юре, 2003. - 212 с.

Юридична література

1. ВінникО. М. Акціонерне празо: навчальний посібник / О. М. Вінник, В. С. Щербина. - К. : Атіка, 2000.

2. Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій / О. М. Вінник. - К. : Атіка, 2005.-634 с.

3. Гайворонський В. М. Господарське право України / В. М. Гайворон- ський, В. П. Жушман. - X. : Право, 2005. - 384 с.

4. Горевий В. І. Правове забезпечення діяльності підприємств : мето­дичні рекомендації / В. І. Горевий, В. М. Завальний. - Суми : Вид-во Сумського національного аграрного університету, 2004. — 212 с.

5. Саниахметова Н. А. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины : учебное пособие / Н. А. Саниахметова. - X. : Одиссей,

   2004. -480 с.

6. Сенчик В. І. Кооперативне право : підручник / В. I. Сенчик. - К. : 1н Юре, 1998.

7. Щербина О. В. Правове становище акціонерів за законодавством Укра­їни / О. В. Щербина. - К. : Юрінком Інтер, 2001. - 160 с.

8. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 480 с.

Наукові статті

1. АрхіповаО. В. Припинення юридичної особи й права, що виникають з її участі в інших підприємствах / О. В. Архіпова // Вісник Хмель­ницького інституту регіонального управління та права. - 2002. - №2.-С. 62-64.

2. Баранцев П. Ліквідація підприємств: правове регулювання, оподат­кування / П. Баранцев // Право України. - 2000. - № 12. - С. 77-80.

3. Беляневич О. А. Відокремлені підрозділи підприємств як учасники господарського обороту / О. А. Беляневич // Вісник Вищого арбітраж­ного суду України. - 1998. - № 2. - С. 248-251.

4. Блащук Т. Організаційно-правові форми юридичних осіб у сучасно­му цивільному праві / Т. Благцук // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 8. - С. 3-5.

5. Винар Т. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою / Т. Винар // Підприємництво, господарство і право. -

   2005. -№1.-С. 6-10.

6. Вінник О. Організаційно-правові форми підприємств державного сектора економіки / О. Вінник // Юридичний вісник України. - 1996.-№26.

7. Кучеренко І. М. Види підприємницьких юридичних осіб за новим Цивільним та Господарським кодексами / І. М. Кучеренко // Вісник Хмельницького ін-ту регіонального управління та права. - 2002. - № 2. - С. 20-22.

8. Ісаков М. Деякі проблеми приватних підприємств / М. Ісаков // Під­приємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С. 109-111.