7.3. Позовна робота на підприємстві та участь у ній

юридичної служби

У багатьох випадках законні претензії контрагентами не задоволь­няються (відхиляються повністю або частково, або у встановлений у договорі строк відповідь на претензію не надходить). Тоді почина­ється основна стадія розгляду господарського спору - подання по­зовної заяви до господарського суду.

Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або пови­нна була дізнатися про порушення цього права, якщо інше не пе­редбачено чинним законодавством.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронював ого законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Для того, щоб позов мав змогу виконати роль засобу порушен­ня судової діяльності, він повинен мати певні складові частини (еле­менти). Ці елементи позову визначають зміст судової діяльності, індивідуалізують позов. За ними проводиться класифікація позо­вів на види, установлюються межі судового розгляду й предмет до­казування. Елементи позову мають важливе значення для вирішен­ня суддею питання про прийняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, що важливо для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у господарському процесі. Вони та­кож визначають суть вимог, на які суд повинен дати відповідь у рішенні.

Позов складається з трьох частин (елементів): предмет, підста­ва та зміст¹.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така ви­мога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Правильне визначення предмета позову має важливе практи­чне значення, ним визначається суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, прово­диться класифікація на окремі категорії справ.

Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні фак­ти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підстава позову

Притика Д. М. Арбітражний процес: : навч. посібник / Д. М. Притика. X : Конгум, 2000 0. 1 1И.

складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наяв­ність спірних взаємовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову. Правильне встановлення підстави позову визна­чає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист про­ти позову.

Зміст позову — це вид судового захисту, за яким позивач зверта­ється до суду. Позивач може просити суд винести рішення: про ви­знання права; про відновлення становища, яке існувало до пору­шення права, і припинення дій, які порушують право; про прису­дження до виконання обов'язку в натурі; про компенсацію мораль­ної шкоди; про припинення або зміну правовідношення; про стяг­нення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, — неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Усі елементи позову знаходяться між собою у тісному зв'язку. Юридичні факти, які підтверджують суб'єктивне матеріальне пра­во та є підставою позову, визначають юридичну природу матеріаль­но-право вої вимоги, яка складає предмет позову. Водночас матері- ально-правова вимога зумовлює процесуальну форму захисту — зміст позову.

Підвідомчість справ господарським судам, розподіл господарсь­ких спорів за підсудністю між господарськими судами різних ла­нок, порядок розгляду і розв'язання справ визначаються Законом України «Про судоустрій України», ГПК України.

Господарським судам підвідомчі:

1. справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розі­рванні та виконанні господарських договорів та з інших під­став, а також у спорах про визнання недійсними актів з під­став, зазначених у законодавстві, крім:

спорів, що виникають при погодженні стандартів і тех­нічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціпи й тарифи, Е; ід повід но до законодавства, не можуть бути встановлені за угодою сторін;