14. Понятя і форми реалізації права

Реалізація норм права - це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права. Реалізувати нормативні розпорядження означає втілити в життя.Форми реалізації права за суб'єктами такі: - індивідуальна;- колективна. Форми реалізації права за складністю і характером дій суб'єкта (за участю чи без участі держави) такі: Проста, безпосередня(без участі держави) Складна, опосередкована(за участю держави) Схематично представимо три форми безпосередньої реалізації права:Додержання- утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля у місті 60 км на годину)Виконання - обов'язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обов'язків (наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи). Використання - полягає у використанні можливостей, наданих правовими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення власного інтересу (наприклад, реалізація права на вищу освіту).

15. Застосування права як особлива форма його реалізації .

Стадії застосування правових норм:

встановлення юридично значимих фактів та пошук норми, яку можна застосовувати до них; перевірка достовірності та правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили норми права; з’ясування змісту правової норми; прийняття рішення у справі;

оформлення рішення певним актом застосування.

Необхідність застосування норм права у практичному житті виникає з декількох підстав: тоді, коли передбачені юридичними нормами права й обов’язки можуть виникнути у конкретних осіб без рішення державних органів чи посадових осіб; коли виникає необхідність офіційно закріпити ті чи інші конкретні факти; оформити їх як юридичні; коли є перешкоди для здійснення суб’єктивних прав, або коли вони порушені і вимагається їх відновлення; коли вчинено правопорушення і необхідно визначити міру відповідальності.

16.Характеристика стадій процесу застосування права

1 — це встановлення та аналіз фактичних обставин справи чи ситуації, що потребує врегулювання. На цій стадії застосування правових норм необхідно установити, які дії, подія відбулися і чи мають вони юридичне значення. Метою на цій стадії є встановлення об’єктивної істини, і по суті ця стадія являє собою процесуальну діяльність, що знаходить вираження у зборі, перевірці й оцінці відповідних доказів у справі та їх джерел.

 2 - застосування норм права зводиться до вибору певної норми права, що має врегулювати цю справу, і встановлення автентичності тексту норми права (юридична кваліфікація). На цій стадії встановлюється, на підставі якої норми права повинна розглядатися справа.    При виборі норми права, що передбачає обставини, які варто врегулювати, потрібно упевнитися, що текст використовуваної норми не був змінений у встановленому порядку, чи діє вона в цей момент. Для цього потрібно користатися офіційно виданими текстами. Кожну обрану для застосування норму права досліджують у наступних напрямах: чи діяла норма права в момент, коли відбувалися досліджувані події; чи діє вона в момент розгляду конкретної справи; чи діє вона на території, де розглядається справа; чи поширюється її дія на суб’єктів, пов’язаних з цією справою; чи є текст норми, що застосовується, автентичним її офіційно встановленому змісту.

3— прийняття рішення по справі. Ця стадія передбачає оцінку зібраних доказів, встановлення на їх основі дійсної картини того, що відбулось насправді, кінцева юридична кваліфікація ситуації або спору, визначення юридичних приписів, видання акта застосування права, в якому закріплено результат вирішення юридичної справи, певні юридичні наслідки для конкретних осіб. Прийняте рішення знаходить своє відображення в акті застосування права.

  4— це доведення змісту прийнятого рішення до відома зацікавлених державних органів, посадових осіб, інших осіб та настання фактичних обставин, завдяки чому норма права впроваджується в життя.