16. Надійність систем управління. Визначення та суть.

Надійність системи – це спроможність системи виконувати свої функції (зберігати запроектовану якість) впродовж заданого часу. Стосовно до будівельного виробництва організаційно-технологічна надійність – це спроможність (імовірність) того, що запроектоване рішення буде виконане. Це може стосуватися тривалості виконання робіт, будівництва в цілому, трудових затрат.

Враховуючи складний характер взаємозв’язку між процесами, які відбуваються при будівництві, під надійністю слід розуміти надійність отримання результату функціонування системи.

В основі теорії надійності лежить поняття відмови-виходу з ладу системи частково або повністю. Для систем будівельного виробництва характерні не повні відмови, а часткові, які приводять до певних витрат.

Надійність системи кількісно характ коеф готовності (як відношення часу безвідмовної роботи до часу роботи за період, що розглядається) в межах від 0 (повна відмова) до 1 (функціонування без відмов). Надійність системи залежить від надійності елементів, з яких вона складається.

Надійність базується на теорії імовірності та математичній статистиці.

Основні фактори, що визначають організаційно-технологічну надійність можна поділити на дві групи. До першої відносять якості, що закладаються при створенні організації і формуванні її структури: рівень спеціалізації, степінь замкнутості організації (включення її в склад субпідрядних потужностей, механізації, транспорту, виробничої бази, проектних підрозділів), степінь мобільності.

Чим вище показники, тим надійніше робота системи.

До цієї ж групи відносяться: число зовнішніх (по відношенню до організації, що розглядається) учасників будівництва – замовників, субпідрядників, постачальників та інших спряжених систем; число ступіней управління; відстань від управляючого центру до об’єкту управління, кількість контролюючих органів і осіб.

До другої групи відносять фактори, дії яких проявляються в процесі функціонування системи: технологічність проектних рішень, забезпечення комплексної документації в строки, що дозволяють розробити і вирішити всі питання інженерної підготовки будівництва, висока заводська готовність конструкцій, деталей, виробів, що скорочує об’єми робіт, ритмічна і комплексна поставка всіх необхідних ресурсів, інтенсивне використання сучасних високопродуктивних машин і обладнання, неперервне підвищення кваліфікації робітників та інженерних кадрів, раціональне суміщення професій, всебічне використання організаційних і технічних засобів наукової організації праці.

Резервування як особливий спосіб підвищення організаційно-технологічної надійності в рівному степені може бути віднесеним до обох груп факторів.

Резервування – це метод підвищення надійності системи (обєкта) введенням надмірності, тобто додаткових засобів або можливостей понад мінімально необхідних для виконання системою заданих функцій. Воно дозволяє підвищити надійність виробничих систем у порівнянні з надійністю елементів, що її складають.

Наявність резервів всіх видів (матеріальних, трудових) – необхідна умова підтримання стійкого ритму будівельного виробництва. Подорожчання поставок окупається гарантованим досягненням кінцевої мети.

Серед багатьох видів резервування є: структурне резервування, при якому підвищення надійності об’єкта досягається використанням надлишкових структурних елементів, функціональне резервування, при якому використ спроможність елементів виконувати додаткові функції (суміщення професій у робітників).