Організаційне забезпечення

Успішне створення, впровадження й функціонування системи корпора­тивного екологічного управління вимагає узгодженості та участі в цій роботі всіх працівників корпорації, всіх її структурних підрозділів. Відповідальність за виконання розроблених програм, здійснення корпоративної екологічної політики несе весь персонал корпорації, а не лише персонал системи еко­логічного управління, який більшою мірою виконує функції організаційно­го забезпечення.

Особлива й головна відповідальність за реалізацію корпоративної еко­логічної політики покладена на керівництво корпорації (раду директорів, виконавчу дирекцію). Розподіл відповідальності, як і функціональних обов'язків, повинен регламентуватися спеціальними положеннями щодо взаємодії підрозділів корпорації під час реалізації функцій КЕУ. У межах структурних підрозділів корпорації, її підприємств можуть бути створені спеціальні служби екологічного управління, які мають повноваження щодо формування програм і планів реалізації корпоративної екологічної політи­ки, екологічного оздоровлення й контролю екологічних аспектів діяльності, участі в прийнятті загальних управлінських рішень.

4.5 Призначення і основні принципи створення системи корпоративного екологічного управління

Я к показує практика, доцільно створювати корпоративну програму еко­логічного аудиту як механізму забезпечення високої ефективності функціонування системи корпоративного екологічного управління.

СИСТЕМНІ ВИМОГИ ДО УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ І ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

Сучасні системні вимоги до управлінського персоналу обов'язково по­винні містити екологічні аспекти. Вони поділяються на загальносистемні і професійні.

Загальносистемні вимоги. До них належать такі:

1. Знати і вміти застосовувати на практиці екологічне законодавство, стан­дарти (у тому числі міжнародні), норми.

2. Знати і вміти орієнтуватися у сфері дії екологічних законів, принципів, правил; отримувати користь від їх застосування.

3. Володіти системною методологією пошуку й прийняття оптимальних рішень в умовах зростання екологічних і соціальних вимог до якості жит­тя.

4. Вміти розробляти філософію діяльності підприємства, його соціально- екологічну політику, які не суперечать філософії й політиці досягнення належної якості життя.

5. Вміти знаходити і застосовувати гнучкі принципи й методи управління, а також інноваційні запобіжні заходи для збалансованого розвитку.

6. Розуміти і діяти відповідно до правила поведінки власника: право влас­ності не зменшує відповідальності, а, навпаки, значно підвищує її перед суспільством.

7. Розуміти, вміти аналізувати і синтезувати, застосовувати в управлінській діяльності системний інтегрований підхід до ефективності як сукупності економічних, екологічних і соціальних цілей діяльності підприємства.

8. Вміти бачити проблему, формулювати цілі, знаходити шляхи їх досяг­нення, визначати пріоритети в досягненні цілей, аналізувати й оцінюва­ти проміжні результати, володіти методами управління для досягнення кінцевого результату.

9. Володіти сучасними методами ієрархічного аналізу системних зв'язків і взаємовпливу функціональних підрозділів, методами факторного систем­ного аналізу взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, еко­номіко-математичними методами оцінки варіантів рішень щодо стратегії розвитку підприємства, еколого-економічними методами прогнозування й моделювання збалансованого розвитку підприємства.

10. Володіти системою ринкових методів маркетингу, екологічного менедж­менту та аудиту.

11. Розуміти, що природні ресурси обмежені, і завдана підприємством шко­да ще більше обмежить їх у майбутньому. Керуватися у своїй діяльності екологічною політикою обмеження використання ресурсів.

Професійні вимоги. Перелічити їх можна, виходячи з відомого принци­пу Генрі Форда в сучасній інтерпретації: підприємство не може розвивати-