32. Спеціальність адвокат.

Адвокат (від лат. "Advocatio"-закликати на допомогу) - юрист, який надає юридичну допомогу громадянам і організаціям та захищає їх інтереси шляхом консультацій, судового захисту та представництва. Адвокатська робота завжди "балансує" на переломі людських проблем, пристрастей і конфліктів. Адвокат (в ідеалі)-безкорисливий захисник справедливості. Судді та прокурори спираються на владу. Адвокат тільки сам на себе, свою совість і свій талант і, безумовно, на закон, на доскональне знання його тонкощів. Адвокатом є особа, яка отримала у встановленому цим законом порядку статус адвоката і право здійснювати адвокатську діяльність. Адвокат є не залежним радником з правових питань. Надає юридичну допомогу, дає консультацій та роз'яснення з правових питань, усних і письмових довідок по законодавству, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в суді загальної юрисдикції, арбітражному суді та інших державних органах у цивільних, трудових справах, економічним суперечкам, у справах про адміністративні правопорушення. Важлива роль належить адвокату в діяльності органів попереднього розслідування і суду. Адвокат в досудовому та судовому виробництві виступає в якості захисника, представника потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача. Права та обов'язки адвоката при виконанні доручень регламентуються законодавством про адвокатуру, кримінально-процесуальним та іншим законодавством. Адвокатом може бути громадянин, який має юридичну освіту і стаж роботи в якості юриста не менше двох років. Закінчили вищі юридичні навчальні заклади і не мають стажу роботи за спеціальністю або мають стаж менше двох років приймаються в члени колегії лише після проходження відповідної стажування. До професійних обов'язків адвоката відносяться: довірчий характер відносин з клієнтом; суворе дотримання професійної таємниці, він не може розголошувати відомості, повідомлені йому клієнтом; адвокат не може бути допитаний як свідок про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника або представника потерпілого , позивача, відповідача.

32. Спеціальність нотаріус.

Нотаріус - особа, яка вчиняє нотаріальні дії, тобто дії, що додає юридичну силу договорами, документам, спрямовані на забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Нотаріальна діяльність здійснюється державними нотаріальними конторами і нотаріусами, що займаються приватною практикою, які можуть мати свою нотаріальну контору. У здійсненні своїх повноважень нотаріуси незалежні і керуються законами та іншими нормативними актами. Нотаріуси наділені правом здійснювати такі нотаріальні дії: засвідчувати угоди, факт знаходження громадянина в живих, у певному місці, тотожність громадянина з особою, зображеною на фотографії, під час пред'явлення документів, видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, накладати і знімати заборони відчуження майна, свідчити вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах, вірність перекладу документів з однієї мови на іншу, приймати депозити грошових сум і цінні папери, документи на зберігання та інші дії. Державні нотаріуси, крім того, мають право видавати свідоцтва про право на спадщину та вживати заходів до охорони спадкового майна. Робота нотаріуса носить спеціалізований характер і вимагає від нього володіння глибокими знаннями цивільного, сімейного та інших галузей права, правил, методів і прийомів нотаріальної роботи, наукових досягнень криміналістики, що стосуються виявлення підробки документів і т.п. До якостей, властивим спеціальності нотаріуса, відносяться: скрупульозність, точність, строгість, акуратність.