- •Розділ 1 сутність та значення аудиторської діяльності в митній системі
- •Суть митного пост-аудиту, його мета, завдання та функції.
- •Предмет, об’єкти та суб’єкти митного пост-аудиту.
- •Відмінність митного пост-аудиту від ревізії та незалежного аудиту.
- •Методичні прийоми та процедури митного пост-аудиту.
- •Міжнародний досвід розвитку та функціонування митного пост-аудиту.
- •Розділ 2 організація, планування та документування митного пост-аудиту
- •Організація проведення перевірок суб’єктів зед митними органами.
- •2. Основний (сама перевірка).
- •Основні етапи митного пост-аудиту.
- •Планування митного пост-аудиту.
- •Документування результатів і формування матеріалів перевірок суб’єктів зед.
- •Права, обов'язки та відповідальність сторін при здійсненні митного пост-аудиту.
- •Розділ 3 система аналізу та управління ризиками в митному пост-аудиті
- •Поняття ризику та завдання системи аналізу і управління ризиками в митному пост-аудиті.
- •3.2. Класифікація критеріїв та сфер ризику під час митного пост-аудиту
- •Розділ 4 методика митного пост-аудиту зовнішньоекономічних операцій
- •4.1. Класифікація джерел інформації для митного пост-аудиту зовнішньоекономічних операцій
- •4.2. Перевірка змісту та порядку оформлення зовнішньоекономічного
- •4.3. Методика перевірки правильності визначення митної вартості товарів
- •4.4. Методика митного пост-аудиту цільового використання товарів і транспортних засобів
- •4.5. Методика митного пост-аудиту експортних операцій
- •Типова кореспонденція рахунків з обліку експорту товарів
- •4.6. Методика митного пост-аудиту імпортних операцій
- •Типова кореспонденція рахунків з обліку імпорту товарів
- •4.7. Методика митного пост-аудиту операцій з давальницькою сировиною
- •4.8. Методика митного пост-аудиту операцій із товарами і транспортними засобами, що ввозяться в якості гуманітарної допомоги
- •4.9. Види правопорушень у сфері зед. Відповідальність суб’єктів господарювання за виявлені порушення.
- •Словник термінів
- •Контрольні тестові завдання
- •1. Яким нормативним документом регламентується порядок здійснення перевірок зовнішньоекономічних операцій суб’єктів зед посадовими особами митних органів:
- •2. Митний пост-аудит – це:
- •3. Який документ є основою для прийняття рішень за результатами перевірки суб’єкта зед:
- •4. Згідно з Кіотською конвенцією метою митного пост-аудиту є:
- •6. Планова виїзна перевірка – це:
- •Документація результатів митного пост-аудиту складається з:
- •13. Який прийом контролю застосовується для перевірки збереження товарів на митних ліцензійних складах:
- •14. Робоча документація:
- •15. За скільки днів до початку планової перевірки керівництво суб’єкта зед попереджається про її проведення:
- •16. У скількох екземплярах складається Акт про результати перевірки:
- •17. Виявлений ризик - це:
- •18. Об’єктом аналізу ризиків під час митного пост-аудиту є:
- •19. До товарів групи «прикриття» відносяться:
- •20. Яка установа видає висновок про те, що готова продукція вироблена внаслідок переробки давальницької сировини, вартість якої становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції:
- •21. До фактичних методологічних прийомів контролю не відноситься:
- •Робочий план перевірки – це:
- •Список використаних джерел:
- •Про проведення позапланової
- •Посвідчення на право проведення перевірки № 75
- •Підстава: ст. 41, 60, 69 Митного кодексу України, пкму від 23.12.04 р. № 1730, наказ Дніпропетровської митниці від 28.09.09 р. № 367 .
- •Додаток в Журнал обліку видачі посвідчень на право проведення перевірки
- •Додаток д Журнал реєстрації перевірок контролюючими органами
- •49026, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Кіровське, вул. Жовтнева, буд. 26
- •Додаток е Акт про результати перевірки
- •Вступна частина
- •Описова частина
- •Заключна частина
- •Додаток ж журнал реєстрації актів про проведення перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на підприємстві
- •Додаток з затверджую
- •Загальні положення
- •Службові обов’язки
- •Відповідальність
- •І. Підготовка до проведення перевірки
- •Іі. Порядок здійснення контрольних дій
- •Ііі. Примірний перелік документів, що підлягають перевірці
- •IV. Оформлення результатів перевірки
- •Довідкова інформація стосовно особливостей спрощеної системи оподаткування, обліку доходів та витрат
- •1. Об’єкт контролю здійснює перевезення власними силами
- •2. Об’єктом контролю укладено договір з українським перевізником
- •3. Об’єктом контролю укладено договір з закордонним перевізником
- •4. Об’єктом контролю укладено договір з експедитором
- •Орієнтовний перелік документів,
Ііі. Примірний перелік документів, що підлягають перевірці
Перелік документів, необхідних для перевірки достовірності задекларованих витрат на транспортування, залежить від умов поставки, системи оподаткування на якій перебуває об’єкт контролю, перевізник, експедитор, країни реєстрації перевізника, експедитора (резидент, нерезидент) тощо. Орієнтовний перелік документів, що підлягають перевірці, зазначено у Додатку 5 до цієї Методики.
Обов’язок по доставці товару визначається умовами договору та покладається або на покупця, або на продавця, або на них обох до/з обумовлених пунктів, що у значній мірі залежить від умов поставки товару згідно правил ІНКОТЕРМС.
Умови та особливості доставки товару можуть бути як предметом регулювання окремого договору перевезення, так і договору купівлі-продажу. Доставка товарів на митну територію України (у пункт призначення) може здійснюватися як самим імпортером, так і експедитором, перевізником.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Експедитор може бути не тільки посередником, але і виконавцем (цілком чи частково) функцій із транспортування товарів на митну територію України.
Перевізник - юридична або фізична особа, яка виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату і цей вид діяльності для нього може бути єдиним чи одним з інших) або для власних потреб.
У випадку, коли експедитор надає послуги імпортеру із організації перевезення вантажу і за його рахунок, то імпортер здійснює експедитору два види перерахувань:
кошти для оплати послуг третіх осіб;
кошти як оплата за послуги, надані безпосередньо експедитором (його винагорода).
Підтвердженням витрат експедитора є документи (зокрема, рахунки, накладні), видані суб’єктами господарювання, залученими до виконання договору транспортного експедирування.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
У ході проведення перевірки достовірності задекларованих транспортних витрат досліджуються такі документи.
Товаротранспортні та інші товаросупровідні документи - документи, що прямують разом з товарами й містять дані про товари, які переміщуються через митний кордон України, у тому числі документи (документ контролю за доставкою, товаротранспортна накладна, коносамент, книжка МДП, рахунок-фактура (рахунок-проформа), відвантажувальна специфікація, пакувальний лист тощо), за якими здійснюється їх переміщення.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.04 №1955-IV „Про транспортно-експедиторську діяльність” (далі – Закон №1955) перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути:
авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
міжнародна автомобільна накладна (CMR);
накладна СМГС (накладна УМВС);
коносамент (Bill of Lading);
накладна ЦІМ (CIM);
вантажна відомість (Cargo Manifest);
інші документи, визначені законами України.
Міжнародна автомобільна накладна (CMR) застосовується у міжнародних перевезеннях відповідно до Конвенції КДПВ. Її положення застосовуються до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів, що передбачає винагороду, з використанням транспортних засобів, у разі якщо місце навантаження і місце доставлення вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких хоча б одна є учасницею Конвенції КДПВ.
Рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ.
Проформа інвойс – документ, який в обов’язковому порядку супроводжує, переміщувані через митний кордон України товари, вказує їх вартість та дозволяє їх ідентифікувати. Використовується для оцінки товарів, а не здійснення взаєморозрахунків сторін – контрагентів угоди.
Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає замовник (імпортер, експедитор) перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.
У замовленні на перевезення вантажів автотранспортом зазначається погоджений сторонами графік подачі автомобілю до пункту навантаження, відстань перевезення, додаткові умови: експедирування вантажу, спосіб навантаження і розвантаження, форма, порядок і строки оплати, розрахунок попередньої вартості перевезень тощо.
Акт здачі–прийняття робіт (надання послуг) – документ, який підтверджує факт надання послуг з перевезення (експедирування) вантажів.
Підставою для виписки рахунку за виконані перевезення є товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Товарно-транспортні накладні і акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.
Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі подорожніх листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних.
Юридична або фізична особа, котра виконує перевезення вантажів, незалежно від того, перевозиться вантаж на комерційних засадах або для власних потреб (далі – Перевізник), зобов’язана перед виходом на лінію автомобіля (власного чи орендованого) видавати водію належним чином оформлений подорожній лист.
Перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі для здійснення міжнародних перевезень - власні або орендовані (без водія) - зобов'язані при випуску автомобіля на лінію видавати водію оформлений подорожній лист типової форми №1 (міжнародна) на строк відрядження автомобіля і водія для виконання перевезення вантажу у міжнародному сполученні, визначений відповідно до наказу чи розпорядження перевізника.
Типова форма первинного обліку роботи вантажного автомобіля – „Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні” (ф. №1 (міжнародна)) затверджена наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 №488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”.
Міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (CMR), що додаються до подорожнього листа. Ця вимога розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу (відрядна, погодинна, покілометрова, інша).
Саме товарно-транспортні документи свідчать про отримання товару і виконання зовнішньоекономічного договору поставки товару.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Договір транспортного експедирування - за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон №996) підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.
Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88.
Первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з п. 5 ст. 8 Закону №996 підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом №996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Положення Закону №996 поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Банківські документи, податкові накладні, звіти про використання коштів, наданих на відрядження, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, видаткові ордери, прибуткові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, головна книга, облікові регістри, звітність тощо.
Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними статтею 13 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон №334).
Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, фрахт (пп. „в” пункту 13.1 статті 13 Закону №334).
Відповідно до пп. 1.35.1 п. 1.35 статті 1 Закону №334 фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Згідно з п. 13.5 статті 13 Закону №334 сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
Для цілей Закону №334 відповідно до пп. 1.35.3 статті 1 під терміном „базова ставка фрахту” розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.
Крім того, статтею 1 Закону України від 01.07.04 №1955-IV „Про транспортно-експедиційну діяльність” визначено термін „транспортно-експедиторська послуга” - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Статтею 4 Закону №1955 передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, які є резидентами або нерезидентами України.
Згідно зі статтею 8 Закону №1955 експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Виходячи з викладеного, Законом №1955 передбачено надання транспортно-експедиційних послуг експедитором клієнту, а не експедитором експедитору.
У разі якщо експедитор - резидент України з метою виконання договору, укладеного з клієнтом, залучає до виконання третіх осіб, у тому числі нерезидентів (як від свого імені, так і від імені клієнта), виплати таким третім особам (резидентам і нерезидентам) не будуть вважатися платою експедитору.
Резиденти і постійні представництва нерезидента в Україні (далі - особи, що виплачують доходи), які виплачують доходи нерезидентам, утримують і перераховують до відповідного бюджету податок на доходи, одержані нерезидентами із джерел їх походження з України.
Особи, що виплачують доходи, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного періоду, подають до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів (далі - звіт) за попередній квартал за формою встановленою наказом Державної податкової адміністрації від 16.01.98 №28 „Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів”.
Дані, наведені у звіті, заповнюються особами, що виплачують доходи, на підставі даних первинного бухгалтерського обліку і повинні відповідати податковому обліку (звітності).
У рядку 7 звіту відображається сума доходів нерезидентів, які виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту.
Податок на фрахт утримують усі резиденти (юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи) незалежно від того, чи є вони платниками податку на прибуток, включаючи і суб'єктів спрощених систем оподаткування. Отже, „єдиноподатники” також повинні утримувати податок на фрахт.
У Декларації з податку на прибуток сума утриманого податку на фрахт відображається в рядку 19.3.
