Демократичні засади козацької держави

Характерною ознакою суспільного життя козацтва є демократизм. Умови життє­діяльності козацьких поселень як господарсько-військових організацій потребували тісної взаємодії їх членів. Вони були вільні й рівні, а тому лише на принципах вільно­го демократизму, довіри, взаємоповаги та взаємодопомоги могли будувати свої сто­сунки. Демократичні засади козацького суспільного устрою зумовлювалися також паростками нових суспільно-економічних відносин — буржуазно-демократичних.

Демократичні засади запорозького козацтва стали основою формування христи­янської козацької республіки, що викликало захоплення багатьох вчених та полі­тичних діячів. Російський революціонер і прогресивний мислитель О. І. Герцен пи­сав, що Україна була козацькою республікою, підвалинами якої стали демократичні і соціальні засади. Запорозька Січ — це дивовижне явище плебеїв-витязів, лицарів-мучеників. Розвиток таких засад потребував гнучкого механізму втілення в життя демократичних принципів, високої політичної відповідальності за свої вчинки, гли­бокого розуміння державотворчих завдань. Водночас в умовах тривалої політичної нестабільності на терені українських земель, коли з великими труднощами проби­валися паростки монархізму козацької старшини, коли централізм соборної україн­ської держави був ще тільки ідеєю, широкий демократизм містив чимало й негати­вного, чим уміло скористався царизм.

Важливу роль у розвитку української політичної думки, демократичних засад державотворення відіграла конституція Пилипа Орлика, одного з найближчих спо­движників гетьмана Івана Мазепи. Це основний закон тієї самостійної української держави, за яку боровся Орлик і його однодумці. Головною тезою цього документа була теза про право українського народу на вільне життя, не залежне від чужого ярма.

ПОЛІТИЧНІ ІДЕЇ ТА ПРИНЦИПИ КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА ОРЛИКА (1710)

Ідея суспільного договору.	Ідея природних прав людини і народу.	Принцип виборності усіх державних посад знизу доверху.
Принцип конституціоналізму.	Ідея звичаєвого права (державна підтримка та використання традицій Запорозької Січі).	Вибори глави держави вищим представницьким органом.
Принцип народного суверенітету.	Принцип поділу влади.	Всезагальне рівне виборче право (в рамках козацького стану).
Принцип державного суверенітету і незалежності.	Незалежність судової системи.	Поєднання військової та адміністративної влади, їх структур.
Принцип протекторату.	Ідея правової держави.	Обмеження і контроль за виконанням повноважень глави держави.
Ідея парламентаризму.	Ідея соціальної держави.	Відділення державної системи (фінансової та ін.) від сфери приватного життя
Ідея провідної політичної ролі суспільного стану (козаків, козацька республіка).	Ідея державної релігії
Ідея парламентсько-президентської республіки.
Ідея унітарної держави з одним автономним утворенням (автономним утворенням Запорозької Січі)

Аналіз конституції та низки документів, пов'язаних із нею, показує, що тогочас­на українська політична думка досягла досить високого рівня. Україна мала бути конституційно-демократичною, правовою республікою. Гетьманське самодержавс­тво обмежувалося генеральною радою, яка складалася з генеральної старшини, полковників і виборних депутатів. Тричі на рік належало збирати сейм із полкової і сотинної старшини, депутатів і послів від запорозького війська. Передбачалася су­вора окремишність державного скарбу та коштів, що виділялися в розпорядження гетьмана.

Значне місце відводилося демократичним правам усіх станів суспільства, особ­ливо козацтва, а також правам міст.

Отже, в українській політичній думці, ще задовго до хвилі буржуазно-демократичних революцій у Європі, було сформульовано чимало прогресивних правових ідей. Це була альтернатива тому шляху, яким ішла Росія з її феодально-кріпосницьким гнобленням, абсолютизмом, колоніальною політикою денаціоналі­зації, русифікації народів, які потрапили в залежність від неї.