Практичні методи навчання

Вони охоплюють різні види діяльності учнів і спрямовані на формування навичок та вмінь застосовувати знання в стандартних чи змінених умовах із метою досягнення їх вищого рівня. У системі практичних методів навчання використовують такі основні прийоми: постановка завдання, планування його виконання, управління процесом виконання, оперативне стимулювання, регулювання, аналіз результатів, виявлення причин неправильних дій. Ці прийоми є складовими методів вправ, лабораторних і практичних робіт, дидактичних ігор.

Вправа - практичний метод навчання, який передбачає планомірне, організоване, повторне виконання дій із метою оволодіння ними або підвищення їх якості.

За характером навчальної діяльності учнів вправи поділяють на усні, письмові, графічні, технічні.

Усні вправи сприяють розвитку логічного мислення, пам'яті і мови учнів. Вони характеризуються динамічністю, не вимагають затрат часу на ведення записів. Письмові вправи зазвичай використовують для закріплення знань і формування вмінь їх застосовувати. Вони сприяють розвитку культури писемної мови, самостійності. До графічних вправ належать розроблення схем, графіків, технологічних карт; виготовлення альбомів, плакатів, стендів; виконання замальовок під час проведення лабораторно-практичних робіт та екскурсій. їх застосування сприяє розвитку просторової уяви, запам'ятовуванню навчального матеріалу. Технічні вправи використовують насамперед для формування практичних умінь і навичок, техніки рухів, вимови та ін. Під час організації технічних вправ застосовують словесні методи у формі коротких вказівок та інструктажів із метою уточнити завдання, конкретизувати дії, попередити помилки, оцінити виконання вправ.

На основі дидактичних цілей вправи класифікують на вступні, пробні, тренувальні, контрольні та творчі. Вступні вправи передбачають демонстрування вчителем певних дій із подальшим відтворенням їх учнями. Коли новий матеріал ще слабо засвоєний школярами, застосовують пробні вправи. Серед них виокремлюють попереджувальні вправи (пояснення учня передує виконанню дій); коментовані (учень одночасно пояснює дію і виконує її); пояснювальні (дія передує поясненню її виконання). Тренувальні вправи спрямовані на засвоєння учнями навичок дій у стандартних умовах (за зразком, за інструкцією, за завданнями). їх використовують за ступенем підвищення складності завдань. Від пробних вправ вони відрізняються вищим рівнем самостійності учнів. Контрольні вправи використовують для визначення ступеня сформованості в учнів практичних умінь і навичок. Творчі вправи передбачають застосування знань, умінь і навичок у нових (змінених) ситуаціях.

Умовами ефективного застосування методу вправ є: свідома спрямованість (усвідомлення мети) учнів на підвищення якості діяльності; теоретична підготовленість учнів до виконання вправ; послідовність виконання; достатня кількість вправ; перевірка практикою ступеня оволодіння учнями навичками й уміннями; контроль за виконанням вправ і розвиток в учнів уміння здійснювати самоконтроль.

До практичних методів навчання належать лабораторні роботи, тематика яких визначається навчальними програмами. їх можна частково змінювати з урахуванням можливостей шкільного обладнання.

Лабораторна робота - практичний метод навчання, який передбачає вивчення в спеціальних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.

Цей метод дає учням змогу оволодівати вміннями і навичками роботи з обладнанням, вимірювати, обробляти результати і порівнювати їх. Водночас його використання пов'язане зі значними затратами енергії і часу. Плануючи лабораторний метод, необхідно переконатися в тому, що результати навчання будуть вищими, ніж за використання інших методів. Лабораторні роботи проводять як у процесі вивчення нового навчального матеріалу, так і після його пояснення.

За змістом лабораторні роботи поділяють на ілюстративні і дослідницькі. Лабораторні роботи ілюстративного характеру передбачають насамперед організацію діяльності учнів зі спостереження за природними явищами і процесами, а також збір і поповнення експонатами краєзнавчих і шкільних музеїв, пошук і вивчення історичних пам'яток і фольклору рідного краю (прислів'я, приказки, пісні, загадки, обряди та ін.). Дослідницькі лабораторні роботи проводять учні під керівництвом учителя з використанням, відповідного приладдя та інших технічних засобів. Дослідницькими лабораторними роботами можуть бути тривалі спостереження учнів за певними явищами, у процесі яких з'ясовуються властивості, причини і закономірності їх розвитку.

Залежно від кількості задіяних осіб лабораторні роботи класифікують на індивідуальні та бригадні. Індивідуальна лабораторна робота полягає в здійсненні учнем на вимогу вчителя самостійних дослідів ілюстративного чи дослідницького характеру. Бригадна лабораторна робота передбачає організацію робіт ілюстративного чи дослідницького характеру групою учнів (3-5 осіб) із визначенням їх навчальних функцій.

Під час виконання лабораторної роботи важливо чітко розподілити обов'язки учнів і забезпечити їх змінюваність. Часто цей метод переходить у форму практичних занять чи практикумів.

Для ефективного застосування лабораторного методу слід дотримуватися таких правил: чітко сформулювати мету роботи, забезпечити її усвідомлення учнями; актуалізувати опорні знання, що відповідають змісту практичної роботи; ознайомити школярів із планом виконання роботи; провести інструктаж (усний чи письмовий); організувати виконання завдань роботи, коригувати дії учнів; контролювати й оцінювати результати лабораторної роботи.

За дидактичними цілями і завданнями до лабораторних робіт близькі практичні роботи.

Практична робота - метод навчання, спрямований на поглиблення і закріплення теоретичних знань та перевірку наукових висновків.

Цей метод зміцнює зв'язок теорії і практики в навчальному процесі, застосовується в єдності зі словесними і наочними методами навчання, ґрунтуючись на досвіді організації лабораторних робіт, сформованих знаннях, уміннях та навичках, забезпечує конкретизацію здобутих знань. Він має узагальнювальний характер. На відміну від лабораторних робіт практичні передбачають застосування теоретичних знань на практиці і проводяться після вивчення великих розділів, тем. Пізнавальна діяльність учнів на практичних заняттях відбувається в кілька етапів:

1. Теоретичне осмислення основних положень теми чи розділу (пояснення вчителя).

2. Детальний інструктаж учнів (показ дій) щодо виконання роботи.

3. Проба (виконання деякими учнями дій, аналіз ступеня їх правильності).

4. Самостійне виконання роботи.

б. Контроль та оцінювання результатів практичної роботи.

Дидактична гра - спеціально створена ситуація (модель реальності), з якої учням запропоновано знайти вихід.

Цей метод виходить за межі словесних, наочних і практичних методів, синтезуючи в собі їх елементи. Дидактична гра створює умови для активної навчальної діяльності з імітаційного моделювання систем, явищ і процесів, які вивчаються. У ній навчальна діяльність об'єднується з ігровою, набуваючи ознак цілеспрямованої навчальної діяльності, у процесі якої інформація надходить не ззовні, а є внутрішнім продуктом і результатом цієї діяльності. Одержана в такий спосіб інформація породжує новий рівень знань, який, у свою чергу, сприяє формуванню наступного, вищого, рівня знань.

Процес дидактичної гри передбачає послідовність навчальних дій, відображених у таких етапах:

1. Підготовка до самостійних занять.

2. Постановка основного завдання.

3. Вибір імітаційної моделі об'єкта.

4. Розв'язання завдання на основі імітаційної моделі.

5. Перевірка, корекція і реалізація прийнятого рішення.

6. Оцінювання результатів реалізації рішення.

7. Аналіз одержаних результатів і налагодження зворотного зв'язку з процесом підготовки до наступних самостійних завдань.

За таких умов учень є активним перетворювачем дійсності. Серед дидактичних ігор, які використовують у практиці навчання, виокремлюють предметні (математичні, лінгвістичні, біологічні, географічні тощо); ігри-подорожі, вікторини тощо.

Дидактична гра як метод навчання зможе реалізувати свої навчальні можливості за умови, коли вона активізує багатий арсенал традиційних методів навчання.