4.3. Підручники і навчальні посібники

Подальша конкретизація змісту освіти здійснюється в шкільних підручниках, які е основним джерелом знань та організування самостійної роботи учнів.

Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до цілей навчання, встановлених програмою і вимогами дидактики.

У підручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім того, він містить завдання, вказівки і методичні рекомендації.

Цілі освіти, навчальна програма з предмета, дидактична теорія ставлять певні вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення змісту, його практична спрямованість, міжпредметні зв'язки. Підручник має бути одночасно стабільним (забезпечувати рівновагу між компонентами змісту, відносну сталість основних наукових теорій) і мобільним (передбачати можливість введення нових елементів знань без порушення основи).

Сучасний підручник виконує освітню, розвивальну, виховну і дослідницьку функції. Освітня функція підручника полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань відповідно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь і навичок. Розвивальна функція підручника сприяє розвиткові учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності. Виховна функція полягає в здатності підручника впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра. Управлінська функція передбачає програмування певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях. Дослід' ницька полягає у спонуканні учня до самостійного розв'язування проблеми.

Основні функції підручника пов'язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності та послідовності, всебічності, зв'язку з життям та ін.

Зміст навчального матеріалу підручника формується за логічним, психологічним і генетичним принципами. Логічний принцип вимагає розміщення навчального матеріалу відповідно до сучасної логічної структури певної науки. Психологічний наголошує на необхідності викладати матеріал з урахуванням пізнавальних можливостей учнів, а генетичний принцип передбачає його розміщення у такій послідовності, в якій він формувався історично.

Структура підручника містить тексти і позатекстові компоненти. Тексти підручника за дидактичними функціями поділяють на основний, додатковий і пояснювальний. За характером відображення дійсності та дидактичною метою вони бувають теоретичні (містять теорії, закономірності та методологічні знання) або емпіричні (у них ідеться про факти, явища, події, вправи, правила).

За провідним методом викладу матеріалу тексти підручника поділяють на:

а) репродуктивні - високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням тексти, які відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання;

б) проблемні - тексти підручника у формі монологу, в яких визначено суперечності, розв'язується проблема, аргументується логіка руху думки;

в) програмовані - тексти, зміст яких подається частинами, а засвоєння кожної частини інформації перевіряється контрольними запитаннями;

г) комплексні - тексти підручника, які містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння проблеми, що визначається логікою проблемного навчання;

ґ) додаткові - тексти, введені в підручник з метою розширювати, збагачувати знання учнів щодо важливих компонентів змісту навчального матеріалу.

До позатекстових компонентів підручника належать:

- апарат організації засвоєння: запитання і завдання, інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язків задач, прикладів), таблиці, написи-пояснення до ілюстративного матеріалу;

- ілюстративний матеріал: рисунки, малюнки, схеми;

- апарат орієнтування: вступ, зміст, бібліографія.

Усі запитання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів поділяють на репродуктивні (вимагають від учнів відтворення знань без істотних змін) і продуктивні, або творчі (передбачають трансформацію знань, істотні зміни в їх структурі або пошук нового).

Крім підручників, як допоміжний засіб використовують навчальні посібники.

Навчальний посібник - книга, яка розширює межі підручника, містить додаткову, найновішу і довідкову інформацію.

До навчальних посібників належать збірники вправ і задач, хрестоматії, словники, довідники, історичні та географічні карти, книги для позакласного читання, слайди, кінофільми, магнітофонні записи.

Для національної школи характерні інтеграційні процеси, велика варіативність програм і підручників. Особлива увага приділяється комп'ютерній грамотності, оволодінню учнями такими способами діяльності, як алгоритмізація, програмування і розв'язування завдань за допомогою ЕОМ. Водночас автори сучасних підручників і посібників не завжди враховують основні вимоги до організування засвоєння їх змісту, ігнорують положення теорії і методики навчання, висвітлюють у диспропорції теоретичні, емпіричні та практичні компоненти змісту, розкривають його в одній стандартній логіці. Такі навчальні книги не допомагають, а заважають учителю використовувати розроблені дидактикою і методикою різні типи уроків, не забезпечують достатньою мірою розвиток таких психічних процесів, як усвідомлення матеріалу, осмислення зв'язків між його елементами, формування вмінь застосовувати знання в стандартних і змінених умовах. А це покладає на вчителя додаткове завдання - компенсувати всі вади підручника, який мав би допомагати йому без додаткових затрат часу і зусиль планувати й організовувати проведення уроку.