Формування дивізії

У наказі про формування дивізії (ЗО липня 1943 р.) відпові­дальним за формування призначено СС-бригаденфюрера і ге­нерал-майора зброї СС Шімана.

У наказі зазначалося, що командною мовою в дивізії мала бути "галицька", а наказовою — німецька. На жаль, командування дивізії не дотримувалося "галицької" командної мови, а ввело ні­мецьку. Гіммлер, незважаючи на застереження Вехтера, окремим наказом від ЗО липня 1943 р. заборонив вживати в дивізії слова "український", "Україна". Це була його офіційна політика.

На початку лютого 1944 р. до "Гайделягру" надійшов наказ вищого фюрера СС і поліції (Der Hoelierer-SS und Polizeifuehrer) В. Комуна з Кракова: дивізія формує бойову групу в силі одного полку, скріплену дивізіоном легкої артилерії та саперним і проти­танковим відділами для поборювання більшовицьких партизанів.

Штаб дивізії негайно повідомив, що такого абсурдного наказу не в стані виконати. На це прийшла відповідь — це наказ райхсфю-рера! (Згодом з'ясувалося, що райхсфюрер такого наказу не да­вав). Наказ відкликали, але через кілька днів знову повторили. Командиром групи став полковник Баєрсдорф, піхотним куренем командував сотник Бріштот, а батареєю гармат — майор Палієн-ко. Група від'їхала трьома ешелонами й включилася в бойові дії у районі північно-західної Галичини й Холмщини. Незважаючи на непідготовленість до бойових дій, вояки набули цінний бойовий досвід і через 4 тижні повернулися до дивізії, яка вже перемісти­лася до Нойгаммера. (Переміщення дивізії до Нойгаммера відбу­валося впродовж трьох тижнів у близько ЗО ешелонах.)

Наприкінці 1943 р. до "Гайделягру" прибув постійний коман­дир дивізії СС-оберфюрер Фріц Фрайтаг. Він був офіцером охо­ронної поліції (Schutzpolizei), командував полком у 4-й СС-по-ліційній дивізії (4. SS-Panzergrenadier-Division). І хоч знав воєн­ну тактику, але був честолюбивий, дріб'язково-бюрократичний й дуже суворий — радикально карав за найдрібніші проступ­ки, описує його начальник оперативного відділу в дивізійно­му штабі майор Вольф-Дітріх Гайке, котрий прибув до дивізії з вермахту в січні 1944 р. На командира української дивізії він не надавався.

Окремі підрозділи дивізії формувалися ще в "Гайделягері", зокрема піхотні полки 1-й, 2-й, 3-й. Пізніше нумерацію зміни­ли на 29-й, 30-й, 31-й. Але серйозне комплектування і форму­вання почалося в Нойгаммері.

Не всі німецькі старшини й підстаршини надавалися до служ­би в українській дивізії. Проблема була в тому, що інспекції, які контролювали й розподіляли офіцерів до окремих родів зброї, нерадо відпускали до дивізії добрих офіцерів, котрих, у загаль­ному, в той час уже не вистачало. Командир дивізії теж вів свою політичну лінію — він хотів мати якнайбільше німецького ра-мового персоналу, незважаючи на його якість.

Для ознайомлення з Військовою Управою Фрайтаг прибув до Львова на дводенний візит 19—20 листопада 1943 р. Члени уп­рави інформували його у 20-хвилинних рефератах: Хронов'ят — про набір, Макарушка — про співпрацю Військової Управи з дивізією, Палій — про опіку над родинами, Кушнір — про культурну опіку, Крохмалюк — про архівні справи.

У травні 1944 р. дивізія закінчувала свій вишкіл. її відвідав райхсфюрер Гіммлер. У своїй промові до старшинського корпу­су він нагадував про спільного ворога — більшовиків і закли­кав до дружби між німцями й українцями. До вояків звертався уже як до "українців", а не "галичан".

У червні дивізію відвідала делегація членів Військової Упра­ви, громадських діячів й батьків вояків, під проводом полков­ника Бізанца й професора Кубійовича.

Назву дивізії, котра в цей час була SS-Freiwillelligen Division "Galizien" (СС-добросольча дивізія "Галичина"), в червні змі­нили на 14. SS-Freiwilligen-Grenadier-Division (galizische Nr. 1) — 14-та СС-добровольча гренадирська дивізія (галицька ч. 1); а від 27 червня — 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (galizische Nr. 1) — 14-та гренадирська дивізія зброї СС (галицька ч. 1).

У середині червня фельдмаршал Модель, головнокомандувач групи армій "Північна Україна", запросив командира дивізії та його штабовців до своєї квартири недалеко Львова на обгово­рення майбутнього введення дивізії в бойові дії. Для дивізії він призначив фронтовий відтинок східніше Станіславова.

Склад дивізії

Воєнний устав, згідно з яким формовано дивізію як піхотну кінно-запряжну дивізію (тип 44 з певними модифікаціями), мав дату 4 січня 1941 p., змінену потім на 15 червня 1943 р. Диві­зія мала число "14" і складалася з трьох піхотних полків (29, ЗО, 31-й), полку артилерії, дивізіону зв'язку, куреня піонерів (саперів), куреня фюзилерів, дивізіону зенітної артилерії, дивізіону проти-' танкової оборони, куреня постачання, одного кінного ескадро­ну, відділу польової жандармерії (після битви під Бродами збіль­шеного до сотні), музичної чоти, двох технічг их "отень, двох са­нітарних сотень, штабової сотні, ветеринарної сотні, польового запасного куреня і самостійного вишкільно-запасного полку.

Штаб дивізії складався з таких відділів:

І а —тактичні завдання, воєнні дії, персональні справи старшин; I b — постачачнч амуніції, зброї, спорядження, транспорту;

1. с — контррозвідка, переслуховування полонених, політич­ний контроль;

2. а — картотека старшин;

II b — картотека підстарший і стрільців;

III — польовий суд для політичних і кримінальних справ вояків;

IV а — обмундирування, харчі; IV b — санітарний;

IV с — ветеринарний;

4. b — зуболікувальний;

5. — автоколона і механічні сотні;

VI — духовна опіка: релігійні справи, преса, театр, радіо, пси- хологічні справи, пропаганда (сюди належало 6 воєнних звіто- давців, 2 рисувальники, 2 фотографи, фільмовий оператор, ра- діооператор, 2 радіотехніки, 6 автоводіїв).

Командирові дивізії були ще безпосередньо підпорядковані ди­візійна штабна сотня, польова жандармерія та пізніше — уже в Словаччині — польовий шпиталь. (Після боїв під Бродами но-восформована дивізія отримала дозвіл на свій власний польо­вий шпиталь — німецькі дивізії таких не мали, а поранені їха­ли до шпиталів у свої рідні місцевості).

У штабі була одна шифрувальна машина "Енігма", котра мала спроможність на 22 мільярди кодових комбінацій без повторення. Уважилося, що ключ до її кодів був не до розв'язання. її вживали для пересилання кодованих повідомлень до вищих штабів.

Вся зброя і все спорядження були німецькі. В українській ди­візії воно не було однорідне. Під час постою у Словаччині диві­* зія отримала чи здобула багато зброї чеського виробництва.

Піхотні полки складалися з двох куренів (батальйонів) перед боями під Бродами (трьох — після Бродів) та 13-ї і 14-ї сотень.

Склад штабу піхотного полку (в дужках подано відповідні від­діли дивізійного штабу):

Командир зі своїм штабом:

1. Ад'ютант — тактика, канцелярія, редагування наказів, та­ємні документи, воєнний щоденник (Іа, На).

2. Старшина для доручень — організаційні справи, інспек­ції, розбудова становищ, зброя і амуніція, статистика (Ib, IIb).