107. Економічні наслідки приєднання країн до інтеграційних об'єднань

 Безумовно, інтеграційні процеси в міжнародній економіці мають низку позитивних наслідків. По-перше, є можливість вирішити проблеми торговельної політики. Інтеграційні об'єднання дають змогу створити більш стабільне і прогнозоване середовище для взаємної торгівлі та взаємодії у рамках таких інституцій, як Світова організація торгівлі. По-друге, з'являються передумови використання переваг економіки масштабу. Це досягається завдяки розширенню ринку, зменшенню трансакційних витрат тощо.      По-третє, виникає обмін досвідом структурної перебудови економіки в трансформаційні періоди. Більш розвинені країни підключають своїх сусідів до здійснення економічних реформ.           Для оцінки відповідності створення інтеграційного угрупування інтересам міжнародної економіки в цілому в першій половині 90-х р. XX ст. спеціалісти світового банку сформулювали ряд критеріїв:      регіональні торговельні угоди мають охоплювати всі без винятку галузі економіки;      лібералізація торгівлі на умовах режиму найбільшого сприяння має передувати утворенню будь-якого нового інтеграційного угрупування або супроводжувати його, особливо якщо початкові тарифи є високими;      перехідний період не повинен перевищувати 10 років і включати чіткий графік лібералізації торгівлі в окремих галузях;      загальний митний тариф, що впроваджується в межах митного союзу, не повинен перевищувати найнижчий тариф, що діє в країнах, щодо яких застосовується режим найбільшого сприяння;      правила вступу нових членів в інтеграційне угрупування мають бути досить ліберальними і не перешкоджати його розширенню;      правила визначення країни походження товару мають бути прозорими і не використовуватись для протекціонізму всередині угрупування;      необхідний швидкий перехід до більш розвинених форм інтеграції, які є більш привабливими порівняно з менш розвиненими, оскільки забезпечують більш раціональний розподіл і використання факторів виробництва;      після створення інтеграційного угрупування антидемпінгові правила не повинні використовуватись у відносинах з її членами, а щодо третіх країн мають бути встановлені прозорі правила їх використання.      В кінцевому підсумку інтеграційне угрупування має сприяти зростанню добробуту не тільки членів угрупування, але і третіх країн.       Підвищення добробуту в країні відбувається в тому випадку, коли виробництво в цій країні - члені митного союзу заміщується дешевим імпортом іншої країни - учасниці цього союзу. Допустимо, що всі економічні ресурси використовувались повністю, як до, так і після створення митного союзу. Це збільшує добробут країни-члена, оскільки в дію вступає принцип порівняльної переваги і зумовлена ним спеціалізація у виробництві. Як уже наголошувалось, виграють і треті країни, оскільки діє мультиплікативний ефект.

108. Еволюція розвитку інтеграційних процесів у західній європі

Початок процесам інтеграції в Західній Європі поклало підписання 18 квітня 1951 p. ФРН, Францією, Італією та країнами Бенілюксу Паризької уго­ди про створення Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС), яке почало функціонувати у серпні 1952 p. Воно мало на меті утворення спільного ринку продуктів горнорудної промисловості (вугілля, залізної руди, криці й металобрухту). Передбачалося колективне регулюван­ня обсягів виробництва, рівня цін та інвестиційних про­грам у цих галузях.

25 березня 1957 p. у Римі ФРН, Франція, Італія та країни Бенілюксу уклали Угоду про створення Євро­пейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом) та Європейського економічного співтовариства. Перша організація мала на меті створення спільного ринку си­ровини та обладнання для атомної енергетики, об'єднан­ня зусиль в галузі ядерних досліджень.

Метою Європейського Економічного співтовариства (ЄЕС) прого­лошувалося:

q       поступова ліквідація обмежень у торгівлі між краї­нами-учасницями;

q       ліквідація перешкод для пересування людей, капі­талів та послуг між державами ЄЕС;

q       зближення законодавств країн ЄЕС;

q       розробка принципів узгодженої економічної політики;

q       спільна політика в галузі транспорту та сільського господарства.

Угоди почали набули чинності з весни 1958 p.

Великобританія не спромоглася очолити інтеграційні процеси в Європі. Тому вона зробила спробу протис­тавити цьому власне об'єднання. У червні 1959 p. у Сток­гольмі на нараді Великобританії, Австрії, Данії, Норвегії, Португалії, Швейцарії та Швеції було ухвалено рішення про створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). 4 січня 1960 p. було укладено договір про створення ЄАВТ, щоправда ця організація не була ефективною.У 1973 p. Великобританія, Данія та Ірландія стали членами ЄЕС, у 1981 p. членом ЄЕС стала Греція. Початком європейського політичного співробітниц­тва можна вважати зустріч на вищому рівні країн-членів ЄЕС в Гаазі у грудні 1969 p. У лютому 1986 p. Єдиний європейський акт юридично закріпив функції європейсь­кого політичного співробітництва в межах Європейського співтовариства.