- •1. Загальні засади дидактики
- •1.1. Сутність, функції і завдання дидактики
- •1.2. Методологічна основа дидактики
- •Системний підхід
- •Синергетичний підхід
- •Діяльнісний підхід
- •Праксеологічний підхід
- •Гуманістичний підхід
- •Аксіологічннй підхід
- •Суб'єктний підхід
- •Акмеологічний підхід
- •Культурологічний підхід
- •Компетентнісний підхід
- •1.3. Основні категорії дидактики
- •1.4. Особливості структури теорії навчання
- •1.5. Основні дидактичні концепції
- •Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827)
- •Йоганн-Фрідріх Гербарт (1776-1841)
- •Костянтин Ушинський (1824-1870)
- •Джон Дьюї (1859-1952)
- •Григорій Ващенко (1878-1967)
- •Петро Гальперін (1902-1988)
- •Василь Сухомлинський (1918-1970)
- •2. Процес навчання, його структура і види
- •2.1. Сутність, функції і структура процесу навчання
- •2.2. Структура діяльності вчителя
- •Цілепокладання
- •Планування
- •Організація навчальної роботи (навчальних дій)
- •Стимулювання навчальної активності
- •Контроль і регулювання
- •Аналіз результатів
- •2.3. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •2.4. Основні види навчання
- •Пояснювально-ілюстративне навчання
- •Проблемне навчання
- •Програмоване навчання
- •Комп'ютерне навчання
- •3. Закономірності, принципи і правила навчання
- •3.1. Зовнішні та внутрішні закономірності навчання
- •3.2. Принципи навчання
- •Принцип цілеспрямованості навчання
- •Принцип науковості
- •Принцип систематичності і послідовності
- •Принцип доступності
- •Принцип свідомості
- •Принцип активності
- •Принцип міцності
- •Принцип ґрунтовності
- •Принцип наочності
- •Принцип емоційності
- •Принцип індивідуального і диференційованого підходу у навчанні
- •Принцип зв'язку теорії з практикою
- •3.3. Правила навчання
- •4.Зміст освіти в національній школі
- •4.1. Сутність і основні компоненти змісту освіти
- •4.2. Навчальні плани та програми
- •4.3. Підручники і навчальні посібники
- •4.4. Види освіти
- •5. Методи засоби навчання
- •5.1. Метод і прийом навчання
- •5.2. Зміст і класифікації методів навчання
- •Методи організування і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •Класифікація методів за дидактичними цілями
- •Класифікація на основі зовнішніх форм прояву методів навчання
- •Наочні методи навчання
- •Практичні методи навчання
- •Класифікація методів навчання за типом пізнавальної діяльності учнів
- •Класифікація методів навчання на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань
- •Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •Метод формування пізнавального інтересу
- •Метод формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні
- •Методи контролю і самоконтролю в навчанні
- •Методи усного контролю
- •Методи письмового контролю
- •Методи лабораторного контролю
- •Графічна перевірка
- •Тестова перевірка знань
- •Класифікації за системним підходом
- •5.3. Проблема вибору методів навчання
- •5.4. Засоби навчання
- •6. Форми організації навчання
- •6.1. Сутність організаційних форм навчання
- •6.2. Урок як основна форма організації навчання
- •Сутність та основні класифікації уроків
- •Урок засвоєння нових знань
- •Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок
- •Урок узагальнення і систематизації знань
- •Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок
- •Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок
- •Комбінований урок
- •Підготовка вчителя до уроку і аналіз його результатів
- •6.3. Інші форми організації навчання
- •7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів
- •7.1. Сутність, функції і принципи контролю у навчальному процесі
- •7.2. Види контролю знань
- •7.3. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •8. Технології навчання
- •8.1. Теоретичні основи технології навчання
- •8.2. Таксономія цілей навчання
- •8.3. Основні технології навчання
- •8.4. Кредитно-трансферна система організації навчання
- •Теоретичні основи ктсонп
- •Самостійна та індивідуальна робота і самоосвітня діяльність студентів в умовах ктсонп
Принцип наочності
Суть його полягає в необхідності залучати різні органи відчуття до процесу сприймання та аналізу навчальної інформації. Протягом онтогенезу (індивідуального розвитку) послідовно розвиваються три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і абстрактно-теоретичне (понятійне). У процесі навчання всі вони тісно взаємодіють. Понятійне мислення неможливе без наочного.
Принцип наочності висуває до процесу навчання такі вимоги:
- навчати на конкретних образах, які безпосередньо сприймаються учнями;
спрямовувати сприймання дітей на найістотніші ознаки та особливості предметів;
- створювати тенденції в пізнавальній діяльності учня до уявляння реальних предметів, явищ навколишньої дійсності;
- звертати увагу дітей на внутрішню суть зображень,
- від уявлень, конкретних образів підводити учнів до осмислення і пізнання внутрішньої сутності явищ;
- забезпечувати оптимальне співвідношення конкретного й абстрактного;
- раціонально поєднувати всі засоби навчання, забезпечувати розвиток образного мислення учнів.
Принцип емоційності
Цей принцип передбачає формування в учнів інтересу до знань.
Він спрямований на розвиток внутрішніх мотивів учіння на засадах співтворчості і співробітництва вчителя й учнів.
Вимоги принципу емоційності:
виховувати в дітей почуття радості від успіху в навчанні;
- засобами навчання формувати в учнів почуття подиву;
- розвивати емоційне (зацікавлене) ставлення до процесу і способів здобуття знань;
- формувати в кожного учня вміння володіти своїми настроями, контролювати свої емоції.
Серед основних шляхів реалізації його вимог є такі: доброзичливий тон спілкування, повага до особистості дитини, оптимістичний настрій, використання цікавих дидактично доцільних прикладів, підтримка віри у власні можливості.
Принцип індивідуального і диференційованого підходу у навчанні
Він спрямований на пошук можливостей гармонійного поєднання індивідуальних і колективних форм навчання, їх взаємного доповнення, тобто використання в колективних формах елементів самостійної пізнавальної діяльності учнів. Цей принцип сучасна дидактична теорія пов'язує з особистісно індивідуальною орієнтацією навчання, визначенням індивідуальної траєкторії розвитку учіння, вибором рівня і методів оволодіння змістом навчальних програм, адаптацією учнів до особливостей інформаційних і комп'ютерних технологій навчання.
Цей принцип висуває такі вимоги:
- ураховувати рівень розумового розвитку учня;
- здійснювати аналіз досвіду учнів;
- вивчати мотиви учіння школярів;
- надавати індивідуальну допомогу учням у навчанні;
- ураховувати рівень пізнавальної і практичної самостійності учня;
- ураховувати рівень вольового розвитку учня;
- об'єднувати в диференційовані підгрупи учнів, які мають однакові навчальні можливості;
- корегувати зміст і форми навчання, надавати допомогу учням без суттєвого зниження складності змісту навчального матеріалу;
- досліджувати індивідуальну систему діяльності учня.
Принцип зв'язку теорії з практикою
Цей принцип спрямований на те, щоб процес навчання спонукав учнів використовувати знання для вивчення навколишнього світу. Він вимагає підкріплення теоретичного матеріалу прикладами і ситуаціями з реального життя, вивчення не тільки сучасних наукових теорій, а й визначення перспектив розвитку науки. Наукові знання, відображені у змісті навчального матеріалу, мають бути цілісними, а не розчленованими на факти, ідеї, теорії. Визначальну роль в побудові навчання повинні відігравати наукові теорії, а не практика. Водночас для того, щоб наукова теорія не стала абстрактною, її необхідно будувати на основі накопиченого учнями досвіду, розвиваючи його.
Вимоги цього принципу такі: . - показувати зв'язок розвитку науки і практичних потреб особистості;
- використовувати навколишню дійсність як джерело знань і сферу застосування теорії;
- використовувати зв'язок школи і виробництва;
- доцільно застосовувати проблемно-пошукові та дослідницькі завдання;
- поєднувати розумову діяльність із практичною;
- розвивати та переносити успіхи учнів з одного виду діяльності на інші;
- використовувати зв'язок навчання з життям як стимул для самоосвіти.
Дидактичні принципи утворюють певну систему, реалізовують гуманістичну спрямованість навчання, орієнтацію на виховні та розвивальні цілі, систему моделювання і прогнозування педагогічного процесу. Часто принципи навчання внутрішньо суперечливі. Водночас реалізація кожного принципу тісно пов'язана з реалізацією інших: науковість і систематичність - із доступністю; доступність - із наочністю тощо. Це свідчить про їх взаємозв'язок і взаємодоповнення. Ефективність навчання і педагогічної діяльності залежить від урахування основних вимог системи дидактичних принципів.
