60.Наслідки міжнародної трудової міграції

Вплив міграційних процесів на країни імміграції та еміграції є багатоаспектним.

Наслідки для країн імміграції

1.  Країни імміграції мають суттєві вигоди від підготовки спеціа­ лістів іншими країнами. Так, за сучасними оцінками, чиста вигода для країни, що приймає, від залучення одного "середнього" вченого-гуманітарія становить 230 тис. дол. США, вченого у галузі су­спільних наук — 235 тис. дол., інженера — 253 тис. дол., лікаря —646 тис. дол.

2.  Фірми країн імміграції мають економію як за рахунок ниж­чої оплати праці іммігрантів, так і за рахунок того, що праця іно­земних робітників дає змогу знизити загальний рівень заробітноїплати.

3.  Робітники-емігранти сприяють омолодженню структури трудо­вих ресурсів країн імміграції.

4.  Грошові перекази емігрантів на батьківщину сприяють розши­ ренню реалізації товарів країн імміграції за кордоном.

Разом з тим наплив робітників з-за кордону ускладнює пробле­му зайнятості в країні, негативно впливає на економічне становище місцевих працівників. Поряд з економічними, виникають соціальні, культурні, правові та інші проблеми.

Наслідки для країн еміграції

Для аналізу економічних наслідків міжнародної міграції робо­чої сили скористаємося простою економічною схемою імміграції, зображеною на рис. 1.9.1, та зробимо такі припущення:

1)  головною та єдиною причиною міжнародної міграції є різний рівень середньої реальної заробітної плати у різних країнах;

2)  у світі є дві країни: країна 1 з низькими доходами та трудови­ми ресурсами у розмірі ОС, яка є експортером робочої сили; країна 2 з високими доходами та трудовими ресурсами у розмірі О'С\ яка є імпортером робочої сили;

3)  прямі Dl та D2 показують попит на робочу силу відповідно у країні 1 та країні 2;

4)  якщо міжнародної трудової міграції не існує, то обидві краї­ни використовують весь наявний у них запас трудових ресурсів всередині країн та забезпечують середній рівень реальної зарплати у розмірі відповідно Р та F;

5)  міжнародна міграція не веде ні до яких витрат;

6)  у жодній з країн закони не перешкоджають міжнародній міграції.

Еміграція робочої сили із країни 1 буде мати такі наслідки для її економіки:

1) середній рівень реальної заробітної плати зросте з Р до Р ;

2)    обсяг національного продукту (сума граничного продукту, створеного робочою силою у грошовому виразі) зменшиться з ОАВС до OADF;

3) загальний фонд заробітної плати (ставки заробітної плати, помножені на кількість працівників) зміниться з ОРВС до OPmDF;

4) дохід бізнесу (підприємців), який дорівнює різниці обсягу на­ ціонального продукту та загального фонду заробітної плати, зменшиться з РАВ до PmAD.

61.Поняття капіталу,його сутність

Капітал – це авансова вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, самозростає.Перетворення звичайних грошових знаків на капітал включає як чисто технічні, техніко-організаційні моменти, так і соціально-економічні. По-перше, виробник (власник капіталу) повинен вступити у відносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва. По-друге, якщо його наявного капіталу недостатньо для організації ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб узяти необхідну суму грошей у борг. По-третє, він повинен найняти необхідну кількість робітників, щоб забезпечити ефективне функціонування засобів виробництва, якщо цього потребують обсяги виробництва.Отже, перетворюючи свої гроші на капітал, виробник повинен вступити в економічні стосунки з підприємствами, що виробляють необхідні йому товари та послуги, та з індивідами, що в силу певних причин отримують засоби для існування не за допомогою власної підприємницької діяльності, а шляхом найму за гроші.Таким чином, капітал – це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами є:

- високорозвинене товарне виробництво і обіг;

- наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;

- зосередження у частини господарчих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;

- відсутність власних засобів виробництва у частини господарчих агентів, що змушує їх найматися.А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход. Д. Рікардо – як ту частину багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення в дію праці. Дж. С. Мілль – як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, який забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя та матеріали, а також харчування та інші засоби існування для робітників на час виробничого процесу. Названі підходи до визначення капіталу дещо односторонні, пов’язують цю категорію з сукупністю речових факторів виробництва. Якщо розглядати капітал як певне вкладання, що дає змогу отримувати доход, то до нього треба віднести і вкладання у робочу силу. Цей підхід запропонований Г. Беккером, Дж. Мінсером та іншими вченими, має назву “концепції людського капіталу”. Під ним розуміють витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивіда (навчання в школі, вузі, на виробництві, піклування про власне здоров’я).Значного поширення набув погляд на капітал як на один із виробничих факторів, що поряд з працею, землею приносить доход. Основоположником такого підходу можна вважати французького економіста Ж. Б. Сея.Усі ці підходи загалом можна охарактеризувати як народногосподарські (макроекономічні).