Глава 4

Система корпоративного екологічного управління

ж е як і перший, — усього на 16 %. Очевидно, що кожна одиниця зменшен­ня емісії коштує більше для другого фільтра, ніж для першого. Збільшення глибини очищення призведе до деякого підвищення собівартості вироблю­ваної продукції.

На рис. 4.7 наведено криві для визначення ефективного розподілу вит­рат. Рух у напрямку справа наліво відповідає вищому ступеню регулювання емісій і меншій їх кількості. Економічно ефективна алокація позначена точ­кою Q, у якій вартість шкоди, завданої маргінальною одиницею забрудню­вальної речовини, дорівнює маргінальній вартості заходів щодо її запобіган­ня. Менший ступінь запобігання забрудненню (точки графіків 1 і 2, що лежать ліворуч від точки Q) неефективний, через те що подальше підвищен­ня витрат на регулювання перевищить величину шкоди. Отже, загальна вартість зросте. Так само рівні регулювання емісій, що мають більше зна­чення, ніж у точці Q, приведуть до меншої вартості заходів щодо контролю, а підвищення витрат на компенсацію шкоди дасть у результаті ще більше підвищення загальної вартості. Підвищення або зменшення регульованої кількості емісій спричинює зростання загальних витрат. Тому величина Q є екологічно найбільш вигідною (оптимальною).

Гранична вартість (за одиницю)

Кількість емісій (одиниць)

Рис. 4.7

Економічно ефективна алокація забруднювальної речовини:

1 — загальна вартість шкоди; 2 — загальна вартість регулювання емісії

Інший випадок стосується ситуації, коли за деяких обставин оптималь­ний рівень забруднення може бути нульовим або близьким до цього. Така ситуація має місце, коли навіть перша порція забруднення спричинює вит­рати значно більші, ніж потрібно для її попередження. Це стосується робо­ти з високонебезпечними радіоактивними забруднювачами або отруйними речовинами.

Під час проведення екоаудиту також доцільно враховувати чинники, які впливають на ціноутворення в різних галузях промисловості та районах країни. Оптимальний рівень забруднення неоднаковий у різних регіонах країни. Місцевості з високою густотою населення або особливо чутливі до забруднення мають нижчі припустимі рівні, ніж малонаселені райони або райони з меншою чутливістю.

Неважко знайти приклади різної екологічної чутливості. Є, наприклад, області з меншою чутливістю до кислотних дощів, через те що лужні ґрун­ти тут певною мірою забезпечують нейтралізацію певної кількості кислот.

У сучасних умовах проведення приватизації в Україні врахування еко­логічних вимог суттєво сприяє підвищенню екологічної безпеки регіону.

4.7

Механізми ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління

Врахування екологічного чинника може базуватися на двох підходах. Пер­ший підхід пов'язаний із визначенням цінності території, на якій розташо­вано об'єкт, а другий — зумовлений екологічною небезпекою від функціо­нування об'єкта. Екологічна цінність — це сукупність функцій, спрямова­них на відновлення природних ресурсів і асиміляцію забруднювальних речовин або інших наслідків техногенного впливу. Нині врахування тери­торіальних чинників належить до компетенції місцевих органів влади. Кон­кретне рішення приходить, як правило, експертним шляхом — унаслідок проведення екологічного аудиту. Отримані результати дають змогу з більшою об'єктивністю визначити ціну на певну територію або об'єкт.

Проведення комплексної еколого-економічної оцінки підприємства дає можливість визначити перелік першочергових заходів щодо його екологіч­ного оздоровлення і витрати на їх реалізацію. У зв'язку з виникненням додаткових витрат вартість підприємства, що приватизується, повинна зменшуватися за більш високого рівня його екологічної небезпеки. Додат­кові витрати містять:

• платежі за лімітне й понадлімітне забруднення навколишнього сере­довища, а також екологічні штрафи;

• фінансування заходів щодо підтримання екологічної безпеки підприємства на необхідному рівні (визначається за висновками еко­аудиту);

• витрати на заходи щодо зниження рівня екологічної небезпеки (більш ефективні під час використання екоаудиту).

У процесі ціноутворення застосовуються й показники вартості або еко­номічні показники екологічної небезпеки підприємства: шкода, що завда­ється довкіллю під час використання природних ресурсів і забруднення природного середовища; платежі за нормативне й понаднормативне вико­ристання природних ресурсів і забруднення природного середовища; еко­логічні штрафи за аварійні й залпові викиди і скиди шкідливих речовин.

Для розробки корпоративних програм запровадження екологічного аудиту рекомендується використовувати світові й вітчизняні вихідні доку­менти та положення, а саме:

• Європейський регламент з екологічного управління і аудиту 1836/93;

• стандарти Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР);

• стандарти серії ISO 14000 і ДСТУ ISO 14000-97.

Стандарти ЄБРР розроблено для формування вимог щодо конкурсного добору інвестиційних проектів розвитку підприємств загального типу. Будь-яка особа чи компанія, яка здійснює аудит для перевірки відповідності ви­могам Європейського банку реконструкції і розвитку, користується стандар­тами цього банку (це можуть бути аналоги для розробки галузевих стан­дартів).

Стандарти ЄБРР містять:

• ціль та завдання проведення екоаудиту;

• протокол екоаудиту;

• договір на проведення екоаудиту;

• основні принципи, що регулюють екоаудит;

265

Рис. 4.8