Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Глава 04 (202-289).doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Глава 4

Система корпоративного екологічного управління

Д ля пошуку шляхів скорочення витрат на екологічні платежі підприєм­ство у функціональних межах свого екоменеджменту може періодично проводити спеціалізований аудит розрахунків платежів за використання природних ресурсів:

  • за землю;

  • за користування водними об'єктами;

  • за розміщення відходів;

  • за користування енергією тощо.

Модель сучасної системи екоменеджменту й аудиту підприємства з урахуванням європейських вимог наведено на рис. 4.6.

Крім того, обов'язковий екоаудит може здійснюватись у випадках:

  • екологічного оцінювання нерухомого майна під час передавання власності;

  • приватизації й банкрутства юридичних і фізичних осіб, які здійсню­ють екологічно небезпечні види діяльності;

  • проведення екологічного страхування для визначення ставок чи розмірів страхових платежів та (або) відшкодування збитків, за­подіяних порушенням вимог екологічного законодавства;

  • кредитування юридичних і фізичних осіб, що здійснюють підприєм­ницьку діяльність;

  • надання підприємствам, незалежно від форм власності, безповорот­ ної допомоги з державних екологічних фондів;

  • оцінювання діяльності з ліквідації наслідків аварій і стихійних ката­строф;

  • прийняття рішень державними органами щодо продовження дії лі­цензії, дозволів, виданих підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які здійснюють експлуатацію екологічно небезпечних об'єктів, а також під час задоволення заяв підприємств, організацій, громадян на отримання позначки про високий екологічний стандарт продукції (так звані «зелені позначки»);

  • виконання міжнародних зобов'язань України в галузі раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природ­ ного середовища, забезпечення екологічної безпеки;

  • визначених урядом, керівництвом корпорації.

Корпоративна програма екологічного аудиту має передбачати захист інтересів товаровиробників, еколого-економічний механізм ціноутво­рення.

Екоаудит здійснюється на договірній основі на звернення замовника, тобто товаровиробника, до аудиторської фірми для надання кваліфікованої комплексної (правової, екологічної, технологічної, маркетингової, інжи­нірингової) або спеціалізованої допомоги у вирішенні інвестиційних, рин­кових та природоохоронних проблем. У договорі (контракті) визначаються цілі екоаудиту. Вони можуть бути різними залежно від того, які проблеми виникли в замовника з постачальниками, технологічним та екологічним станом виробництва, з державними інспекційними органами, з інвестора-

2 60

4.7 Механізми ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління

Рис. 4.6

Модель системи екологічного менеджменту й аудиту підприємства

Глава 4

Система корпоративного екологічного управління

м и, суміжниками й у цілому з розвитком підприємства і конкурентоспро­можністю його продукції.

Екоаудит може проводитись як у складі комплексу заходів щодо фінан­сового оздоровлення підприємства, так і самостійно. У будь-якому випадку його висновки й рекомендації мають конфіденційний характер, що свідчить про захист інтересів товаровиробника. Захист від самого себе або від усіх інших у ринковому середовищі означає, що керівник підприємства вичер­пав власні можливості управлінської компетенції, а зрозумівши це, запро­сив незалежних екоаудиторів. Висновки аудиту в цьому випадку можуть бути несподіваними для управлінського персоналу. Однак для розумного й далекоглядного керівника вони будуть дуже доречними для прийняття пра­вильного рішення. Основне в цьому разі те, що екоаудит може встановити об'єктивний конфіденційний діагноз і надати кваліфіковані рекомендації для усунення недоліків.

Можливості екоаудиту у виборі рекомендацій і заходів щодо захисту інтересів товаровиробника в зовнішньому середовищі, особливо в ринкових умовах, набагато більші, ніж у керівника підприємства. Це пояснюється, по-перше, більшою поінформованістю спеціалізованих екоаудиторських фірм, а по-друге, наявністю в них відпрацьованих власних методології або інстру­ментів захисту інтересів товаровиробника, які є їхньою комерційною таємницею (управлінське ноу-хау).

Не всі керівники підприємств розуміють вигоди від екоменеджменту й систематичного проведення екоаудиту, що створює психологічні бар'єри на шляху запровадження екоаудиту. Для керівників підприємств здійснення або входження в систему екоменеджменту й екологічного аудиту може зда­ватися невиправданими витратами коштів. Насправді ж запровадження стандартів екоменеджменту й екоаудиту є вигідним капіталовкладенням, оскільки сприяє:

  • зменшенню витрат на видалення відходів через зменшення їхньої маси;

  • зменшенню витрат на сировину шляхом більш ефективного її вико­ристання та зменшення маси відходів;

  • зменшенню витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій та підвищення ефективності технологічного процесу;

  • поліпшенню інформації, на якій ґрунтується рішення про вибір тех­нології, що дає змогу вигідніше витрачати гроші;

  • зменшенню витрат на воду та енергію завдяки більш економному й раціональному їх використанню;

  • підвищенню рівня виробництва, оскільки робітники краще працю­ють там, де відчувають відповідальність керівництва і турботу про себе;

  • розширенню ринків збуту товарів серед «екологічно свідомих» по­купців;

  • поліпшенню іміджу підприємства, особливо якщо воно має «зелену позначку».

Корпоративний екологічний аудит тісно пов'язаний з екологічною ціною, еколого-економічними витратами поточного й перспективного

262

4.7 Механізми ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління

періодів, екологічною рентою, вартістю екологічної шкоди від використан­ня ресурсів з урахуванням сукупних витрат. Усі ці витрати визначаються в процесі ціноутворення, коли значну роль відіграє екологічний аудит у міру зростання екологічних витрат із розширенням екологічних обмежень у разі застосування нових технологій, тобто в процесі екологізації технологій.

Розглянемо основи екологічного ціноутворення і місце екоаудиту в ньому у випадку накопичення забруднювальних речовин у навколишньому середовищі.

Якщо кількість емісій перетворюваних забруднювальних речовин пере­вищує асиміляційну ємність навколишнього середовища, то ці речовини накопичуються і частково набувають властивостей неперетворюваних за­бруднювачів. Коли рівень емісії досить низький, викиди можуть асимілюва­тися природним середовищем, що приводить до розвитку взаємозв'язку між поточними емісіями й шкодою в майбутньому.

Поточні емісії викликають поточні пошкодження, а майбутні емісії — шкоду в майбутньому, однак рівень майбутніх пошкоджень не залежить від поточних емісій. Ця незалежність розподілу між різними періодами часу дає змогу дослідити ефективність розміщення забруднювачів за допомогою аналізу динамічної економічної ефективності.

Зазвичай вихідним пунктом аналізу є отримання максимально чистого прибутку при використанні відходів. Проте краще використати еквівалент­ну форму: мінімізація двох різних видів витрат — вартості відшкодувань і вартості регулювання або запобігання забрудненню середовища.

Для графічного дослідження ефективності розподілу (алокації) потрібно мати дані про те, як змінюються витрати на запобігання забрудненню природного середовища залежно від ступеня регулювання і як завдана шкода залежить від кількості забруднень. Економістами узгоджено лише загальний вигляд цих залежностей. Більш детальні дані можна отримати за допомогою проведення екологічного аудиту на конкретному промисловому підприємстві з урахуванням місцевих умов. Таким чином, екоаудит надає можливості для коректного врахування екологічних чинників у процесі ціноутворення.

У цілому гранична (маргінальна) шкода, яку спричинила одна одиниця забруднювальної речовини, збільшується зі зростанням кількості емісій. Тобто якщо кількість забруднювальної речовини, що викидається в навко­лишнє середовище, невелика, то і маргінальна шкода досить незначна. Од­нак коли ця кількість збільшується, одиниця забруднювальної речовини може викликати значну шкоду. Це пояснюється тим, що малі кількості за­бруднень легко розріджуються в природному середовищі, а за підвищеної концентрації розрідження середовище гірше витримує навантаження.

Маргінальні витрати на запобігання екологічній шкоді зазвичай зроста­ють при збільшенні регульованої кількості забруднювачів. Наприклад, на підприємстві поставлена мета — зменшити емісію забруднювальних речо­вин шляхом встановлення електростатичного фільтра, який уловлює 80 % частин. Якщо бажають підвищити ступінь очищення за рахунок послідовно­го встановлення ще одного фільтра, це забезпечить уловлювання 80 % час­ток від залишкових 20 %, або 16 % від обсягу емісії. Отже, перший фільтр забезпечить зменшення емісії на 80 %, а другий фільтр, який коштує стільки

263