Коментар

Прийняті в США офіційні рекомендації з первинного лікування серцевої недостатності не випадково обрано для перекладу в Україні. Ознайомлення наших кардіологів, терапевтів і сімейних лікарів з ними є корисним з декількох причин.

• Дуже цінним, особливо з огляду на економічні обставини і тенденцію до зростання питомої ваги амбулаторної допомоги населенню, є сам принцип створення рекомендацій для первинних (поліклінічних) лікарів. Поступово відходить у минуле ситуація, коли без урахування економічної доцільності хворого з серцевою недостатністю скеровували до спеціалістів-кардіолоґів і госпіталізовували для «підліковування», яке полягало в призначенні короткодіючих глікозидів і «метаболітної терапії» (АТФ, кокарбоксилаза, рибоксин, піридоксальфосфат тощо). Враховуючи високу вартість стаціонарного лікування і складних інструментальних методів дослідження, дуже важливою є розробка чітких критеріїв виконання тих чи інших спеціальних процедур, призначення препаратів і скерування пацієнтів у клініку.

• Істотно зростає значення «піддатливості» хворого, тобто ретельного дотримання плану лікування в амбулаторних умовах. Це дає змогу не лише уникнути зайвих госпіталізацій і сприятливо вплинути на якість життя хворого, а й поліпшити довготривалий проґноз.

• Лікар дізнається про справді комплексний підхід до лікування хворих, який передбачає не лише традиційні компоненти (режим, дієта, медикаментозна терапія, санаторно-курортне лікування), а й детальне обговорення принципів спілкування з хворим та його родичами, залучення допомоги психологів та інших суміжних спеціалістів. Наголосимо на тому, що ці питання стосуються насамперед амбулаторного, а не стаціонарного етапу.

• Згідно з сучасними уявленнями, одним із найважливіших напрямків диференціації патогенетичної терапії серцевої недостатності є синдромний підхід, тобто урахування характеру порушень функції міокарда. Найчастіше дискусії торкаються діагностики і лікування діастолічного варіанту, що є окремою темою і не було завданням авторів. У запропонованих рекомендаціях доступно викладено шляхи обстеження і лікування хворих із систолічною дисфункцією лівого шлуночка — найпоширенішою причиною серцевої недостатності.

• Автори звертають увагу на черговість призначення певних груп медикаментів при серцевій недостатності. Ґрунтуючись на меті медикаментозного лікування, базисними засобами патогенетичної терапії при систолічній дисфункції міокарда є інгібітори анґіотензин-перетворюючого ферменту, які при тривалому застосуванні достовірно поліпшують виживaння пацієнтів. При відповідних клінічних симптомах серцевої недостатності обґрунтованою з точки зору їх усунення є терапія діуретиками і серцевими глікозидами.

Вважаємо за необхідне наголосити, що не всі рекомендації американських спеціалістів можуть чи повинні бути одразу перенесені в практику лікарів України. Звичайно, обговорення питань доцільності реваскуляризації в реальній ситуації має насамперед ознайомче значення, оскільки аортокоронарне шунтування і анґіопластика є доступними в Україні у лічених клініках. Та й пожиттєва терапія інгібіторами анґіотензин-перетворюючого ферменту не для всіх хворих є доступною. Але не потрібно забувати, що першочерговою причиною передчасного припинення лікування є не висока вартість медикаментів, а неадекватна взаємодія з пацієнтом у доборі терапії, недостатнє урахування потреб хворого та його включення в розробку плану лікування, нечітке формулювання або відсутність письмових рекомендацій, вибір препаратів з незручним дозуванням та високою вірогідністю побічних ефектів. І в багатьох випадках монотерапія еналаприлом або каптоприлом дала б змогу найдешевшим і найзручнішим шляхом уникнути небажаної госпіталізації, поліпшити якість і тривалість життя пацієнтів.

Поява в нашій країні нових, зручних для пацієнта і дуже ефективних медикаментів спонукає необхідність перегляду оптимальних шляхів корекції систолічної дисфункції міокарда. Взаємодія між лікарем і хворим, детальне обґрунтування немедикаментозних заходів, зручне дозування і ретельне стеження за побічними ефектами препаратів дають можливість значно поліпшити результати лікування, зменшити потребу в госпіталізаціях і смертність від серцевої недостатності.