2.2. Небезпеки, що можуть спричинити нс природного характеру

Кожне природне стихійне лихо має свої причини виникнення, прита-манні тільки йому особливості впливу на навколишнє середовище, фізичну суть і рушійні сили. Проте їм характерні й загальні властивості — це вели-кий просторовий захват, сильна психологічна дія на населення і значний вплив на навколишнє середовище. Знаючи характер стихійних лих, причини їх ви-никнення, можна завчасно вжити заходів і тим самим запобігти деяким з них або значно зменшити їх руйнівний вплив, спланувати правильні дії населен-ня для проведення рятувальних робіт.

На території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів, що поділяються на такі групи:

1. тектонічні небезпечні явища, такі як землетруси та виверження вулканів;

2. геологічно небезпечні явища, такі як зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;

3. метеорологічні небезпечні явища, такі як зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

4. гідрологічні небезпечні явища, такі як повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;

5. природні пожежі лісових та хлібних масивів;

6. масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин;

7. космічні небезпечні явища, такі як падіння астероїда, комети, потужний потік іонізуючих випромінювань (космічних променів).

Стихійні лиха, що трапляються на території України, можна поділити на прості, що містять один елемент, наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус, та складні, що містять декілька одночасно діючих процесів однієї або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та гідрометеорологіч-них процесів у поєднанні з техногенними.

Небезпека стихійного лиха не обмежується тільки дією природних сил, але таїть у собі також значний вторинний техногенний ризик. Руйнування або пошкодження об’єктів з небезпечними виробництвами може призвести до пожеж, вибухів, викидів небезпечних речовин, радіоактивного забруднен-ня, затоплення територій. Стихійні лиха можуть бути причиною аварій на електроенергетичних спорудах і мережах, а також транспортних аварій.

Рятувальні й невідкладні роботи при ліквідації наслідків стихійного лиха проводять формування ЦЗ, а також залучене працездатне населення.

При стихійних лихах, які не є катастрофічними, всі заходи організовує на-чальник ЦЗ (керівники районів, об’єктів, населених пунктів). Він приймає рі-шення про ведення рятувальних і невідкладних робіт, в якому визначає: де зо-середити основні зусилля, завдання рятувальних загонів і порядок введення їх на об’єкти робіт, початок і тривалість робіт, управління силами, які ведуть роботи і порядок забезпечення їх дій.

Рятування людей і матеріальних цінностей є основним завданням при стихійних лихах. Послідовність виконання цього завдання залежить від характеру лиха, його наслідків, наявності й підготовки сил ЦЗ, періоду року, стану погоди та інших факторів. У завчасно розроблених планах ЦЗ на об’єк-тах господарювання визначають порядок приведення у готовність і дію фор-мувань ЦЗ при стихійних лихах. Плани складають на основі прогнозування можливих стихійних лих.

Ліквідація наслідків будь-яких стихійних лих полягає в: оповіщенні формувань і населення про небезпеку стихійного лиха; організації управління силами ЦЗ в районі лиха; веденні розвідки, встановленні ступеня і величини руйнувань, затоплення, зараження, пожеж та інших даних; виявлення об’єктів і населених пунктів, яким загрожують наслідки стихійного лиха; визначенні складу, чисельності сил і засобів, які залучаються для рятувальних робіт; організації медичної допомоги потерпілим і евакуації їх у лікувальні зак-лади, виведенні населення в безпечні місця та його розміщення; забезпеченні заходів безпеки при веденні рятувальних та інших невідкладних робіт; організації комендантської служби і підтримання громадського порядку в районі лиха; організації матеріального, технічного і транспортного забезпечен-ня; проведенні інших заходів, спрямованих на підготовку і забезпечення рятувальних робіт, ліквідацію наслідків стихійного лиха.

Успіх дій формувань при стихійних лихах значною мірою залежить від своєчасної організації і ведення розвідки. Завдання для розвідки ставить начальник ЦЗ об’єкта. Він визначає мету розвідки, які відомості й на який час необхідно одержати, де і на виконанні яких завдань зосередити основні зусилля, які для цього використати сили і засоби.

У районі стихійних лих розвідка визначає: межі району лиха і напря-мок його поширення; об’єкти і населені пункти, яким загрожує небезпека; місця знаходження людей і ступінь загрози їм; шляхи підходу формувань і техніки до місць роботи; стан пошкоджених будівель і споруд; наявність у них потерпілих, яким необхідна допомога у першу чергу; місця аварій на техно-логічних лініях, комунально-енергетичних мережах і розміри руйнувань на них; обсяги робіт, умови їх ведення; можливість використання техніки; най-більш зручні місця для розбирання завалів і звільнення потерпілих, а також для прокладання шляхів їх евакуації; стан вододжерел і можливість викорис-тання їх для господарських, питних потреб і гасіння пожеж; умови і доцільну черговість ведення робіт. Зібрані дані про характер і обсяг майбутніх робіт розвідники доповідають начальнику в намічені строки.

Населення необхідно інформувати про режими поведінки. Інформація має бути чіткою, ясною, а в завданні на проведення робіт слід конкретно заз-начити: хто, коли і що повинен зробити. Від цього буде залежати успіх про-ведення рятувальних і невідкладних робіт у районі стихійного лиха.