4.6. Особливості укладання окремих видів господарських

договорів

Особливості укладання попередніх договорів. За попереднім дого­вором суб'єкт господарювання зобов'язується в певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього догово­ру, укласти основний господарський договір на умовах, передбаче­них попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють ви­значити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержав­ши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основ­ний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, у який сторони мають укласти основ­ний договір, одна зі сторін не надішле проект такого договору дру­гій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорі в регулюються ст. 635 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 182 ГК України. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням. Державне замовлення - це спосіб державного регу­лювання економіки шляхом формування на контрактній (договір­ній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб; це планове завдання з розміщення таких замовлень серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяль­ності України всіх форм власності¹.

Договори за державним замовленням укладаються між визначе­ними законом суб'єктами господарювання: виконавцями державно­го замовлення та державними замовниками, які вповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), у яких ви­значаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відно­сини замовника з виконавцем щодо виконання державного замов­лення. Держава в особі Кабінету Міністрів України є гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

Укладення сторонами договору за державним замовленням (дер­жавного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 ГК України, з урахуванням особливостей, визначених законодавством.

Державний контракт укладається шляхом підписання сторо­нами єдиного документа. Ухилення від укладення договору за дер­жавним замовленням є порушенням господарського законодавст­ва і тягне за собою відповідальність.

Так, у разі необґрунтованої відмови виконавця державного за­мовлення від укладення державного контракту, якщо обов'язко­вість його укладення встановлена чинним законодавством, напри­клад Законом України від 22.12.1995 р. «Про поставки продукції для державних потреб»², та за наявності технічних можливостей його виконання виконавець сплачує державному замовнику штраф у розмірі вартості державного контракту.

Спори, що виникають між державним замовником і виконав­цем державного замовлення при укладенні договорів, змін умов та розірванні, розглядаються відповідно до ст. 10, 11 ГПК України та ст. 188 ГК України.

Договір постачання (матеріально-технічного постачання і збу­ту). Сторонами цього договору є суб'єкти господарювання: юридичні особи та громадяни-підприємці (ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК

України). Причому не має значення, які вироби е предметом дого­вору - виробничого призначення чи народного споживання. У статті 267 ГК України зазначено, що термін такого договору визначаєть­ся сторонами. Якщо договір укладений на термін, що перевищує один рік, він називається довгостроковим. Якщо термін не зазначе­ний, договір вважається укладеним на один рік.

Умови договору постачання формулюються сторонами від­повідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС », при цьому в ГК України не зроблено застереження щодо того, належить договір до зовнішньої чи внутрішньої торгівлі.

У ст. 268-270 ГК України викладені обов'язки сторін щодо якості й комплектності товарів. Крім того, ст. 271 ГК України пе­редбачено, що Кабінет Міністрів України затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та по­ставки товарів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

Як випливає зі змісту та обов'язкових умов договорів постав­ки, вони повинні укладатись у письмовій формі, хоча обов'язкову письмову форму договорів поставки ГК України безпосередньо не визначає.

Договір купівлі-продажу. Положення ст. 655—697 ЦК України щодо договорів купівлі-продажу є загальними для всіх видів дого­ворів у сфері господарсько-торговельної діяльності. Істотною умо­вою таких договорів є, насамперед, визначена договором грошова сума, що підлягає сплаті покупцем продавцеві. Предметом догово­ру купівлі-продажу можуть бути: товар (майно), причому як наяв­ний, так і той, що буде створений або придбаний продавцем у май­бутньому; майнові права; право вимоги; валютні цінності; цінні папери. Стосовно таких договорів не встановлена необхдність скла­дати їх у письмовій формі.

Стосовно деяких предметів визначено, що договори купівлі-про- дажу складаються тільки в письмовій формі з обов'язковим нотарі­альним засвідченням і державною реєстрацією. Це договори купів- лі-продажу земельних ділянок, єдиних майнових комплексів, жи­тлових будинків, іншого нерухомого майна.

Важливою умовою договорів купівлі-продажу є визначення моменту виконання зобов'язань продавцем. Визначення момен­ту обов'язку продавця передати товар урегульоване ст. 664 ГК України.

Договір може передбачати доставку товару продавцем до покуп­ця. У цьому випадку обов'язок продавця вважається виконаним при врученні товару покупцеві. Якщо договором передбачена передача товару за місцем його перебування, то обов'язок продав­ця вважається виконаним при передачі товару в місці його перебу­вання. У тих випадках, коли такі обов'язки продавця договором не передбачені, обов'язки продавця вважаються виконаними при передачі товару перевізникові або організації зв'язку.

Як бачимо, залежно від умов договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в різні моменти часу.

Договір продажу товарів у кредит. До таких видів операцій ку- півлі-продажу (ст. 694-695 ЦК України) належить продаж із від­строчкою та розстрочкою платежу. При цьому визначено, що відсо­тки за користу вання відстрочкою або розстрочкою платежу можуть установлюватися за домовленістю сторін. Тобто їхня обов'язковість законом непередбачена.

У ЦК України та ГК України не виділені особливості оптової торгівлі. Проте порівняння понять договорів постачання, купівлі- продажу, а також роздрібної торгівлі свідчить, що до оптової торгі­влі слід віднести операції купівлі-продажу товарів виробничого при­значення і товарів народного споживання, коли покупцями това­рів є не кінцеві споживачі, а інші суб'єкти господарювання, що ку­пують ці товари з метою подальшого перепродажу.

Звідси випливає, що договори, об'єктом яких є предмети ви- робничо-технічного призначення, а покупцями - суб'єкти госпо­дарювання, які використовують ці предмети у своїй господарсь­кій діяльності як матеріали або устаткування, є договорами по­ставки.

Якщо які-небудь товари придбаються суб'єктами господарю­вання для подальшого перепродажу, то такі операції відносяться до оптової торгівлі. Коли ж покупцем є не суб'єкт господарювання, який використовує їх у своїй господарській діяльності, а громадя­ни (або юридичні особи, але для видачі своїм працівникам або іншим громадянам), що використовують їх для задоволення особистих потреб, така торговельна діяльність належить до роздрібної тор­гівлі.

Договір роздрібної торгівлі. Відповідно до статті 698 ЦК Укра­їни сторонами договорів роздрібної купівлі-продажу є: продавець - суб'єкт підприємницької діяльності і покупець, що придбає товар для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'яза­ного з підприємницькою діяльністю. Звідси випливає, що до про­давців, які здійснюють роздрібну торгівлю, належать і виробники товарів, якщо вони реалізують виготовлену ними продукцію кінце­вим споживачам, і суб'єкти підприємництва, що реалізують таким покупцям товари інших виробників.

Усі договори роздрібної купівлі-продажу є публічними. Тобто, як уже зазначалося, продавець не має права змінювати умови та­ких договорів стосовно окремих покупців. Публічний договір роз­дрібної купівлі-продажу має містити всі істотні умови. Тому в рек­ламних носіях, каталогах мають бути зазначені характеристики товару, ціна, терміни придбання, місце продажу.

Визначено деякі особливості таких договорів роздрібної купів­лі-продажу, як договір з умовою прийняття товару покупцем у встановлений термін, договір продажу товарів за зразками, з ви­користанням автоматів, з доставкою товару покупцеві (ст. 701- 704 ЦК України).

Так, за договором з умовою прийняття товару покупцем у вста­новлений термін продавець не має права продати цей товар іншому покупцеві до закінчення даного терміну. Додаткові витрати про­давця, пов'язані з виконанням цієї умови, або включаються в ціну, або обумовлюються сторонами. Термін збереження товару продав­цем також установлюється в договорі.

При продажу товарів за зразками покупець може в будь-який момент до передачі товару відмовитися від його одержання. Але при цьому він зобов'язаний відшкодувати продавцеві витрати, по­несені ним при виконанні договору.

Продаж товарів з використанням автоматів вимагає доведення до покупця інформації про найменування продавця, його місцезна­ходження, режимів роботи і т.д.

Договір купівлі-продажу з доставкою товарів покупцеві пови­нен передбачати місце передачі товару, а якщо таке місце не обумо­влене, товар передається за місцем проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи-покупця.

Договір міни (бартеру). Відповідно до ст. 715 ЦК України іст. 293 ГК України кожна зі сторін зобов'язується передати іншій сто­роні у власність певний товар в обмін на інший товар. Кожна зі сторін договору є продавцем товару, який вона передає, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Допускається здійснення доплати однією зі сторін. Бартерним до­говором може бути передбачений обмін майна на роботи або послуги. Прямо заборонений бартер основними фондами, що належать до дер­жавної або комунальної власності, якщо друга сторона договору не є відповідно державним або комунальним підприємством.

Важлива особливість бартерних договорів полягає в тому, що право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань обома сторонами (якщо інше не встановлено договором або законом).

Договір оренди майна і лізингу. Цим договорам присвячені ст. 759-785 ГК України і ст. 283-292 ГК України. Загальні поло­ження, викладені в кодексах щодо договорів оренди, також по­ширюються на договори лізингу. У свою чергу, договори лізингу є різновидом договорів оренди, але мають деякі особливості та об­меження.

Розглянемо спочатку загальні положення, що стосуються до­говорів оренди й лізингу. Насамперед відзначимо, що за договора­ми оренди майно передається за плату й на певний строк, тобто такі договори в обов'язковому порядку повинні бути строковими й пла­тними.

Іншими істотними умовами договору оренди є: вартість майна, порядок використання амортизаційних відрахувань, порядок від­новлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Об'єктом оренди має бути майно, що зберігає свій первісний ви­гляд при кількаразовому використанні, як сказано в ЦК України, не споживана річ. Тому об'єктами оренди можуть бути: основні фонди, земельні ділянки, будівлі та інші капітальні спорудження, житло, майнові права.

Вартість об'єкта оренди визначається шляхом оцінки його від­будовної вартості. Плата за користування майном установлюється договором. Якщо розмір плати договором не встановлений, він ви- зна чається з урахуванням споживчої якості речі та інших істотних умов її використання. Звідси випливає, що договір оренди або лізи­нгу не може бути безкоштовним.

Навіть якщо розмір орендної плати сторонами не визначений, орендна плата стягується з орендаря, але вже виходячи з якостей об'єкта оренди та умов його використання. Очевидно, у цьому ви­падку доведеться орієнтуватися на середньоринкові ціни на оренду подібних об'єктів.

З позицій податкового обліку відсутність у договорі оренди роз­міру орендної плати означатиме, що орендодавець повинен нара­ховувати валовий дохід за такою операцією, виходячи зі звичай­них цін на оренду аналогічного майна. Однак орендареві буде до­сить складно включати у валові витрати розраховану в такий спо­сіб орендну плату, оскільки вона не передбачена договором. Але, з іншого боку, немає підстав для включення орендарем усієї вар­тості отриманого в користування майна в його валовий дохід як безоплатно отриманого, оскільки орендна плата за такими дого­ворами все-таки повинна нараховуватися, виходячи із зазначе­них принципів. Договором або законом може встановлюватися ін­дексація орендної плати.

У договорі потрібно вказати терміни внесення орендної плати. Якщо періодичність сплати орендної плати в договорі не визначе­на, то відповідно до статті 762 ЦК України орендна плата вносить­ся щомісяця.

Термін оренди також указується в договорі. У випадку коли пі­сля закінчення терміну договору орендар продовжує користувати­ся майном, а орендодавець не висловив незгоди з цим протягом мі­сяця, договір вважається продовженим на такий же термін.

Якщо термін оренди в договорі не визначений, договір вважа­ється укладеним наневизначений термін. У такому випадку яка- небудь зі сторін може відмовитися від договору в будь-який момент, але повинна попередити про це іншу сторону за один місяць (при оренді нерухомого майна — за три місяці).

Страхування об'єкта оренди може бути покладене на орендаря договором або законом. Суборенда допускається за погодженням з орендодавцем, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поточний ремонт орендованого майна робить орендар, капіта­льний ремонт - орендодавець, але якщо інше не визначено догово­ром або законом. Якщо орендодавець, зобов'язаний провести капі­тальний ремонт, не провів його вчасно, то такий ремонт може зро­бити орендар. При цьому витрати на капітальний ремонт, понесені орендарем, або відшкодовуються орендодавцем, або зараховують­ся в рахунок орендної плати.

У ЦК України визначені особливості наймання (оренди) окре­мих об'єктів. Договір оренди земельної ділянки може передбача­ти передачу в оренду земельної ділянки зі спорудженнями, що зна­ходились на ній, насадженнями й водоймами або без них. Відно­сини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодек­сом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими за­конами.

Договір наймання будівлі або іншого капітального споруджен­ня укладається тільки в письмовій формі. Якщо договір наймання будівлі або іншого капітального спорудження, а також їхньої окре­мої частини укладений на рік або більший термін, то він підлягає нотаріальному засвідченню і державній реєстрації. Як бачимо, це положення поширюється на договори оренди будь -яких приміщень, укладені на термін більше року.

Одночасно з правом наймання будівлі (або його частини) орен­дареві передається право користування земельною ділянкою, на якому вона знаходиться. Плата, стягнута з орендаря, містить у собі плату за користування будівлею (її частиною) і плату за корис­тування земельною ділянкою.

Договір найму транспортного засобу укладається тільки в пись­мовій формі. Об'єктом таких договорів можуть бути: повітряні, морські, річкові судна, наземні самохідні транспортні засоби і т. д. Договір наймання транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному засвідченню.

Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, у тому числі зі сплати податків та інших платежів, несе орендар. Стра­хування транспортного засобу здійснює орендодавець. Порядок страхування відповідальності орендаря перед третіми особами за збиток, що може бути заподіяний їм у зв'язку з використанням транспортного засобу, установлюється законом.

Зразки основних господарських договорів наводяться в додат­ках 9-12.

Контрольні запитання

1. У чому полягає специфіка господарських договорів?

2. Які функції виконує господарський договір?

3. Які вимоги ставляться до змісту господарських договорів?

4. Чим відрізняється договір поставки від договору купівлі-продажу?

5. Чим лізинг відрізняється від оренди?

6. Загальний порядок укладення господарських договорів.

7. Істотні умоии господарського договору.

Список рекомендованої літератури

Нормативно-правові акти

1. Господарський кодекс України // Голос України. - 2003. -14 березня.

2. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. - 1992. -№ 6. - Сг. 56.

3. Закон України < І1ро оренду державного та комунального майна» // ВВР України. - 1995. - № 15. - Ст. 99.

4. Закон України «Про захист прав споживачів» //ВВР України. -1994. - № 1.

5. Закон України «Про транспорт» // ВВР України. - 1994. - № 51. — Ст. 446.

6. Закон України «Про фінансовий лізинг» // ВВР України. - 1998. - № 16. - Ст. 68.

7. Закон України «Про стандартизацію» // ВВР України. - 2001. - № 31. — Ст. 145.

8. Земельний кодекс України // ВВР України. - 2002. - № 3 -4. - Ст. 27.

9. Постанов» Кабінету Міністрів України від 26.11,2008 р. № 1040 «Про затвердження Загального положення про юридичну службу мініс­терства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації» // Офіційний вісник України. - 2008. - №93. -Ст. 13.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. «Про затверд­ження Типового договору оренди землі» // Офіційний вісник Украї­ни. - 2004. - № 9. - Ст. 527.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 «Про затвердження статуту залізниць» // Урядовий кур'єр. — 1998. - 25 червня.

12. Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. «Про статут авто­мобільного транспорту УРСР» // ЗП УРСР. - 1969. - № 7. - Ст. 89.

Матеріали судової практики

1. Деякі проблеми, пов'язані з розглядом справ за договорами поставки// Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 4. - С. 148-151.

2. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перево­зом вантажів автомобільним транспортом : Роз'яснення Президії Ви­щого арбітражного суду України від 21 липня 1992 р. № 01-6-856 // Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. - К., 1997. - С. 20-29.

3. Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, по­в'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю : Роз'яснення Президії Виїцого арбітражного суду України від 12 жовтня 1993 р. № 01-6/1106 // Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. - К., 1997. - С. 71-75.

4. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з постав­кою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних : Роз'яс­нення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 листопада

   1993. р. № 01-6/1205 // Збірник офіційних документів Вищого арбі­тражного суду України. -К., 1997. -С. 75-80.

5. Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань: Роз'­яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29 квітня

1994. р. № 02-5/293 // Збірник офіційних документів Вищого арбіт­ражного суду України. - К., 1994. -№ 2.- С. 17-24.

      6. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнан­ням угод недійсними : Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 // Вісник Вищого арбіт­ражного суду України. - 1999. - ЛІ¹ 2. - С. 92-101.

      7. Про деякі питання практики застосування Закону України «Про орен­ду державного та комунального майна» : Роз'яснення Президії Вищо­го арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02- 5/237 // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 2000. - № 3. - С. 141-149.

      8. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з пере­везення вантажів залізницею : Роз'яснення Президії Вищого Госпо­дарського Суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р. // КПС «НАУ». Судовий розгляд справ про визнання договорів неукладеними // Віс­ник господарського судочинства. - 2001. -№ 2. - С. 128-131.

      9. Про застосування деяких норм Статуту залізниць України та Пра­вил перевезення вантажів : Інформаційний лист Вищого Господар­ського Суду України № 01-8/917 від 20.08.2001 р. // Вісник госпо­дарського судочинства. - 2001. - № 4. - С. 114-117.

10. Судовий розгляд спорів, пов'язаних з договорами оренди // Вісник господарського судочинства. — 2001. - № 4. - С. 142-143.

Юридична література

1. Віляневич О. А. Господарський договір та способи його укладення : навчальний посібник / О. А. Віляневич. - К.: Наукова думка, 2002. - 279 с.

2. Богданов Е. В. Договор в сфере предпринимательства / Е. В. Богда­нов. -X. : Консум, 1997. - 112 с.

3. Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій / О. М. Вінник. - К. : Атіка, 2005.-624 с.

4. Гайворонський В. М. Господарське право України / В. М. Гайворон- ський, В. П. Жушман. - X. : Право, 2005. - 384 с.

5. Гриджук Д. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань / Д. Гриджук. - К. : Оріони, 2002. - 324 с.

6. Домбровський С. Ф. Організація правової роботи та юридичного об­слуговування підприємств, установ, організацій / С. Ф. Домбров­ський. - X. : Консум, 2005.

7. Притыка Д. Договорное право. Общая часть : Комментарий / Д. При­тыка. - Севастополь : Институт юридических исследований, 2002. - 860 с.

8. Цивільне право України : підручник : у 2 кн. / О. В. Дзера, Н. С. Кузне­цова. - К. : Юрінком Інтер, 2002.

9. Чернадчук В. Д. Основи господарського процесуального права Укра­їни : навч. посібник / В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2003. - 220 с.

10. Щербина В. С. Господарське право України : навч. посібник / В. С. Щер­бина. - К. : Юрінком Інтер, 2001. - 372 с.

11. Щербина В. С. Господарське право. Практикум / В. С. Щербина. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 416 с.

Наукові статті

1. Беляшевич О. А. Про договірну свободу у господарських відносинах / О. А. Беляшевич // Держава і право. Щорічник наукових праць моло­дих вчених. - 1999. - Вип. 2.

2. Боднар Т. Приватні та публічні аспекти в правовому регулюванні до­говірних відносин у сфері підприємництва /Т. Боднар // Право Укра­їни. - 2009. - № 8. - С. 28-32.

3. Білоус Ж. Деякі проблеми визначення умов господарського договору / Ж. Білоус // Підприємництво, господарство і право. - 2000. - № 5. - С.15-18.

4. Булгакова І. В. Поняття та значення договору залізничного переве­зення вантажів за законодавством України /1. В. Булгакова // Вісник господарського судочинства. — 2001.- № 1. - С. 164-167.

5. Горевий В. І. Участь юридичної служби суб'єкта господарюван­ня в організації та веденні договірної роботи (практичний аспект) /

   2. І. Горевий, О. Я. Кононенко // Підприємництво, господарство і право.-2009. -№ 10. -С. 168-171.

6. Грузинський І. Роль договору у формуванні підприємницьких відно­син / І. Грузинський // Право України. - 2000. - № 2.

7. Єлисєєв В. О. О конкурирующих договорах / В. О. Єлисєєв //Підпри­ємництво, господарство і право. - 2008. - № 8 — С. 9—12.

8. Кузьміна М. Умови якості продукції в договорі поставки / М. Кузь- міна // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 4. -

100. 19-23.

     9. Пронська Г. В. Новели в правовому регулюванні господарсько-договір них відносин / Г. В. Пронська // Сучасні проблеми держави та права. - К. : Либідь, 1992. - С. 52-54.

     10. ТитаренкоВ. Юрисконсульт на підприємстві / В. Титаренко //Право України. - 2004. - № 12. - С. 105-108.

     11. Стативка А. Предварительный договор и его использование в АПК / А. Стативка // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - №4.-С. 19-22.

СаніахметоваН. О. Поняття та класифікація підприємницьких дого­ворів / Н. О. Саніахметова // Вісник Хмельницького інституту регіо­нального управління та права. - 2002. - № 2. - С. 31-33.Розділ 5

Діяльність юридичної служби шоло виконання господарських зобов'язань