Глава 4

Система корпоративного екологічного управління

У повноважений орган повинен вести відкритий для громадськості реестр продукції, на яку видано сертифікат на право присвоєння еко­логічного знака.

Верифікація (оцінка і демонстрація відповідності). Проведення ве­рифікації необхідне для встановлення відповідності продукції критеріям екологічної чистоти, вимогам до функціональних характеристик.

Є багато чинників, що впливають на вибір процедур та засобів ве­рифікації; останні можуть істотно відрізнятися під час переходу від однієї схеми верифікації до іншої.

Уповноважений орган повинен розглядати вимоги відповідно до основних правил, визначати відповідні форми верифікації для кожного заявника.

Цей орган повинен одержати документальне підтвердження про відпо­відність заявника вимогам. Усі дані мають бути відомі, а їхня якість — засвідчена.

Уповноважений орган має підготувати й забезпечити доступ за вимогою до документації, що містить:

• перелік груп однорідної продукції;

• критерії екологічної чистоти продукції;

• функціональні характеристики продукції;

• методи випробувань і верифікації;

• процедури сертифікації продукції і присвоєння їй знака;

• критерії періодичного перегляду;

• відкритість системи для присвоєння знака;

• джерела фінансування розробки і програми сертифікації.

Контроль відповідності продукції вимогам екологічної чистоти. Як­що продукції присвоєно знак, то уповноважений орган несе відповідаль­ність за засвідчення того, що відповідність вимогам зберігається протягом встановленого періоду часу і що документальне підтвердження такої відпо­відності є доступним для громадськості.

Власник сертифіката повинен інформувати уповноважений орган про зміни, які можуть вплинути на відповідність продукції вимогам, і подавати регулярний звіт про контроль за такою відповідністю.

Уповноважений орган має переконатися, що будь-яку зміну в продукції або в технологічному процесі, яка здатна вплинути на відповідність, розгля­нуто, і що власник сертифіката проведе необхідні коригувальні дії, якщо та­ка відповідність не забезпечена.

Захист знака. У процесі встановлення відповідності та сертифікації важливо забезпечити законодавчий захист знака, запобігти його несанкціо­нованому використанню, а також підтримувати довіру громадськості до програми екологічного маркування. Уповноважений орган не повинен видавати сертифікати чи відкликати їх без чіткого уявлення про існуючу розбіжність заявника з вимогами чинних нормативно-правових актів, у ме­жах яких здійснюється виробництво продукції.

242

4.6 Спеціальні функції системи корпоративного екологічного управління

Д екларація і маркування екологічної чистоти продукції. Відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН про декларування екологічних характеристик продукції європейські країни почали реалізову­вати вимоги щодо екологічного маркування. Інформацію про продукцію відповідно до рекомендацій подають у такому порядку:

♦ Розділ 1. Загальний опис продукції

Опис містить інформацію про найменування продукції, її функції та сферу застосування, місце розташування кінцевого виробника, а також пе­релік основних матеріалів, що використовуються в продукції та упаковці. Рекомендується, щоб інформація про продукцію була класифікована за сту­пенем небезпеки для здоров'я людини й навколишнього середовища.

♦ Розділ 2. Інформація про екологічну політику підприємства-виробника Наводиться інформація про систему екологічного управління, фактичні

організаційні й технічні заходи, діяльність підприємства щодо поліпшення характеристик екологічності продукції. Прикладом такої інформації можуть бути дані про екологічну підготовку працівників, регулярний екологічний аудит організації, оцінку життєвого циклу тощо.

♦ Розділ 3. Інформація про матеріали, що використовуються. Наводиться інформація про використовувані природні ресурси, хімічні

речовини. Використовувані ресурси включають кількісні показники спожи­тої енергії та матеріалів. Використовувані хімічні речовини мають бути роз­поділені на три групи за ступенем небезпеки з урахуванням різних вимог до їх використання, з оформленням, за необхідності, спеціального паспорта на речовини, що являють собою небезпеку для навколишнього середовища.

♦ Розділ 4. Інформація про викиди і скиди

Наводиться інформація про викиди в атмосферу, скиди у воду, забруд­нення ґрунтів та відходи на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

♦ Розділ 5. Інформація про використання продукції

Інформація має допомагати споживачу мінімізувати негативний вплив на довкілля.

♦ Розділ 6. Інформація про вимоги до транспортування продукції Наводиться інформація про відстані, на які транспортується продукція,

про використовувані транспортні засоби, про паливо, що застосовується при цьому, про забруднення навколишнього середовища.

♦ Розділ 7. Інформація про утилізацію відходів

Виробник має широкі можливості інтегрувати екологічні характеристи­ки продукції на всіх стадіях життєвого циклу для виключення або міні­мізації впливу на довкілля. Тому слід окремо описати відходи виробництва продукції, що класифікуються відповідно до прийнятих норм як небезпечні; запропонувати рекомендації щодо поводження з небезпечними відходами, якщо такі є, щодо проведення вимірювань під час поводження з такими відходами.

Наведемо приклад використання екологічного маркування продукції в Німеччині.

243