114. Інтеграційні процеси а Північній Америці

Північноамериканська економічна інтеграція зумовлена глобальними змінами в системі світових господарських зв'язків, що набули характеру стійкої планетарної тенденції. Вона є продуктом прогресуючого процесу інтернаціоналізації господарського життя, взаємопроникнення і взаємопереплетення національних економік, значна частина яких перетворилася в потужні продуктивні сили, що переросли можливості внутрішнього сукупного попиту й активно шукають нових ринків (товарів, послуг, капіталів, новітніх технологій) за межами власних державних кордонів.Північноамериканська економічна інтеграція є також результатом входження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні зв'язки втрачають свою допоміжну відносно політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор існування (точніше – виживання) світового співтовариства.У такому просторі роль Північної Америки визначається тепер уже не силою впливу США на світогосподарські зв'язки, а силою спільних потенційних можливостей трьох по-своєму великих національних економік Північноамериканського континенту, об'єднаних в одну.

Так у Західній півкулі інтеграційні тенденції знайшли своє продовження в Латиноамериканському регіоні у спільному ринку групи країн Південного Конусу – МЕРКОСУР, а на Північноамериканському континенті в зоні вільної торгівлі – НАФТА, що заявила про себе як тристороннє економічне інтеграційне об'єднання континентальних масштабів, що включає Мексику, США і Канаду.Найбільше розвиненим інтеграційним угрупованням у Північноамериканському регіоні є НАФТА – Північноамериканська асоціація вільної торгівлі, утворена в січні 1994 р. США, Канадою, Мексикою (назва НАФТА складається з перших букв слів North American Free Trade Association).

Якщо говорити про витоки формування НАФТА, то вони обумовлені вже зазначеними планетарними тенденціями, конкретизованими в посиленні економічної взаємозалежності й поглибленні взаємопроникнення трьох північноамериканських держав. Саме на цих засадах на Північноамериканському континенті виникає прообраз майбутнього єдиного господарського комплексу, в якому національні економіки (Мексики, Канади і США) інтегруються і починають функціонувати як складові єдиної господарської системи в зародковому її вигляді.

115. Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) об'єднує 21 країну. Наприкінці минулого століття в неї прийняті Росія, В'єтнам і Перу. Тоді ж було вирішено "заморозити" прийом нових членів на найближчі 10 років. Появі АТЕС у 1989 році передувало створення в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) ряду об'єднань економічного характеру. Їх мета полягала в тому, щоб налагодити ділові зв'язки та сприяти осмислення величезного господарського потенціалу входять до нього країн.Перша зустріч керівників країн АТЕС відбулася в 1993 році в американському місті Сіетлі. У спеціальній заяві вони наголосили на необхідності підтримки багатосторонньої торгової системи і свою готовність продовжувати знижувати торговельні та інвестиційні бар'єри.

Але особливо важливим виявилося наступне нарада лідерів країн АТЕС, що відбулося в листопаді 1994 року в Богорі (Індонезія). Вони взяли від імені своїх держав зобов'язання встановити вільний торгово-інвестиційний режим не пізніше 2020 року, тобто скасувати будь-які обмеження в цій області. Що стосується індустріалізації країн АТЕС, то вони обіцяли виконати це завдання ще раніше - до 2010 році. Це і слід розглядати нині як кінцеву мету діяльності АТЕС.

До теперішнього часу учасниками АТЕС є 21 країна і територія - Австралія, Бруней, Гонконг, Канада. Чилі, Китай, Індонезія, Японія, Південна Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа - Нова Гвінея, Філіппіни, Сінгапур, Тайвань, Таїланд, США, Росія, В'єтнам, Перу. Деякі з цих країн і територій не були ініціаторами створення АТЕС, а вступили в організацію трохи пізніше, в зокрема Китай, Гонконг і Тайвань в 1991 році, Мексика і Папуа - Нова Гвінея - В 1993 році, Чилі - у 1994 році, Росія, В'єтнам і Перу - в 1997 році.

Вага країн АТЕС у світовій економіці і народонаселення вельми вражає. На них припадає майже 40 відсотків населення нашої планети. Але ще більш значуща роль країн АТЕС в світовому господарстві. Діяльність АТЕС здійснюється за посередництвом ряду створених для координації її діяльності органів. Так, у січні 1993 року в Сінгапурі був утворений секретаріат, який формує робочі програми, полегшує зв'язок між членами організації та забезпечує контакти державних, підприємницьких і інших установ. У тому ж році було створено Комітет з торгівлі та інвестицій. Заснований в 1994 Економічний комітет АТЕС є форумом для обміну економічної інформацією та думками з питань господарського розвитку в регіоні.