Зміст слова. Лексичне значення слова

План змісту слова – досить складне явище. У змісті слова слід розрізняти:

а) лексичне значення, що передає певний смисл, властивий саме цьому слову;

б) граматичні значення, що передають характерні граматичні категорії цього слова; в) багатозначність слова.

Лексичне значення – це конкретний смисл, зміст, який має слово, та відповідність, яка встановлюється між звуковим комплексом (назвою) і тим об’єктивно існуючим предметом або явищем дійсності.

Так, слово книга означає назву предмета, слово читати є назвою певної дії, слово червоний називає відповідний колір предмета. Кожне із зазначених слів пов’язане із співвідносними поняттями, які сформувались у свідомості людини на основі сприйняття навколишнього світу і зберігаються в її пам’яті.

У процесі мовлення лексичне значення слова може змінюватися – переосмислюватися, розширюватися, звужуватися, набувати різних відтінків тощо.

Прикладом розширення лексичного значення може бути слово банан. Зберігаючи усі свої закріплені у тлумачному словнику значення (1.Пальмоподібна тропічна рослина з величезним листям і великим суцвіттям. 2.Довгастий солодкуватий плід цієї рослини), воно набуло нового – одяг, штани, що мають м’які складки в талії та звужуються донизу (слово вживається тільки в множині).

Звуження лексичного значення: слово чорнило мало декілька значень – назва чорної фарби, назва розчину купоросу для фарбування чобіт, назва рідини для писання. Нині слово вживається з останнім значенням.

За наявністю чи відсутністю лексичного значення розрізняють слова повнозначні і неповнозначні. Повнозначні, або самостійні, слова характеризуються наявністю лексичного значення, вони співвідносні з певним поняттям, виконують номінативну функцію, можуть мати емоційно-експресивне забарвлення. Неповнозначні, або службові, слова лексичного значення не мають, вони позбавлені номінативної функції і служать для вираження відношень між повнозначними словами та для зв’язку їх в мовленні. Так слово і виражає єднальні відношення між словами, наприклад, брат і сестра, а слово по виражає обставинні відношення місця між назвами дії і предмета – бігти по полю.

Крім того, у мові є слова, що не входять до жодної з названих груп слів і вживаються для вираження почуттів, емоцій та волевиявлення: ах, ой, тсс, ну, но та ін.

Однозначність і багатозначність слова. Слова однозначні та багатозначні

Повнозначні слова можуть мати одне або декілька лексичних значень. Тому їх прийнято поділяти на однозначні, або моносемантичні (від гр. monos – один і semantikos – означаючий), та багатозначні, або полісемантичні (від гр. poly – багато і semantikos).

Слово, що має тільки одне значення у будь-якому контексті, називається однозначним. Таких слів у мові небагато. До них належать переважно слова, які є термінами: азот, гіпотенуза, антонім, кисень, дисертація тощо, власні назви – Місяць, Дніпро, Київ, Тарас Шевченко, Павличко тощо, деякі слова з конкретним значенням: олівець, автобус, підвіконня, тиждень і т.д., а також слова з емоційним забарвленням: нероба, невіглас, дивак, благосний.

Більшість слів в українській мові, як і в будь-якій іншій, є багатозначними. Так називаються слова, які мають два або більшу кількість лексичних значень. Наявність у слові декількох пов’язаних між собою значень, що виникають у зв’язку з розвитком вихідного, первинного значення, називається багатозначністю, або полісемією. (від гр. poli – багато і sema – знак). Так, слово грати за тлумачним словником сучасної української мови має вісім значень. Серед них первинним, вихідним є значення виконувати що-небудь на музичному інструменті, а решта значень є вторинними, похідними від першого та безпосередньо зв’язаними з ним (домагатися свого – грати на нервах, перебувати весь час у русі – риба грає, забавлятися – грати олівцем, іскритися, пінитися, шумувати – вино грає, блищати, шерехтіти – сніг грає тощо).

Різні значення багатозначного слова реалізуються і стають зрозумілими тільки у контексті, у зв’язку з іншими словами.