55. Поняття, предмет та метод трудового права України.

Трудове право – система правових норм, яка регулює трудові відносини мід працівником та власником.

Предметом правового регулювання такої галузі права, як трудове є, насамперед, трудові відносини, тобто суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей у виконанні певної трудової функції. Предметом правового регулювання норм трудового права є також відносини, що тісно пов'язані з трудовими. Трудове право - окрема галузь права України, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю. Трудове право являє собою внутрішньо єдину, цілісну систему загальнообов'зкових правил поведінки, що регулюють трудові, а також деякі інші, тісно зв'язані з трудовими, відносини найманих працівників. Методи трудового права: 1. за нормативним регулювання труд відносин:дозвіл(сторони самостійно встановлюють для себе права та обов”язки в межах, наданих державою), наказ(держава встановлює конкретні умови для всіх учасників відносин), заборона(встановлення державою категоричних умов поведінки у конкретних ситуаціях); 2. за способом впливу на поведінку людей: авторитарний(полягає у виданні державою законів і підзаконних актів) та автономний(має місце коли держава санкціонує прийняття і дію джерела правового регулювання праці).Принципи: загальноправові(принципи гуманізму, законності, демократизму та ін) та спеціальні(свобода праці, рівноправність, стабільність тощо)

56.Поняття, умови та види трудового договору.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Види трудового договору: 1. Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий) укладається з дотриманням загальних положень. 2. Трудовий договір на певний строк. Строковий договір може укладатися лише у випадках, передбачених законодавством, а також у разі, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру подальшої роботи, умов її виконання або інтересів працівника. 3. Трудовий договір на час виконання певної роботи є різновидом строкового трудового договору, однак його припинення пов’язане із закінченням обумовленої договором роботи. 4. Трудовий договір про тимчасову роботу. Такий договір укладається з працівниками, які прийняті на роботу на термін до двох місяців, а для зміщення тимчасового відсутнього працівника – до чотирьох місяців. 5. Трудовий договір про сезонну роботу. Сезонними вважаються роботи, які з природних і кліматичних умов виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше шести місяців. 6. Трудовий договір про сумісництво. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї роботи, регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або на іншому підприємстві, установі, організації або у громадянина за наймом. 7. Трудовий договір про суміщення професій і посад. Від сумісництва потрібно відрізняти суміщення професій і посад, під яким розуміється форма організації праці, за якої працівник, за його згодою, протягом робочого дня або робочої зміни поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, виконує додаткову роботу за іншою професією або на іншій посаді на тому самому підприємстві, установі, організації, за що отримує відповідну плату.

57.Порядок укладання труд догов.Документи необх прийнятті на роботу. Трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією уго-дою, з підляганням внутрішньому трудовому розпо-рядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка наймає працівників, зобов'язується виплачувати праців-никові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законо-давством про працю, колективним договором і угодою сторін. Укладати трудовий договір працівник може на одному або водночас на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Стороною трудових правовід-носин є передовсім фізичні особи. Іншою стороною вис-тупає власник підприємства, установи, організації, упов-новажений ним орган чи фізична особа. Права та обо-в'язки сторін поділяються на: безпосередні, що визна-чаються сторонами; похідні, що передбачені законо-давством, котрі своєю чергою поділяються на необхідні умови, та додаткові умови.

58.Види змін умов труд дог. три види зміни умов трудового договору: переведення на іншу роботу (залежно від терміну розрізняють постійні й тимчасові переведення; за територіальною ознакою виділяють переведення: у межах підприємства, організації, установи або у того самого власника для виконання іншої роботи, не обумовленої трудовим договором, на інше підприємство, в установу, організацію, до іншого власника, на роботу в іншу місцевість, у тому числі разом із підприємством, установою, організацією; переведення на інше підприємство проводиться шляхом звільнення й укладання трудового договору з власником іншого підприємства. Переведення в іншу місцевість вважається направлення на роботу за межі певного населеного пункту. Тимчасові переведення з ініціативи власника. Роботодавець має право перевести працівника тимчасово, строком до одного місяця, на іншу, не обумовлену трудовим договором, роботу без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемії. Переведення з ініціативи працівника. Працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, власник зобов’язаний перевести, за їхньою згодою, на таку роботу відповідно до медичного висновку. Переведення може бути тимчасовим або постійним залежно від стану здоров’я).

Переміщення працівника. Зміна робочого місця працівника за законодавством не вважається переведенням, а відповідно до ч. 2 ст. 32 називається переміщенням працівника на інше робоче місце і не вимагає його згоди. У цьому випадку йдеться про переміщення працівника на тому самому підприємстві на інше робоче місце, в іншій структурний підрозділ у тій самій місцевості, про доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації або посади, обумовлених трудовим договором. Зміна істотних умов праці. У ч. 3 ст. 32 передбачається ще одна зміна умов трудового договору, яка відбувається у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. Аналіз цього положення приводить до висновку, що йдеться про зміни, які викликані об’єктивними причинами на виробництві й стосуються не одного працівника, а цілого підприємства або, принаймні, структурного підрозділу. Такі зміни пов’язані як із загальними економічними, фінансовими умовами в країні, так і зміною законодавства.